Шамрай Сергій Вікторович
Сергій Вікторович Шамрай (17 (30) серпня 1900, Владикавказ — 4 січня 1939, один з таборів Севвостлага) — український історик, дослідник проблем соціально-економічної історії України XVII–XIX століть, історичної географії України. Репресований у 1933 і 1937. Рідний племінник Грушевського Михайла Сергійовича.
| Шамрай Сергій Вікторович | |
|---|---|
| Народився |
30 серпня 1900 Владикавказ, Російська імперія |
| Помер | 4 січня 1939 (38 років) |
| Діяльність | історик, політичний в'язень |
| Галузь | історія[1], соціальна історія[1], історія економіки[1] і Історична географія[1] |
| Alma mater | Історико-філологічний факультет Київського університету[d] |
| Знання мов | українська[1] |
Жертва сталінського терору.
Освіта ред.
- Навчався в 1, 7 та 8 Київських чоловічих гімназіях.
- 1919 — закінчив 8-1 клас Другої української гімназії імені Кирило-Мефодіївського братства
- 1919–1923 історико-філологічний факультет Київського університету, на той час — Вищого інституту народної освіти (ВІНО). Був виключений з політичних мотивів як «ворожий та соціально чужий елемент»
- До виключення з ВІНО вступив на 2-й курс етнографічного відділу Київського археологічного інституту, який закінчив у 1924
Робота ред.
Одночасно з навчанням працював:
- 1917–1918 — в канцелярії Українського народного університету
- 1918–1919 — помічником секретаря Українського наукового товариства у Києві
- 1920–1922 — старшим помічником бібліотекаря у Вищому інституті народної освіти
- 1920–1922 — лектором Робітничо-селянського університету
З 1921 — у Всеукраїнській Академії наук (ВУАН):
- 1921–1931 — позаштатним співробітником Комісії для складання історично-географічного словника (з 1926 — Історично-географічна комісія),
- 1922–1925 — наук. співр. Наук.-Дослідчої Катедри історії України та іст. географії України.
- 1924–1933 — Член комісії районного дослідження Києва і Правобережжя та Південної України
- 1928 захистив промоційну працю “Київська козаччина 1855 р.”.
- У 1931–1933 після від’їзду М. С.Грушевського до Москви фактично керував роботою Кафедри історії України доби торговельного капіталу при ВУАН.
Репресії ред.
Під час Голодомору як співробітник Михайла Грушевського був звільнений із роботи і був незаконно засуджений на три роки совєцьких концтаборів. Покарання відбував на Далекому Сході.
На початку березня 1936 року закінчився перший гулагівський термін Сергія Шамрая. Він повернувся в Україну, оселився в Чернігові, де працював старшим референтом обласного управління народногосподарського обліку. Коли репресії досягли апогею, прокурор Чернігівської області підписав постанову про його арешт. Це сталося 7 серпня 1937 року. Другий вирок був винесений у Москві. Особлива нарада при НКВД СССР 28 березня 1938 року постановила — 8 років виправно-трудових таборів. Науковець дізнався про це рішення уже на Колимі. 4 січня 1939 року Шамрай загинув від виснаження і тортур[2]. Реабілітований 1958.
Вибрані праці ред.
- «Козаки м. Полтави в 1767 р. за Румянцівським описом» (ЗІФВ ВУАН, кн. 6, 1925),
- «Економічний стан козаків Полтавського полку в 1767 р. (по Румянцівському опису)» (Науковий збірник за 1924 р. – К., 1925)
- «Київський одноденний перепис 2 березоля 1874 р.» (Київ та його околиця в історії та пам’ятках. – К., 1926)
- До історії м. Баришполя у XVIII в. [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1927. – Т. І
- Вінницьке селянство 1840-х рр. [Архівовано 3 лютого 2015 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1927. – Т. І
- Місто Баришпіль у XVIII в. [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1928. – Т. ІІ
- До історії Київськой сотні Київського полку [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1928. – Т. ІІ
- «До історії залюднення степової України в XVIII ст. (Крилівщина й Лизаветчина)» // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1929. — Книга 24.
- «Київська Козаччина 1855 р.: До історії селянських рухів на Київщині» (ЗІФВ ВУАН. – Кн. ХХ. – К., 1928),
- «Селянські розрухи на Правобережжі в сер. XIX ст.» (ЗІФВ, кн. 11, 1927),
- «Духівництво в селянських рухах Правобережжя в сер. XIX ст.» («Україна», кн. 27, 1928),
- Місто Васильків (IX—XVIII вв.) [Архівовано 31 березня 2014 у Wayback Machine.] // Історико-географічний збірник. – К., 1929. – Т. ІІІ
- «Спомини Ол. Русова» («За сто літ», кн. 1, 1927).
- «Деревлянські могили" («Наук. Зб. за р. 1928»),
- «До історії Київської Козаччини 1855 р.» (Україна. – 1929. – Липень–серпень).
- «Боротьба козаків Київ. сотні з київ. монастирями та маґістратом в XVII — XVIII в.» («Україна», кн. 39, 1930),
- М. Кобижча в XVIII в. // Записки історично-філологічного відділу ВУАН. — 1931. — Книга 26.
Пам'ять ред.
За ініціативою доньки Шамрая Вікторії Слупської (Шамрай) в 2004 на Байковому цвинтарі поруч з могилами його бабусі та матері встановлена пам'ятна дошка з написом «Пам'яті репресованого історика Сергія Шамрая (1900–1939)».
16 грудня 2010 у Василькові проведена науково-краєзнавча конференція «Із роду Грушевських», присвяченої С. Шамраю («Шамраївські читання)». Серед організаторів заходу — історичний факультет Київського національного університету ім. Т. Шевченка, Історико-меморіальний музей М. Грушевського, Київська обласна організація Національної спілки краєзнавців України, Васильківська міська рада[2].
У Василькові існують вулиця та провулок Сергія Шамрая[3]. Також вулиця Сергія Шамрая існує у Боярці[4].
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ а б Євген Букет. «Шамраївські читання» у Василькові. / «Слово Просвіти», 22 грудня 2010.
- ↑ Про перейменування вулиць та провулків міста Василькова | Офіційний вебсайт Васильківської міської ради та її виконавчих органів. vasylkivrada.gov.ua. Архів оригіналу за 2 квітня 2016. Процитовано 20 травня 2016.
- ↑ Рішення міської ради. Архів оригіналу за 16 серпня 2016.
Література ред.
- Заруба В. М. Знищення київської школи істориків Михайла Грушевського (1929 − 1934) // Михайло Грушевський. Зб. наук. праць і матеріалів Міжнародної ювілейної конференції, присвяченої 125-й річниці від дня народження Михайла Грушевського. Львів: НТШ, 1994. С. 403 −411.
- Юркова О.В. Шамрай Сергій Вікторович [Архівовано 13 березня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2013. — Т. 10 : Т — Я. — С. 591. — 784 с. : іл. — ISBN 978-966-00-1359-9.
| У Вікіджерелах є |
- Олексій Шекера: Про автора. / Сергій Шамрай «Місто Васильків, IX–XVIII вв.». Видавництво «Вечірній Васильків», 2010, сторінки 9-21.
- “Софійський собор”: пам’ятка вечора 9 січня 1985 р. Музей історії міста Києва. Біобібліографія києвознавців. Вип.4 / Упор. С. І. Білокінь. – К., 1985. – С. 3–8;
- Юркова О. Діяльність Науково-дослідної кафедри історії України М. С. Грушевського (1924–1930 рр.). – К., 1999.
- Пиріг Р. Я. Життя Михайла Грушевського: Останнє десятиліття (1924–1934 рр.). – К., 1993.
- Панькова С. Сергій Шамрай: вибір шляху (Штрихи до біографії небожа і учня Михайла Грушевського) [Архівовано 4 вересня 2014 у Wayback Machine.]/ Український історик.- 2002. -№01-04(152-155)