Свинюхи (значення)

Свинюхи — термін, який має кілька значень. Ця сторінка значень містить посилання на статті про кожне з них.
Якщо ви потрапили сюди за внутрішнім посиланням, будь ласка, поверніться та виправте його так, щоб воно вказувало безпосередньо на потрібну статтю.

Колишні назви населених пунктів ред.

Свинюхи — колишня назва села Привітне Локачинського району Волинської області.
Свинюхи — колишня назва села Очеретне Кременецького району Тернопільської області.

Посада ред.

Свинюхи — двірські урядники, що відповідали за організацію та нагляд за полюванням на дикого кабана у Великому князівстві Литовському та Речі Посполитій, тіж що і ловчі^[a].

Виноски ред.

↑ «Лови в королївських та панських землях вимагають окремої служби ловцїв. Ловцї, звані також мисливцями або стрільцями, сидять на панській землї та відрабляють із неї ловецьку службу. Їх обовязком є брати участь в облавах, та також полювати поодинично та постачати до панських дворів звірину. Крім сих ловецьких служб ходять вони на війну, беруть участь в толоках, платять чинші, дякла й ин., але не платять подимщин, нї мезлеви, нї иньших тяглих податків. До ловцїв причисляютъ ся також осочники та нагоняї. Вони дістають осочницьку землю та стережуть за неї лїса від самовільних порубок та нищеня звірини. Крім сїєї сторожі мусять брати участь у ловах, і так: стежать за слїдами та леговищами звірів, гонять їх на ловцїв з їх леговищ і т. и. Вони свобідні від усяких повинностий та селянських оплат крім участи у війнї та кошеня сїна для ловецьких дворів; сї дві повинности є обовязком всїх ловцїв. Є і другий рід осочників, що сидять на осадї (чиншу) — вони платять крім участи у панських облавах за ловецьку землю чинш. Осочники не відрабляють з волостю нїяких тяглих повинностий. Там, де полюють на дикі кабани, є окрема служба ловцїв — свинюхи, що не різнять ся нїчим від попередних»^[1].

↑ Леонтович Ф. І. Бібліографія // Записки Наукового товариства імені Шевченка / за ред. М.С.Грушевського. — Л. : З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1899. — Т. 28, кн. 2. — С. 16—17.

[2] «Лови в королївських та панських землях вимагають окремої служби ловцїв. Ловцї, звані також мисливцями або стрільцями, сидять на панській землї та відрабляють із неї ловецьку службу. Їх обовязком є брати участь в облавах, та також полювати поодинично та постачати до панських дворів звірину. Крім сих ловецьких служб ходять вони на війну, беруть участь в толоках, платять чинші, дякла й ин., але не платять подимщин, нї мезлеви, нї иньших тяглих податків. До ловцїв причисляютъ ся також осочники та нагоняї. Вони дістають осочницьку землю та стережуть за неї лїса від самовільних порубок та нищеня звірини. Крім сїєї сторожі мусять брати участь у ловах, і так: стежать за слїдами та леговищами звірів, гонять їх на ловцїв з їх леговищ і т. и. Вони свобідні від усяких повинностий та селянських оплат крім участи у війнї та кошеня сїна для ловецьких дворів; сї дві повинности є обовязком всїх ловцїв. Є і другий рід осочників, що сидять на осадї (чиншу) — вони платять крім участи у панських облавах за ловецьку землю чинш. Осочники не відрабляють з волостю нїяких тяглих повинностий. Там, де полюють на дикі кабани, є окрема служба ловцїв — свинюхи, що не різнять ся нїчим від попередних»^[1].

[1] Леонтович Ф. І. Бібліографія // Записки Наукового товариства імені Шевченка / за ред. М.С.Грушевського. — Л. : З друк. Наук. т-ва ім. Шевченка, 1899. — Т. 28, кн. 2. — С. 16—17.

[a]

[1]