Саффариди (перс. سلسله صفاریان‎) — династія перського походження[1] із Сістану, що правила над частиною території сучасних Ірану[2][3] та Афганістану[4] між 861 та 1003 роками. Засновником династії був Якуб ібн Лейс ас-Саффар, який на початку свого життя був ремісником і займався виробництвом предметів з міді. Захопивши владу в Сістані, він почав під прапором ісламу підкоряти собі Афганістан. Столицею Саффаридів було місто Зарандж.

Саффариди
Дата створення / заснування 861
Засновник Якуб ібн Лейс
Країна Держава Саффаридів
Мова комунікації арабська і перська
Час/дата припинення існування 1003
Мапа розташування
CMNS: Саффариди у Вікісховищі

Саффариди проводили агресивну експансію як на схід, так і на захід. Спочатку вони вторглися в буддистсько-індіїстський Гіндукуш, потім, 873 року, повалили Тахіридів у Хорасані. Вони загрожували Багдаду, але правителі Аббасидського халіфату зуміли дати їм відсіч[4].

Завоювання Саффаридів виявилися недовговічними. Після смерті Якуба його брат Амр ібн Лейс 900 року зазнав поразки під Балхом від Ісмаїла Самані. Йому довелося поступитися землями, і надалі Саффариди утримували тільки Сістан, визнаючи сюзеренітет Саманідів.

Примітки

ред.
  1. The Islamization of Central Asia in the Samanid era and the reshaping of the Muslim world, D.G. Tor, Bulletin of the School of Oriental and African Studies, University of London , Vol. 72, No. 2 (2009), 281;«The Saffārids were the first of the Persianate dynasties to arise from the remains of the politically moribund ʿAbbāsid caliphate».
  2. The Cambridge History of Iran, by Richard Nelson Frye, William Bayne Fisher, John Andrew Boyle (Cambridge University Press, 1975: ISBN 0-521-20093-8), pg. 121.
  3. The Encyclopedia of World History, ed. Peter N. Stearns and William Leonard Langer (Houghton Mifflin, 2001), 115.
  4. а б Кліффод Едмунд Босворт, Encyclopædia Iranica SAFFARIDS