Вели́кий Хораса́н або Хораса́н (пехл. xwarāsān‎, перс. خراسانḪurāsān — «земля, де сходить сонце»; Аудіо listenфайл) — історично-географічна область, що охоплювала територію північно-східного Ірану, північно-західного Афганістану, півдня Туркменістану й Узбекистану[1]. Епітет Великий додають для того, щоб відрізнити історичний Хорасан від однойменної провінції Ірану, яка теж уже не існує, поділена на три дрібніші Хорасани.

Великий Хорасан
Зображення
Держава Black flag.svg Аббасидський халіфат
На заміну Парфія
Розташування на мапі
CMNS: Великий Хорасан у Вікісховищі

Координати: 34°30′ пн. ш. 58°50′ сх. д. / 34.500° пн. ш. 58.833° сх. д. / 34.500; 58.833

У вужчому сенсі, Хорасан включав у себе міста Нішапур, Тус, Балх, Герат, Мерв, Самарканд і Бухару. У ширшому сенсі до Хорасану належала вся Трансоксанія і Согдіана.

У середньовіччі Хорасан (Північно-Східний Іран) був головним осередком видобутку бірюзи, де розроблялося найбагатше Нішапурське родовище найкращої у світі бірюзи. Перські бірюзові рудники пов'язані з пасмом гір, що простяглася з заходу на схід між містами Котшан і Нішапур.

ГалереяРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. Pierre Oberling in Encyclopaedia Iranica, Artikel Khorasan [Архівовано 13 травня 2009 у Wayback Machine.] — Ethnically speaking, the population of Khorasan is extremely varied. It consists principally of Persians, Arabs, Turks, Kurds, Mongols, Baluch, and smaller groups of Jews, Gypsies, and Lors.

ДжерелаРедагувати