Великий Хорасан
Вели́кий Хораса́н або Хораса́н (пехл. xwarāsān, перс. خراسان Ḫurāsān — «земля, де сходить сонце»; 
listenфайл) — історично-географічна область, що охоплювала територію північно-східного Ірану, північно-західного Афганістану, півдня Туркменістану й Узбекистану[1]. Епітет Великий додають для того, щоб відрізнити історичний Хорасан від однойменної провінції Ірану, яка теж уже не існує, поділена на три дрібніші Хорасани.
| Великий Хорасан | |
 | |
| Країна |
 Аббасидський халіфат |
|---|---|
| На заміну | Парфія |
 | |
 | |
 Великий Хорасан у Вікісховищі | |
Координати: 36° пн. ш. 62° сх. д. / 36° пн. ш. 62° сх. д.
У вужчому сенсі, Хорасан включав у себе міста Нішапур, Тус, Балх, Герат, Мерв, Самарканд і Бухару. У ширшому сенсі до Хорасану належала вся Трансоксанія і Согдіана.
У середньовіччі Хорасан (Північно-Східний Іран) був головним осередком видобутку бірюзи, де розроблялося найбагатше Нішапурське родовище найкращої у світі бірюзи. Перські бірюзові рудники пов'язані з пасмом гір, що простяглася з заходу на схід між містами Котшан і Нішапур.
ГалереяРедагувати
ПриміткиРедагувати
- ↑ Pierre Oberling in Encyclopaedia Iranica, Artikel Khorasan [Архівовано 13 травня 2009 у Wayback Machine.] — Ethnically speaking, the population of Khorasan is extremely varied. It consists principally of Persians, Arabs, Turks, Kurds, Mongols, Baluch, and smaller groups of Jews, Gypsies, and Lors.