Відкрити головне меню

Сергі́й Євге́нович Але́йніков (біл. Сяргей Яўгеньевіч Алейнікаў, *7 листопада 1961, Мінськ, СРСР) — колишній радянський та білоруський футболіст, півзахисник. Згодом — футбольний тренер.

Ф
Сергій Алейніков
Особові дані
Повне ім'я біл. Сяргей Яўгеньевіч Алейнікаў
Народження 7 листопада 1961(1961-11-07) (57 років)
  Мінськ, СРСР
Зріст 182 см
Вага 73 кг
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР і Flag of Belarus.svg Білорусь
Позиція півзахисник
Професіональні клуби*
Роки Клуб Ігри (голи)
1981—1989
1989—1990
1990—1992
1992—1995
1996
СРСР «Динамо» (Мінськ)
Італія «Ювентус»
Італія «Лечче»
Японія «Гамба» (Осака)
Швеція «Оддевольд»
220 (31)
30 (3)
59 (2)
83 (14)
5 (0)
Національна збірна
Роки Збірна Ігри (голи)
1983—1984
1983—1991
1992
1992—1994
СРСР СРСР (ол.)
СРСР СРСР
СНД СНД
Білорусь Білорусь
4 (1)
73 (6)
4 (0)
4 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
1998—1999
2000—2001
2003
2003
2007—2008
Італія «Ананьї»
Італія «Понтедера»
Росія «Торпедо-Металург»
Росія «Відноє»
Італія «Крас»
Звання, нагороди
Нагороди
Заслужений майстер спорту СРСР

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Дані оновлено 16 серпня 2010 року.

Заслужений майстер спорту СРСР (1988). Лауреат Ювілейної нагороди УЄФА як найвидатніший білоруський футболіст 50-річчя (1954—2003).

Зміст

Кар'єра гравцяРедагувати

Вихованець футбольної школи № 5 рідного Мінська. На дорослому рівні дебютував у складі мінського «Динамо» в сезоні 1981 року. А вже наступного року допоміг команді здобути єдиний в її історії титул чемпіонів Радянського Союзу, особистий внесок Алейнікова у цей тріумф склав 8 м'ячів у 21 відіграному матчі першості. У подальших сезонах гравець такою результативністю не відрізнявся, однак швидко став ключовою фігурою в центрі півзахисту мінської команди. Усього у чемпіонатах СРСР провів за «Динамо» протягом 9 років 220 матчів у чемпіонатах, відзначився 31 забитим голом.

Впевнена гра футболіста у складі клубу у 1983 році привернула увагу тренерського штабу олімпійської збірної СРСР, у складі якої він відіграв 4 гри. А вже у червні 1984 року Алейніков дебютував в матчах основної збірної Радянського Союзу. У складі збірної СРСР — учасник фінальних турнірів чемпіонатів світу 1986 та 1990 років. На чемпіонаті Європи 1988 року разом з командою виборов срібні нагороди континентальної першості.

Був серед числа перших радянських футболістів, що виступали в іноземних чемпіонатах — 1989 року переїхав до Італії, приєднавшись до туринського «Ювентуса». Спочатку регулярно потрапляв до складу італійського гранда, тренерський штаб якого очолював легендарний в минулому голкіпер Діно Дзофф. Однак після зміни головного тренера клуб вирішив не продовжувати контракт із гравцем і за деякий час, у 1990, він опинився у складі іншої італійської команди — «Лечче». У новому клубі починав грати як основний гравець команди, однак за деякий час через конфлікт з тренерським штабом втратив місце на полі. Перебуваючи у розпорядженні «Лечче», викликався до збірної СНД, яка, як правонаступник радянської футбольної команди, готувалася до фінальної частини чемпіонату Європи 1992 року. У складі цієї збірної провів 4 гри, у тому числі дві — безпосередньо в рамках фінального континентального турніру.

1992 переїхав до Японії, де до 1995 року захищав кольори клубу «Гамба» з Осаки. Останнім професійним клубом 34-річного гравця став шведський «Оддевольд», у якому він відіграв у 5 матчах у 1996 році. Вже під час виступів за «Гамбу», залучався до ігор новоствореної національної команди Білорусі, у складі якої провів чотири гри.

1997 року повернувся до Італії, де протягом 1997—1998 років виступав в аматорських командах.

Голи у складі національної збірноїРедагувати

Голи Сергія Алейнікова у складі національної збірної СРСР
# Дата Місце Противник Рахунок Результат Змагання
1. 4 лютого 1985   Індія, Кочин   Югославія 1-2 перемога товариський турнір
2. 2 червня 1986   Мексика, Ірапуато   Угорщина 0-6 перемога ЧС 1986
3. 10 жовтня 1987   НДР, Берлін   НДР 1-1 нічия відбір до ЧЄ 1988
4. 18 червня 1988   ФРН, Франкфурт-на-Майні   Англія 1-3 перемога ЧЄ 1988
5. 27 листопада 1988   Кувейт, Ель-Кувейт   Кувейт 0-2 перемога товариська
6. 29 травня 1991   СРСР, Москва   Кіпр 4-0 перемога відбір до ЧЄ 1992

Тренерська діяльністьРедагувати

По завершенні активної ігрової кар'єри почав працювати на тренерських посадах. Протягом 1998—2001 років очолював італійські аматорські команди «Ананьї» та «Понтедера». 2003 року нетривалий час був головним тренером московського «Торпедо-Металурга», а згодом команди аматорів «Відноє» з однойменного російського міста. Того ж року повернувся до Італії, працював у дитячих футбольних академіях, у тому числі, протягом 2005—2007, — в «Ювентусі». У 2007—2008 тренував італійську аматорську команду «Крас».

Досягнення та нагородиРедагувати

КомандніРедагувати

ОсобистіРедагувати

ДжерелаРедагувати