Серажим Катерина Степанівна
Катери́на Степа́нівна Серажи́м (нар. 4 грудня 1951) — професор, доктор філологічних наук, академік вищої освіти України та жінка-феєрія. Нагороджена подякою від київського міського голови О. О. Омельченка «За розвиток наукових досліджень у галузі журналістики та з нагоди 10-річчя Інституту журналістики» (2003), нагрудним знаком МОН України «Відмінник освіти України» (2007), орденом княгині Ольги ІІІ ст. (2009)[1], премією КНУ імені Тараса Шевченка за найкращий підручник року «Текстознавство» (2010), Почесною грамотою за особливо видатні заслуги перед Київським національним університетом імені Тараса Шевченка (2011).
| Серажим Катерина Степанівна | |
|---|---|
| Народилася | 4 грудня 1951 (72 роки) |
| Країна |  СРСР Україна |
| Діяльність | мовознавиця |
| Alma mater | КНУ імені Тараса Шевченка |
| Заклад | Київський національний університет імені Тараса Шевченка і Українська академія друкарства |
| Нагороди |  |
Викладацька діяльність
ред.Катерина Степанівна, за її словами, з 15-ти років відчувала потяг до викладання. У 9-му класі навіть просила вчительку української літератури дати можливість самій проводити уроки. Потім — філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Після закінчення почала професійну кар'єру: працювала у львівській школі № 9 вчителем української мови та літератури. Далі життя занесло Катерину Степанівну на Кубу, де вона викладала російську мову й літературу. Тим не менш, не пропускала нагоди, щоб познайомити кубинців із творчістю Тараса Шевченка й Лесі Українки, Михайла Коцюбинського й Олеся Гончара, Михайла Стельмаха й Ліни Костенко. Після трирічного перебування на острові Свободи повернулась до Львова і отримала посаду асистента кафедри Видавничої справи та редагування в Українському поліграфічному інституті імені Івана Федорова. У 1990 захистила кандидатську дисертацію на тему «Поетика соціальної драми 20-30-х років ХХ століття». З 1994 року професорка працює у Інституті журналістики КНУ імені Тараса Шевченка на кафедрі Видавничої справи та редагування. Викладає текстознавство, літературне редагування, редакторські стратегії та інші профільні «редакторські» дисципліни.
Катерина Степанівна неодноразово повторює, що викладання — це її життя. Студенти підтверджують, що «її методика викладання — нестандартна: вона ніколи не читає лекцію з листочка або підручника. Теорія завжди щедро всипана різноманітними, актуальними прикладами. Домашні завдання — трохи громіздкі, але цікаві». Кілька поколінь студентів успішно навчалися тонко відчувати текст, осягати його «душу», шукати приховане. «Катерина Степанівна готує справжніх фахівців, пам’ятає кожного студента та завжди слідкує і помічає, хто який шлях обрав по закінченню інституту. Усі, хто спілкувався з нею, підтвердять, що ця жінка любить свою справу так, як тільки можна це любити», — згадують її випускники.
«Здавалося, що вона знає всіх. Катерина Степанівна завжди налагоджує близькі контакти зі студентами, підтримує та дає слушні поради. Ми відчуваємо її віру в нас, а отже, намагаємося працювати ще старанніше», — говорять студенти Інституту журналістики.
Наукова діяльність
ред.У її арсеналі безліч науково-методичних праць, більшість яких присвячено текстознавству. Вона розглядає текст як живий організм, і вміло розкладає його на молекули та атоми. Літери, слова, речення — це ніби «тіло» тексту. Одна із найбільших та найвагоміших праць — «Текстознавство», над яким Катерина Степанівна працювала 7 років. Вийшли друком видання «Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність (на матеріалах сучасної газетної публіцистики)» К.: 2002 (2009), «Текстологія: елементи тексту і апарат видання» К.:1998, та багато іншого. Катерина Степанівна є авторкою численних навчально-методичних праць, монографій, авторефератів, дисертацій, та близько 80 наукових статей.
За словами вітчизняного дослідника І.Л. Михайлина, Катерина Степанівна ввела в українське журналістикознавство поняття дискурсу, що вже давно стало звичним у світовому мовознавчому просторі. «Про те, що це так, свідчить величезний список використаної в монографії літератури, з якої близько двохсот позицій складають праці українських і російських авторів, а близько ста — англійських, французьких, німецьких і польських дослідників», — пише Михайлин. Також дослідник із захопленням визнає, що «робота Катерини Серажим справді має енциклопедичний характер, необхідний для введення в національний науковий обіг складного і багатошарового поняття, яким є дискурс».
2009 року вона видала перший в Україні підручник з текстознавства. 7 років роботи над книгою не залишилися непоміченими: за «Текстознавство» професор нагороджена премією КНУ імені Тараса Шевченка. Концепція світу як тексту є головною ідеєю навчальної праці Катерини Степанівни. «Журналіст у цьому сенсі виступає текстотворцем, професійним комунікатором, який мусить знати текстознавство і як теоретичну, і як прагматичну, ужиткову дисципліну. Професорка Серажим пропонує універсальний підручник, ґрунтований на вертикальній оптиці бачення предмета викладу, що охоплює практично всі можливі аспекти підготовки майбутнього журналіста і редактора», — описує «Текстознавство» колега Катерини Степанівни Олекса Підлуцький, — «Характерною особливістю цієї праці є те, що вона дає необхідні професійні знання для журналіста, редактора, видавця і формує у майбутніх працівників мас-медійної сфери відповідальність перед читачем за кожне написане слово. У глибокому педагогічному сенсі підручник виховує не ретранслятора готової інформаційної продукції, а громадянина, для якого текст — це спосіб реалізувати свою життєву позицію».
Наукові успіхи Катерини Степанівни не залишаються без визнання: вона має звання академіка вищої освіти України. Інформація про неї є у кількох енциклопедіях, включно з ювілейним виданням до 20-річчя Національної академії наук вищої освіти України.
Громадська діяльність
ред.Катерина Степанівна обіймала посаду профорга Інституту журналістики з 1999 р. до 2014 р. Члени профспілки із вдячністю згадують цікаві екскурсійні програми й подорожі, які вона влаштовувала.
Професорка активно займалася благодійністю: протягом 10 років регулярно відвідувала разом із студентами дитячий будинок «Оберіг» у місті Богуслав: вітали дітей зі святами, купували їм подарунки, необхідні речі. Не лишалося без уваги і Лук'янівське кладовище, на якому Катерина Степанівна разом зі студентами прибирала закріплений за Інститутом сектор. Вони дбали про занедбані могили: забуті, або такі, за якими вже просто немає кому доглядати.
За ініціативи професорки у Інституті журналістики організували фольклорно-етнографічний ансамбль, який щороку наповнював стіни інституту колядками й щедрівками. Катерина Степанівна опікувалася ансамблем, щиро бажаючи зберегти й передати автентичність народного співу юним фахівцям. Так, спочатку між студентами, й з’явилась назва ансамблю «Катруся», на честь професорки.
Окрім цього, Катерина Степанівна створила студентський літературно-мистецький гурт «Калина». Там реалізувалися молоді письменники, поети та режисери. Гурт інсценізував п’єси, прозові твори. Стараннями професорки у 2014 році студенти ставили та читали твори Франка, у 2015 році — Симоненка, у 2016 році — Лесі Українки. У 2019 році, востаннє до початку пандемії коронавірусу, Катерина Степанівна поставила «Сватання на Гончарівці» Григорія Квітки-Основ’яненка. Професорка загорілася бажанням протестувати проти зняття зі шкільної навчальної програми творів видатного драматурга. І довела цю справу до кінця: феєрична вистава розворушила увесь інститут! Студенти згадують підготовку до постановки із захватом у голосі: «Надзвичайно захопливий процес! Всі могли відчути шалену енергетику Катерини Степанівни та її віддачу».
Катерина Степанівна Серажим — людина, яка своїм життям вміло доводить, що можна активно займатися кількома справами одночасно, і кожна із них — завжди вдала. Викладання, наукова діяльність, благодійність, музична творчість — все це її заслуги. Кожна лекція — маленька, але глибока вистава, сповнена почуттів, емоцій, яскравих прикладів, історій із «Танців з зірками» і турецьких слів. «Я повністю відверта із вами, завжди. Я ніколи не граю», — каже Катерина Степанівна. І це так і є.
Творчий доробок
ред.- Серажим К. С. Текстологія: елементи тексту й апарат видання. — К., 1998.
- Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальне явище: методологія, архітектоніка, варіативність. — К., 2002. — 392 с.
Дисертація
ред.Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масовоінформаційного дискурсу). (Зберігається в НБ ім В. Вернадського та в НБ ім. М. Максимовича)
Автореферат
ред.Серажим К. С. Дискурс як соціолінгвальний феномен сучасного комунікативного простору (методологічний, прагматико-семантичний і жанрово-лінгвістичний аспекти: на матеріалі політичного різновиду українського масовоінформаційного дискурсу). Спеціальність 10.01.08 — журналістика. Автореферат дисертації на здобуття наукового ступеня доктора філологічних наук. (Зберігається в НБ ім. М. Максимовича)
Примітки
ред.Джерела
ред.Посилання
ред.- Серажим Катерина Степанівна // Енциклопедія Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
- Калинові мости пані Катерини / Василь Клічак // Слово Просвіти. — 2011. — 5 грудня.