Свято-Миколаївський собор (Радомишль)
Свято-Миколаївський собор — собор у місті Радомишль Житомирської області. Пам'ятка архітектури місцевого значення.
| Свято-Миколаївський собор | |
|---|---|
 | |
|
50°30′10″ пн. ш. 29°14′32″ сх. д. / 50.50278° пн. ш. 29.2423333° сх. д.Координати: 50°30′10″ пн. ш. 29°14′32″ сх. д. / 50.50278° пн. ш. 29.2423333° сх. д. | |
| Тип | собор |
| Статус спадщини | пам'ятка архітектури місцевого значення України |
| Країна |
 Україна |
| Розташування | Радомишль Житомирська область |
| Автор проєкту | М. Юргенс |
| Архітектор | С. Рикачов |
| Будівництво | 1877 — 1882 |
  Свято-Миколаївський собор (Радомишль) (Україна) | |
 | |
 Свято-Миколаївський собор у Вікісховищі | |
Історія побудови ред.
Будівництво храму розпочав у XVIII столітті Ясон Смогоржевський, греко-католицький митрополит, але не довершив і роботи надовго зупинилися[1]. У 1869—1870 роках церкву намагався добудувати поміщик Карпенко, а потім отримати від держави потрібні кошти намагалося Радомисльське церковнопарафіяльне попечительство[1]. Вирішили зводити нову церкву, проект та кошторис[2] до якої розробив Микола Юргенс у 1875 році[1]. Роботи розпочалися 1877 року, а керував ними Стефан Рикачов[1]. За планами будівництво мало тривати три роки, але завершилося воно тільки 1882 року[3].
Храм було освячено митрополитом Платоном 13 листопада 1883 року, а настоятелем було призначено А. Горановського[3]. До собору приписали Свято-Троїцьку церкву[3]. 1922 року було зареєстровано осередок місцевої УАПЦ в Радомислі, яким передали церкву[4]. Протягом 1927—1928 років дерев'яну церкву розібрали на будматеріали, зробивши із них комори «Заготльону» та сушарку на папірні[5]. Було також зруйноване кладовище біля церкви[5].
Радянська влада передала Свято-Миколаївський собор[6] на потреби трудящих[5]. Церкву не зруйнували, але знесли дзвіницю[5]. Від 1932—1933 років до 1941 року її використовували як склад зерна[5].
Службу у храмі було відновлено з приходом німців, у 1941 році[7]. Після повернення радянська влада не закривала церкви, а запровадила служби церковнослов'янською мовою[8].
Сучасний стан ред.
Зараз діючий храм.
Архітектура ред.
Собор збудовано у стилі московських шатрових храмів[3].
Проект, розроблений Юргенсом для Радомишля, було використано при будівництві храмів в інших містах, зокрема, в Чорнобилі, який у XIX ст. входив до складу Радомишльського повіту. Радомишльський Свято-Миколаївський собор будувався одночасно з Володимирівським собором у Києві (1862—1882 роки). З огляду на те, що розпис багатьох стін, стель і плафонів в обох храмах тотожний, місцеві краєзнавці вважають, що розписували їх одні майстри. А тому серед імовірних авторів розпису храму Св. Миколая називають В. Васнєцова, М. Нестерова, М. Врубеля.
Під час Німецько-радянської війни у дзвіницю влучив снаряд, і потім її первісний вигляд не відновили.
Галерея ред.
Примітки ред.
- ↑ а б в г Історія Радомишля, 2015, с. 128.
- ↑ У розмірі 37950 чи 34143 рублів
- ↑ а б в г Історія Радомишля, 2015, с. 129.
- ↑ Історія Радомишля, 2015, с. 235.
- ↑ а б в г д Історія Радомишля, 2015, с. 237.
- ↑ Разом із синагогою
- ↑ Історія Радомишля, 2015, с. 258.
- ↑ Історія Радомишля, 2015, с. 342.
<ref> з назвою "FOOTNOTEІсторія Радомишля2015128", визначений у <references>, не використовується в попередньому тексті.Посилання ред.
| Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Свято-Миколаївський собор (Радомишль) |
- Офіційний сайт [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
Джерела ред.
- Цвік Г. В. Історія Радомишля / Г. В. Цвік [Текст]. Вид. 2-ге, виправл. і доповн. — Житомир : Вид. М. Косенко, 2015. — 384 с. — ISBN 978-966-8123-87-0.
- Зоря Полісся. — 2004. — 3, 7, 10 липня.
|
Це незавершена стаття про архітектуру. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |