Сепфоріс[2] (дав.-гр. Σέπφωρις), Циппорі[3] (івр. צִפּוֹרִי‎), Діокесарея[4] (лат. Diocaesaraea, дав.-гр. Διοκαισάρεια, Саффурія (صفورية‎), Ла-Сефорі (давньофр. La Sephorie, Le Saforie) часів хрестоносців — історична столиця Галілеї, розташована за 6 км на північний захід від Назарета. Нині — археологічна пам'ятка і національний парк в Ізраїлі.

Сепфоріс
32°45′11″ пн. ш. 35°16′45″ сх. д. / 32.7530555555837779° пн. ш. 35.27916666669477763° сх. д. / 32.7530555555837779; 35.27916666669477763Координати: 32°45′11″ пн. ш. 35°16′45″ сх. д. / 32.7530555555837779° пн. ш. 35.27916666669477763° сх. д. / 32.7530555555837779; 35.27916666669477763
Країна Ізраїль і  Підмандатна Палестина[1]
РозташуванняJezreel Valley Regional Councild
Північний округ
Типнаціональний парк
археологічна пам'ятка
стародавнє містоd
depopulated Palestinian villaged[1]
населений пункт[1]
село[1] і колишній населений пунктd[1]
Площа16 км²
Перша згадка100

Сепфоріс (Ізраїль)
Сепфоріс
Сепфоріс
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Історія

ред.
 
Сепфоріс (Sepphoris) на північний захід від Назарета

Походження назви «Циппорі/Сепфоріс» достеменно не встановлено, хоча існує талмудичне пояснення, засноване на співзвучності, згідно з яким місто називалося так, оскільки «сиділо на вершині, як птах» (івр. צפור‎ — ципор). Сепфоріс вперше згадано як адміністративний центр Галілеї в період царювання Олександра Янная (100 рік до н. е.)[4]. Цю ж роль місто виконувало за римського проконсула Габінія[5]. За часів царя Ірода центр однієї з тетрархій. У 4 році до н. е. місто опинилося в центрі повстання Юди Галілеянина і було знищене каральною експедицією Квінтілія Вара[2]. Потім відновлене і перетворене (до заснування Тверії) на резиденцію Ірода Антипи, який обгородив Сепфоріс, названий Йосипом Флавієм «найгарнішим містом всієї галілейської країни», фортечною стіною[6].

Попри те, що Сепфоріс розташовувався всього за 6 км від Назарета — рідного міста Ісуса Христа — він жодного разу не згадується в Біблії[7]. Вважається, що тесля Йосип і його пасинок Ісус повинні були багаторазово вирушати в це місто на заробітки, брати участь у спорудженні хрестів для страчуваних бунтівників і подальшому відновленні міста[8].

Під час Першої Юдейської війни Сепфоріс не долучився до повстання, відкривши ворота легіонам Веспасіана, і, як наслідок, не постраждав. На монетах, що карбувалися в цей час, Сепфоріс називається Ейренополісом — «містом світу»[5]. При імператорі Адріані місто перейменовано на Діокесарію, а єврейську владу міста замінено адміністраторами-неєвреями, проте, зважаючи на переважання єврейського населення, через кілька десятиліть відновлено єврейську міську раду[4]. На початку III століття, в період, коли Юда га-Насі очолював Великий Синедріон, Сепфоріс став місцем перебування цього органу і центром єврейського духовного життя. Неєврейське населення Сепфоріс у цей час було язичницьким і еллінізованим, про що свідчать багаті мозаїки, збережені у віллі II століття, які зображують Діоніса й Афродіту («Галилейська Мона Ліза»).

 
Вежа хрестоносців у Циппорі

В ході повстання проти імператора Констанція Галла 351352 років у Сепфорісі розташовувалася штаб-квартира керівника повстання, за що жителів міста після придушення заколоту покарали[4], але місто, мабуть, уціліло, однак 363 році було зруйноване землетрусом. Відбудований Сепфоріс ще кілька століть зберігав під візантійським пануванням функцію єврейського духовного центру і остаточно втратив це значення лише після арабського завоювання в VII столітті. У візантійський період, крім єврейського, росло християнське населення міста, будувалися численні церкви, а християни брали участь у міському самоврядуванні[5]. На певному етапі місто було центром єпархії.

Лист, знайдений у Каїрської генизі, свідчить про те, що й під арабською владою єврейська громада в цих місцях існувала принаймні до X століття[9]. В епоху хрестоносців тут розташовувався гарнізон. На панівній над містом висоті побудовано укріплення, що збереглися донині, і церква, присвячена святим Анні і Йоакиму — батькам діви Марії[5]. У XVIII столітті галілейський шейх Захір аль-Умар відновив укріплення, знову заселив місто і зробив його центром своїх володінь, проте згодом Саффурія, як тепер називався населений пункт, перетворилася на велике село, жителі якого обробляли близько 530 гектарів сільськогосподарських земель, з яких більш ніж половину займали оливкові гаї[10]. У 1948 році в ході арабо-ізраїльської війни Саффурію захопили єврейські сили. Жителів села, населення якого становило 4000 осіб, у січні 1949 року вигнано або розселено в сусідніх населених пунктах, а місце розташування села засаджено соснами. В лютому 1949 року на південний схід від Саффурії засновано ізраїльський мошав Циппорі[11].

Археологічні розкопки і національний парк Циппорі

ред.

Від 1931 року на території Сепфоріса ведуться археологічні розкопки. В цей період розкопки очолював Лерой Вотермен з Мічиганського університету. Після створення Держави Ізраїль 1975 року експедиція Тель-Авівського університету провела розкопки міського водоводу; розкопки відновлено 1985 року під керівництвом професора Ехуда Нецера[ru] і Зєева Вайса з Єврейського університету в Єрусалимі, а також Еріка і Керол Меєрс з університету Дюка (Північна Кароліна). 1992 році Циппорі і околицям загальною площею 16 км² надано статус національного парку.

На західному боці пагорба Циппорі, де в римські і візантійські часи розташовувався акрополь, археологи розкрили житловий квартал, споруди якого датуються елліністичним періодом (кінець II — початок I століття до н. е.). Одно- і двоповерхові будівлі стоять по обидва боки вузької мощеної вулиці. Житлові будинки характеризуються наявністю видовбаних у камені й оштукатурених мікв — це свідчить про те, що квартал заселяли юдеї[5]. Також на західному боці пагорба розкопано багату римську віллу III століття н. е. Багато кімнат двоповерхового будинку, побудованого навколо внутрішнього двору-атрію, криті портики якого спираються на колони, прикрашають мозаїки. Найвідоміші підлогові мозаїки триклінію, що ілюструють міфи про Діоніса й Афродіту, а також язичницькі обряди, присвячені Діонісу.

На північному боці пагорба розкопаний театр римського періоду. Розташовані півколом глядацькі ряди, розраховані на 4500 осіб, частково вирубані прямо в скелі, а ближче до країв спираються на кам'яний фундамент і арки. Театр, діаметр якого становить 74 метри, був серйозно зруйнований вже в античності[5].

В нижньому місті на схід від акрополя також розкрито значні площі. Археологи виявили добре сплановану мережу вулиць і інсул, заселених вперше в II столітті. Дві мощені центральні вулиці (кардо і декуманус) обрамлені критими тротуарами, вздовж яких розташовані ряди лавок. У візантійський період тротуари були викладені геометричними мозаїчними візерунками. Найбільшим і найбагатшим з виявлених будинків є віднесений до V століття «Будинок Нілу» розмірами 50 на 30 метрів. Підлоги близько 20 кімнат у цій будівлі викладені барвистими мозаїками, найкрасивіша і найкраще збережена з яких зображує сцени свят у рамках культу Нілу, в яких простежується вплив олександрійської культури[4]. Також у нижньому місті розкопано синагогу VI століття. Подовжена будівля синагоги (16 на 6,5 м) розділена колонадою на головний зал і бічний неф. У центрі мозаїчної підлоги зображено зодіакальний круг, у якому крім назв знаків є назви місяців єврейського календаря, в центрі кола Геліос у вигляді сонячного диска, що керує колісницею. На підлозі також зображено біблійні сцени (зокрема Авраама з ангелами і жертвопринесення Ісаака) та атрибути богослужіння в Єрусалимському Храмі.

Крім цього, археологи розкопали систему водопостачання, по якій у місто постачалася вода з околиць Назарета. Система включає велику цистерну для зберігання води довжиною 250 метрів і об'ємом 5000 м³[9].

Археологічні роботи в Циппорі тривають. Частина об'єктів, де розкопки і реставраційні роботи вже завершено, відкрили для відвідувачів.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е Interactive Encyclopedia of the Palestine Question, الموسوعة التفاعلية للقضية الفلسطينية
  2. а б Иосиф Флавий. Иудейские древности, кн. 17, гл. 10:5,9
  3. Мария Сартакова, Е. Левицкая, Александр Туров, Дюк Митягов. Ципори // Израиль. — 5-е изд.. — М. : Вокруг света. — С. 168. — ISBN 9785457381803.
  4. а б в г д Циппори // Электронная еврейская энциклопедия. (рос.)
  5. а б в г д е Ципори на сайті міністерства закордонних справ Ізраїлю(англ.)
  6. Иосиф Флавий. Иудейские древности, кн. 18, гл. 2:1
  7. Сефорис — город-молчание
  8. Синедрион и кесарь против Иисуса Христа
  9. а б Национальный парк Ципори [Архівовано 2014-02-02 у Wayback Machine.] на сайті Управління природи і парків Ізраїлю(івр.)
  10. Саффурия на сайті PalestineRemembered.com(англ.)
  11. Joseph Schechla. Forced eviction as an increment of demographic manipulation // Environment and Urbanization. — 1995. — Т. 6, № 1 (16 липня). — С. 95. — DOI:10.1177/095624789400600109.

Література

ред.

Посилання

ред.