Селиська (Перемишльський повіт)

село в Польщі

Селиська (пол. Siedliska) — село в Польщі, на Закерзонні, у гміні Медика Перемишльського повіту Підкарпатського воєводства. Населення — 700 осіб (2011)[1].

Село
Селиська
пол. Siedliska

Координати 49°45′00″ пн. ш. 22°53′00″ сх. д. / 49.75° пн. ш. 22.88333333° сх. д. / 49.75; 22.88333333

Країна Польща
Воєводство Підкарпатське воєводство
Повіт Перемишльський повіт
Гміна Медика
Населення 700 осіб (2011[1])
Часовий пояс UTC+1, влітку UTC+2
Телефонний код (+48) 16
Автомобільний код RPR
SIMC 0606642
OSM r6799438  ·R
Селиська. Карта розташування: Польща
Селиська
Селиська
Селиська (Польща)
Селиська. Карта розташування: Підкарпатське воєводство
Селиська
Селиська
Селиська (Підкарпатське воєводство)
Мапа

Розташування

ред.

Розташоване недалеко від кордону з Україною. Село розташоване за 9 км на схід від Перемишля та 71 км на схід від Ряшева.

Історія

ред.

Входило до складу Медицького ключа у складі Перемишльського староства Перемишльської землі Руського воєводства до 1772 року.

У 1880 році село належало до Перемишльського повіту Королівства Галичини та Володимирії Австро-Угорської імперії, в селі було 104 будинки і 585 жителів (551 греко-католик, 1 римо-католик і 33 юдеї).[2] Наприкінці XIX століття в селі зведено фортифікаційні укріплення кільцевої оборони фортеці Перемишль.

Під час українсько-польської війни і битви за Перемишль у листопаді 1918 року в Селиськах загинуло четверо вояків Української Галицької Армії — Іван Сорока, Макар Сеник, Іван Стисло і Ефрозина Щирба.

У 1939 році в селі проживало 940 мешканців, з них 830 українців, 30 поляків, 50 польських колоністів міжвоєнного періоду і 30 євреїв[3]. Село входило до ґміни Поповичі Перемишльського повіту Львівського воєводства.

Наприкінці вересня 1939 р. село зайняла Червона армія. 27 листопада 1939 року постановою Президії Верховної Ради УРСР село у складі повіту включене до новоутвореної Дрогобицької області[4]. В червні 1941, з початком Радянсько-німецької війни, село було окуповане німцями. В липні 1944 року радянські війська оволоділи селом, а в травні 1948 року село зі складу Дрогобицької області передано Польщі. Українців добровільно-примусово виселяли в СРСР.

У 1975-1998 роках село належало до Перемишльського воєводства.

Демографія

ред.

Демографічна структура станом на 31 березня 2011 року[1][5]:

Загалом Допрацездатний
вік
Працездатний
вік
Постпрацездатний
вік
Чоловіки 314 75 219 20
Жінки 386 85 225 76
Разом 700 160 444 96

Церква

ред.

У 1917 році українці збудували дерев’яну греко-католицьку церкву Покрови Пресвятої Богородиці. До їх депортації була парафіяльною церквою, яка належала до Медицького деканату Перемишльської єпархії. До нинішнього дня з церкви залишилися тільки рештки фундаменту.

Пам'ятки

ред.
 
Форт "W I Salis Soglio"
  • Форти кільцевих оборонних укріплень фортеці Перемишль.
  • Колишня австрійська казарма зламу XIX-XX століть, з 1960-х років — школа.
  • Колишній греко-католицький цвинтар поблизу місця, де стояла церква; уціліло 24 надгробки, серед них і загиблим в обороні ЗУНРу від поляків у 1918 році.

Відомі люди

ред.

Народилися

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в GUS. Ludność w miejscowościach statystycznych według ekonomicznych grup wieku. Stan w dniu 31.03.2011 r. [Населення статистичних місцевостей за економічними групами віку. Стан на 31.03.2011]. Процитовано 12 серпня 2018.
  2. Siedliska 5) // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1889. — Т. X. — S. 512. (пол.)
  3. Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 57.
  4. Указ Президиума Верховного Совета УССР 27.11.1939 «Об образовании Львовськой, Дрогобычской, Волынской, Станиславской, Тарнопольской и Ровенской областей в составе УРСР» [Архівовано 26 листопада 2016 у Wayback Machine.] (рос.)
  5. Згідно з методологією GUS працездатний вік для чоловіків становить 18-64 років, для жінок — 18-59 років GUS. Pojęcia stosowane w statystyce publicznej [Терміни, які використовуються в публічній статистиці]. Архів оригіналу за 20 вересня 2018. Процитовано 14 серпня 2018.

Посилання

ред.