Сеник Корнило
| Частина інформації в цій статті застаріла. (травень 2018) |
Корнилій Сеник (3 січня 1862, Бережниця Королівська, нині Бережниця Жидачівського району — 19 грудня 1922) — греко-католицький священник, громадський діяч, публіцист, москвофіл.
| Сеник Корнило | |
|---|---|
| Народився |
3 січня 1862 Бережниця, Жидачівський район, Львівська область, Україна |
| Помер | 19 грудня 1922 (60 років) |
| Країна |
 Австрійська імперія Австро-Угорщина ЗУНР УНР |
| Діяльність | католицький священник, греко-католицький священник, публіцист, русофільство |
| Галузь | публіцистика[1] і політична діяльність[1][1] |
| Знання мов | слов'янські мови[1] |
| Конфесія | католицька церква[1] |
Життєпис ред.
Народився 3 січня 1862 року в сім'ї греко-католицького священика, внук Антонія Петрушевича.
Закінчив Львівську греко-католицьку семінарію. У 1884—1887 роках сотрудник, 1887—1889 років завідувач парохії. з 1889 року довголітній парох села Бережниця Королівська. Член «Товариства ім. Михайла Качковського», «Руської Ради», «Народної торгівлі», Товариства святого Апостола Павла, «Товариства виробу і торгівлі риз церковних» у Самборі, кооперативне товариство «Народний дім» (статут з 15.12.1899 р.) та ін. Як публіцист відомий брошурою «О выборах и собраниях (вечах)» (1897 року), кореспондент «Галичанина» у Жидачівському повіті. Обирався депутатом Жидачівської повітової ради.
1897 року заарештований за активну агітацію під час виборчої кампанії до Райхсрату. Засуджений під час так званого другого віденського політичного процесу проти москвофілів[2] (1916 року) до смертної кари через повішання за зраду батьківщини. Через заступництво короля Іспанії Альфонса ХІІІ, цісар Франц Йозеф І замінив вирок довічним ув'зненням. Інтернований у концтаборі Талергоф (Австрія), був комендантом бараку, пляцкомендантом. Амністований 1916 року, повернувся додому.
Посол до Галицького сейму 9-го скликання (обраний 1908 року від IV курії округу Жидачів, член Російського клубу; після розколу 1909 року увійшов до складу клубу староруської партії на чолі з Михайлом Королем). Склав мандат 1912 року, замість нього в окрузі обрали отця Остапа Нижанківського.[3]
Примітки ред.
- ↑ а б в г д Czech National Authority Database
- ↑ З 25 вересня 1916 р. до 17 лютого 1917 р. у дивізійному суді Відня тривав другий судовий процес проти москвофілів, заарештованих ще у 1914 р., під час мобілізації. Гайсенюк В. Москвофільство в Галичині та на Буковині в роки Першої світової війни [Архівовано 2016-12-20 у Wayback Machine.]. Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата історичних наук. Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича. На правах рукопису. Чернівці, 2015. — С. 152—153.
Добржанський О. Бажаємо до України / О. Добржанський, В. Старик. — Одеса : Маяк, 2008. — С. 608.
Пашаева Н.[ru] Очерки истории русского движения в Галичине ХІХ — ХХ вв. // Гос. публ. б-ка России. — М., 2001. — С. 156. - ↑ Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму… — С. 113—114.
Джерела ред.
- Прокіп А. В. Участь Греко-Католицької церкви в розбудові кооперативних інституцій Галичини наприкінці ХІХ — початку ХХ ст. — С. 6.
- Чорновол І. 199 депутатів Галицького Сейму. — Львів : Тріада плюс, 2010. — 228 с., іл. — С. 179—180. — (Львівська сотня). — ISBN 978-966-486-089-2.