Відкрити головне меню

Свято-Духівський храм — дерев'яна культова споруда УПЦ МП у селі Шкарівка Білоцерківського району. Знаходиться під юрисдикцією Білоцерківської єпархії Білоцерківського благочиння.

Свято-Духівський храм
49°44′35″ пн. ш. 30°10′06″ сх. д. / 49.7431583° пн. ш. 30.1684472° сх. д. / 49.7431583; 30.1684472Координати: 49°44′35″ пн. ш. 30°10′06″ сх. д. / 49.7431583° пн. ш. 30.1684472° сх. д. / 49.7431583; 30.1684472
Тип споруди церква
Розташування
Україна Україна
Київська область Білоцерківський район
Шкарівка
Зруйновано 1936
Відбудовано 1945
Належність УПЦ МП
Свято-Духівська церква (Шкарівка). Карта розташування: Україна
Свято-Духівська церква (Шкарівка)
Свято-Духівська церква (Шкарівка) (Україна)
Свято-Духівська церква у Вікісховищі?

ІсторіяРедагувати

Згідно з архівними даними, у 1706 р. в селі Шкарівка було збудовано та освячено Свято-Духівську церкву. Це була єдина на всю Київську губернію двокупольна церква, яка проіснувала до середини XVIII ст. У 1750 р. замість неї була збудована трьохкупольна дерев'яна церква. Цю церкву було 1840 року розширено ат піднято на кам'яний фундамент. Ще одна значна реконструкція відбулася 1866 року[1].

За часів Київської Русі тут існував монастир з підземними печерами, а також була заміська резиденція Юр'ївських єпископів ХІ-ХІІІ ст.

Шкарівська парафія мала досить широку географію. Так, щороку з Шкарівського храму надсилались кошти на прикрашення найбільшої святині православного світу — Гробу Господнього в Єрусалимі. Цікаво, що в Шкарівці в 19101917 рр. служив о. Григорій, який не тільки правив у церкві, але був ще й директором школи.

У роки радянської влади почалося переслідування тих селян, які відвідували церкву. Священикам забороняли проводити обряди і таїнства. Парафіяльні священики змінювалися по кілька на рік. У 1930 р. церква була розграбована, з неї зняли дзвони.

У 1932 р. була зруйнована дзвіниця і частина церкви. Із цих матеріалів було побудовано дві колгоспні комори, а в храмі було заборонено проводити богослужіння. Приміщення церкви було пристосовано під складські приміщення.

Храм знову був відкритий для богослужіння лише в 1945 році.

Настоятель — протоієрей Михаїл Семченко.

Джерела та ресурсиРедагувати

  • Сайт Білоцерківської єпархії. Храми Білоцерківського благочиння.
  • Сказания о населенных местностях Киевской губернии или Статистические, исторические и церковные заметки о всех деревнях, селах, местечках и городах, в пределах губернии находящихся / Собрал Л. Похилевич. — К.: Типография Киевопечерской Лавры, 1864.
  • Іван Биков. Сакральна дерев'яна архітектура Київщини // Пам'ятки України, № 1 (221), січень 2016.
  • Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017.

ПриміткиРедагувати

  1. Олександр Михайлик. Старовинні храми Київщини. К., 2017, с.24