Вікіпедія

Жорж Санд

французька письменниця, соціалістка та феміністка
(Перенаправлено з Санд Жорж)

Жорж Санд
Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Худ. Огюст Шарпентьє. Баронеса Дюдеван 1838 року
Ім'я при народженні Амандіна Аврора Люсіль Дюпен
Псевдонім Жорж Санд
Народилася 1 липня 1804(1804-07-01)
Париж
Померла 8 червня 1876(1876-06-08) (71 рік)
Ноан-Вік
·кишкова непрохідність
Поховання Ноан-Вік
Громадянство Франція Франція
Місце проживання Париж
Центр — Долина Луари
House of George Sandd
Діяльність письменниця
Сфера роботи Ференц Ліст, Фридерик Шопен, Марі д'Агу, Оноре де Бальзак, Гюстав Флобер, Ежен Делакруа, Анрі Шапу і Регіоналізм
Мова творів французька
Роки активності 1830 — 1871
Напрямок романтизм
Magnum opus Indianad, Leliad, Maupratd, Consuelod, La Mare au diabled, La Petite Fadetted, Les Maîtres sonneursd, Le Meunier d'Angibaultd, A Winter in Majorcad, Histoire de ma vied і Lettres d'un voyageurd
Конфесія католицтво
Батько Maurice Dupin de Francueild
Мати Sophie Victoire Delaborded
У шлюбі з Casimir Dudevantd[1]
Діти Maurice Sandd і Solange Dudevant-Sandd
Автограф
CMNS: Жорж Санд у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах
S:  Роботи у  Вікіджерелах

Амандіна Аврора Люсіль Дюпен, у шлюбі Дюдеван (Amantine Lucile Aurore Dupin (Dudevant)[4] (фр.: [amɑ̃tin lysil oʁɔʁ dypɛ̃], 1 липня 1804 — 8 червня 1876), знана за псевдонімом Жорж Санд (фр. George Sand) — французька новелістка, мемуаристка, соціалістка та феміністка.[5][6] Одна з найпопулярніших авторів Європи за життя[7], в Англії 1830-х та 1840-х більш популярна, ніж Віктор Гюго та Оноре де Бальзак разом,[8] одна з найвизначніших постатей у європейському романтизмі.

Життєпис ред.

Серед предків Аврори Дюпен — Моріц Саксонський, маршал Франції, що займався деякою літературною працею. Бабуся з батьківського боку була позашлюбною дочкою Маршала, в першому шлюбі графинею (Аврора не успадкувала графський титул бабусі).

Аврора була пізньою дитиною (і батьку, й матері було за 30 на час одруження). Мати була з простого народу, графиня шлюб не схвалювала. Після загибелі батька внаслідок нещасного випадку бабуся і мати Аврори розірвали стосунки. Аврора залишилась в маєтку бабусі (пізніше успадкувавши його).

Отримала освіту в Августинському жіночому монастирі Парижа, читаючи багато національної й перекладної літератури.

У 18 років одружилася з Казимиром Дюдеваном, позашлюбним сином барона. Народила сина і дочку, проте тривалим шлюб не став, і пара фактично розійшлася: у 1831 році Аврора переїхала в Париж, залишивши чоловіка управителем її маєтку Ноан в обмін на ренту; надалі зиму проводила в Парижі, а влітку з дітьми переїздила до Ноану. В 1836 році вони розлучились.

Аврора Дюдеван відрізнялася вільною поведінкою, захоплювалася «чоловічими» видами спорту, носила чоловічі костюми. Низка її коханців розпустила багато чуток.

Восени 1836 Дюдеван знайомиться з Шопеном і, попри різницю в віці (34 і 28), зав'язує з ним стосунки тривалістю в 10 років. Турбуючись про Шопена, Дюдеван жартома називала його своєю третьою дитиною. У підсумку написала літературний твір, де в інфантильному героєві Шопен упізнав себе. Ежен Делакруа написав їхній подвійний портрет.

Аврора Дюдеван померла від гострої кишкової непрохідності в садибі Ноан поблизу містечка Шатору департаменту Ендр, де й похована. У XX ст. садиба стала літературним музеєм. Були пропозиції перенести прах письменниці у паризький Пантеон, проте від них відмовилися.

Літературна діяльність ред.

Жінки з аристократичних родин у XIX ст. не мали права працювати. Нестача грошей спонукала Дюдеван шукати фах, а зустріч з журналістом Жулем Сандо дала можливість реалізуватись у літературі. Вона починає писати з Сандо, тоді ж бере псевдонім Санд.

Пише самостійно, і її літературні праці виявляються значно цікавішими за твори коханця. Твори Санд починають друкувати окремо, що, як другорядного малообдарованого літератора, неприємно вразило Сандо. Дюдеван рве з Сандо і бере новий, чоловічий псевдонім — Жорж Санд.

1831 року друкується перший роман Жорж Санд — «Роза і Бланш», історія юних акторки й черниці.

Аврора Дюдеван досягла визнання за життя. Баронеса приятелювала з такими митцями як Альфред де Мюссе, Проспер Меріме, батько і син Дюма, Бальзак, Віктор Гюго. Товаришувала зі співачкою та композиторкою Поліною Віардо, з котрої писала героїню роману «Консуело».

Збір пам'яток культури ред.

XIX століття для Жорж Санд минуло в захопленні літературою і порятунку й вивченні пам'яток декоративно-ужиткового мистецтва. На цей період припав паризький бум розпродажу мистецтва середньовіччя, бароко, рококо, реставрації стародавніх замків і соборів.

Серед творів Жорж Санд з'являються книги «Майстри мозаїк» або «Діалоги про поезію пролетаріату». Баронеса займалась порятунком мільфльорів і аррасів середньовіччя, їздячи провінційними містами по старі килими.

 
Аррас в замку Вавель, Польща

Галерея ред.

Бібліографія ред.

 
Ск. Франсуа-Леон Сікар. Письменниця Жорж Санд, Люксембурзький сад, Париж
  • Дівчина з Альбано (1831)
  • Індіана (1832)
  • Валентина (1832)
  • Мельхіор (1832)
  • Кора (1833)
  • Лелія (1833)
  • Метелла (1834)
  • Інтимний щоденник (1834)
  • Особистий секретар (1834)
  • Жак (1834)
  • Леоне Леоні (1835)
  • Лавінія (1835)
  • Симон (1836)
  • Майстри мозаїк (1838)
  • Сім струн Ліри (1840)
  • Поліна з Міссісіпі (1840)
  • Зима на Майорці (1842)
  • Консуело (1843)
  • Графиня Рудольштадт (1843)
  • Ян Жижка (1843)
  • Шампанські свята (1846)
  • Гріх пана Антуана (1847)
  • Замок Самотності (1851)
  • Історія профана, на ім'я Грибуль (1851)
  • Сільські музики (1853)
  • Адріани (1854)
  • Навколо столу (1856)
  • Сільські прогулянки (1857)
  • Зелені дами (1859)
  • Сільські вечори (1861)
  • Родина Жерманд (1861)
  • Антонія (1863)
  • Сповідь молодої дівчини (1865)
  • Останняє кохання (1867)
  • Кадіо (1868)
  • Незважаючи ні на що (1870)
  • Цезаріна Дітріх (1871)
  • Щоденник мандрівника часів війни (1871)
  • Нанон (1872)
  • Два брати (1875)
  • Казки бабусі (1876)
  • Сільські легенди (1877)

Переклади українською ред.

Пам'ять ред.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. ↑ S. Дюдеван // Энциклопедический лексикон — СПб: 1841. — Т. 17. — С. 385–387.
  2. ↑ а б Bibliothèque nationale de France BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  3. ↑ а б WeChangEd
  4. ↑ Перше ім'я іноді зустрічається як Amandine.
  5. ↑ Hart, Kathleen (2004). Revolution and Women's Autobiography in Nineteenth-century France. Rodopi. с. 91.
  6. ↑ Lewis, Linda M. (2003). Germaine de Staël, George Sand, and the Victorian Woman Artist. University of Missouri Press. с. 48.
  7. ↑ Eisler, Benita (8 червня 2018). ‘George Sand’ Review: Monstre Sacré. WSJ. Архів оригіналу за 23 вересня 2019. Процитовано 6 листопада 2018.
  8. ↑ Thomson, Patricia (July 1972). George Sand and English Reviewers: The First Twenty Years. Modern Language Review. 67 (3): 501—516. doi:10.2307/3726119. JSTOR 3726119.

Література ред.

  • Леся Воронина про Брюса Лі, Махатму Ганді, Жорж Санд, Фридеріка Шопена, Івана Миколайчука / Леся Воронина ; художник Наталка Клочкова. — Київ : Грані-Т, 2010. — 125 с. : іл. — (Життя видатних дітей). — 2000 примірників. — ISBN 978-966-465-301-2
  • Андре Моруа «Жорж Санд», М, 1968 (рос)
  • Венкстерн Н. А. «Жорж Санд», М, 1993 (рос)

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Жорж_Санд&oldid=42141150