Немає перевірених версій цієї сторінки; ймовірно, її ще не перевіряли на відповідність правилам проекту.

Селінунт (дав.-гр. Σελινοΰς, лат. Selinus) — стародавнє місто на південно-західному узбережжі Сицилії, у давнину — самостійне місто-держава.

Селінунт
37°35′0.99960009999157″ пн. ш. 12°49′28.999200099998″ сх. д. / 37.58361° пн. ш. 12.82472° сх. д. / 37.58361; 12.82472
КраїнаІталія[1] і Італія[2]
РозташуванняКастельветрано[2][3]
Типпам'ятка археології Стародавньої Греціїd
поліс[4]
archaeological parkd[3][5][…] і museum of a public entityd[7]
Площа400 квадратний метр[6] і 500 квадратний метр[8]
ЗасновникМегара Хіблеяd[9]
Дата заснування628 до н. е. і 651 до н. е.[9]

Селінунт. Карта розташування: Італія
Селінунт
Селінунт
Селінунт (Італія)
Селінунт. Карта розташування: Італія
Селінунт
Селінунт
Селінунт (Італія)
Мапа
CMNS: Медіафайли у Вікісховищі
Метопа доби архаїки, Селінунт, Регіональний археологічний музей Антоніо Салінаса (Палермо)

Заснований у 628 р. до н. е. колоністами з Мегар на території, раніше колонізованій фінікійцями. Назву міста вважають фінікійською за походженням, хоча місцеві мешканці пов'язували її з селерою (дав.-гр. σελινον), якою і справді славилася ця місцевість. Клімат в Селінунті був нездоровий, але стратегічне становище міста було дуже вигідним. Селінунт мав дві штучні гавані, головною з яких була Мазара.

Акрополь Селінунта. Реконструкція

В VI ст. до н. е. в місті була встановлена тиранія. Відомі імена трьох селінунтських тиранів — Ферон, Піфагор і Еврілей.

Розташований на країній західній межі грецьких володінь у Сицилії, Селинунт змушений був вести постійну боротьбу з елімами і фінікійцями. У 408 р. до н. е. його захопили й зруйнували карфагеняни. У 305 р. до н. е. був приєднаний до своїх володінь Агафоклом. У 249 р. до н. е. місто знову зруйнували пунійці, які вцілілих міщан переселили до Лілібея.

Остаточно Селінунт був знищений арабами під час їхнього нападу на Сицилію у 827 р. Пізніше на місці зруйнованого міста виникло селище Марінелла.

Див. також

ред.

Примітки

ред.

Література

ред.
  • Schubring, «Die Topographie der Stadt Selinus» (в «Nachrichten der Königlichten Gesellschaft der Wissenschaften», Геттинген, 1865);
  • Benndorf, «Die Metopen von Selinunt» (Б., 1873).