Санджованезе

футбольний клуб

Аматорське спортивне товариство Санджованезе 1927[2] або просто «Санджованезе» (італ. Associazione Sportiva Dilettantistica Sangiovannese 1927) — італійський футбольний клуб із міста Сан-Джованні-Вальдарно. Виступає в Серії D, четвертому дивізіоні чемпіонату Італії. Клубні кольори – білий та синій, домашня арена – стадіон Віргіліо Федіні, який вміщує приблизно 3800 глядачів.

«Санджованезе»
Повна назва Associazione Sportiva
Dilettantistica Sangiovannese
1927
Прізвисько Санджіо
Засновано 1927
2011
Населений пункт Сан-Джованні-Вальдарно, Італія Італія
Стадіон «Вірджиліо Федіні»
Вміщує 3 378
Президент Італія Джованні Серафіні[1]
Головний тренер Італія Альдо Фірікано
Ліга Серія D
2019/20 13-те
Домашня
Виїзна

За свою історію зіграв у 11-ти сезонах Серії С, 4 — у Серії С1 та 11 — у Серії С2.

Історія

ред.

«Санджованезе» заснований під назвою «Спортивна спілка» в 1927 році юристом Альфредо Мерліні. Наприкінці 30-х років вперше зіграв у Серії С.

Наприкінці чемпіонату 1957/58 років «Санджованезе» перевели у новий турнір Серія D, де залишався до 1971 року; у вище вказаному році підвищений до Серії C. Під президентством Іво Джорджі санджіованезці зайняли четверте місце у сезоні 1974/75 років, позиція, яка досі залишається найкращою в історії. Виліт до Серії D відбувся наприкінці сезону 1981/82 років. У 80-х та 90-х роках команда брала участь у чемпіонатах з Підвищення, Досконалості та Національних аматорських чемпіонатів.

З чемпіонатом 1999/2000 років під президентством Ардуїно Каспріні та технічним керівництвом Леонардо Акорі відбувся вихід до Серії С2. Наступні сезони приносять багато задоволення вболівальникам «Санджованезе».

У першому професіональному чемпіонаті команда завершила другий раунд на шостому місці. У півфіналі плей-оф зустрічається з «Алессандрією», пройшовши раунд з важливою перемогою на стадіоні Джузеппе Моккагатта; але в фіналі плей-оф йому не вдається перемогти «Про Патрію». У наступному сезоні 2002/03 років команду очолив Джузеппе Санніно й придбано важливих гравців, таких як Франческо Баяно й Давіде Москарделлі, справжній таланти, виховані вальдаранцями, який гратиме декілька сезонів у Серії А і Серії В з дворянськими клубами. Чемпіонат починається з престижної нічиї 1:1 проти «Фіорентини Віоли» на нейтральному полі стадіоні «Чітта ді Ареццо» голом колишнього Баянців і закінчується командою, що посідає шосте місце. Санніно не виправдав довіру й новим головним тренером призначили Мауріціо Саррі, відомому тим, що три сезони тренував Сансовіно, вивів клуб з К'яніни до професіоналів. Інтуїція керівництва виявилася переможницею: під керівництвом Саррі Санджіованка вийшла на друге місце після «Гроссето» й вийшла в плей-оф: цього разу команда спочатку зустрілася з «Губбіо», а потім із Гуальдо; Санхіо, підтримуваний значною кількістю вболівальників, перемагає обидва клуби з Умбрії й таким чином потрапляє в Серію С1. Все ще під керівництвом Саррі команда провела чудовий сезон у групі А С1, де зайняла восьме місце. 26 грудня 2004 року в трагічній ДТП загинув президент Каспріні. Компанія переходить до італо-аргентинця Рікардо Омара Чіанчілли. У сезоні 2005/06 років тренерський місток довірили дуже досвідченому тренеру дивізіону: П'єро Бралья. Вальдарнський клуб провів чудовий сезон у групі B Серії С1, де протистояв таким іменитим командам, як «Наполі»; з вище вказаним клубом здобув престижну нічию 1:1 на стадіоні Віргіліо Федіні, який зібрав аншлаг та рекордну відвідуваність. За підсумками чемпіонату команда посідає п’яте місце й вперше в своїй історії виходить у плей-оф Серії В. У півфіналі плей-оф зіграли внічию 0:0 як у першому матчі, так і в матчі-відповіді проти «Фрозіноне», команди, яка згодом виграє плей-оф, поклавши крапку в кампанії Марзокко.

У наступному сезоні 2006/07 років «Санджованезе» закріпився у нижній частині турнірної таблиці й у підсумки посів п'ятнадцятому місці; команда змушена була зіграти, команда зустрічається з «Піцзіґеттоне» і, перемігши його, вдається уникнути вильоту. Однак цього не було в наступному сезоні 2007/08 років; з червня 2007 року команда під керівництвом групи, яку очолював Леарко Лаззеріні, місцевого підприємця у сфері водопостачання та опалення, завершує чемпіонат на сімнадцятому місці і зазнає поразки в поєдинках від «Пістоєзе». Наступного сезону Санхіо рятується від вильоту в останньому турі. 16 березня 2008 року помер президент Леарко Лазеріні. У сезоні 2009/10 років команда бере участь у плей-оф, щоб вийти в Лага Про Пріма Дивізіону. У першому півфінальному матчі «Санджованезе» переміг «Сан-Марино» з рахунком 1:0, а на виїзді програли з рахунком 1:3. Влітку 2010 року вилетів до Леги Про Секонда Дивізіону. Команда переживає сезон із низьким рейтингом у групі Б, і лише складніша ситуація в Фано та Вілласідрезе захищає її від вильоту. Під час чемпіонату гравці влаштували декілька гучних протестів на полі через те, що компанія не виплатила декілька місяців.

У 2011 році «Санджованезе» відмовився від реєстрації в Лега Про і відповідно до статті 52 параграф 10 NOIF ІФФ[3], натомість створили нову команду під назвою «Сан-Джованні Вальдарно», зареєстрований безпосередньо в Есселенса Тоскани під керівництвом родини Граці. У вище вказаному турнірі провів два усішні сезони, які завершив на четвертому й третьому місці відповідно. У сезоні 2013/14 років команда посідає друге місце в групі, виграє плей-оф проти «Кастельнуовезе», а після цього й національний плей-оф проти «Авеццано» й «Лентіджоне», й таким чином отримав підвищення до Серії D. У наступному чемпіонаті вальдарнський клуб чудово провів другий раунд під керівництвом Роберто Малотті, подарувавши вболівальників результатами, серед яких виділяється домашня перемога над «Сієною» з рахунком 2:1. У липні 2015 року компанія отримала назву «Аматорська спортивна асоціація Санджованезе 1927», а посаду головного тренера довірили Дженнаро Руотоло. З вище вказаним фахівцем провів непоганий чемпіонат, в якому зайняв дев’яте місце.

Наприкінці сезону сім'я Граці залишає клуб групі підприємців, на чолі з Джузеппе Перпіньяно, який раніше займав посаду президента «Барлетти». Нове керівництво складалося з: президента Фабріціо Сорвілло, віце-президента Даніеле Ламі та генерального й спортивного директора Джованні Карабелло. Тренерський місток доручили Чіро Джінестри.

Після відставки Сіро Джінестри, починаючи з 7 грудня 2016 року, першу команду з Сан-Джованні довірили тренеру Андреа Берніні[4], колишній тренер юнацької збірної країни. У наступні дні також настануть відставки Ради директорів, а саме Джузеппе Перпіньяно, Фабріціо Сорвілло, Даніеле Ламі та Джованні Карабелло.

Робота Берніні на тренерському містку першої команди закінчується у вівторок, 21 лютого 2017 року, коли його звільненили з займаної посади. Поразка попередньої неділі від «АПД Рбелле» залишається останнім офіційним матчем. Наступного дня Рада директорів представляє нового тренера Маріо Палацці, колишнього наставника «Фоліньо», родом з Ареццо, багаторічного співробітника Серсе Космі[5].

21 травня 2017 року вилетів до чемпіонату Екселленс Тоскана на полі Колліджана, програвши плей-оф на виліт з рахунком 1:2.

У червні 2017 року Рада директорів приймає рішення подати заяву на повернення, 6 липня 2017 року делегація «Санджованезе» представляє необхідну документацію для заявки на повернення.

Національна аматорська ліга наприкінці сезону, 1 серпня оголошує про повернення «Санджованезе» до групи D Серії D.

Досягнення

ред.
  •   Серія D
    •   Чемпіон (2): 1970/71 (група E), 1999/2000 (група E)
  •   Еццеленца
    •   Чемпіон (1): 1992/93
    •   Срібний призер (1): 2013/14 (група B)
    •   Бронзовий призер (1): 2012-2013 (група B)
  •   Промоціоне
    •   Чемпіон (1): 1990/91 (група C)
    •   Срібний призер (1): 1950/51 (група H)
  •   Національний чемпіонат Данте Берретті
    •   Чемпіон (1): 1968/69 (турнір Серії D)
  •   Кубок італійської Серії D
    • 1/2 фіналу (1): 2015/16

Статистика та рекорди

ред.

Виступи в чемпіонаті

ред.

Національний чемпіонат

ред.

За 78 сезонів, починаючи зі вступу в ІФФ в 1921 році, 54 були зіграні на національному рівні, починаючи з дебюту в Серії C 1939/40.

Категорія Виступів Дебют Останній сезон Загалом



Серія C 11 1939-1940 1976-1977 15
Серія C1 4 2004-2005 2007-2008



Промоціоне 4 1948-1949 1951-1952 39
IV Серія 1 1958-1959
Серія D 15 1959-1960 2015-2016
Серія C2 11 1978-1979 2010-2011
Міжрегіональний чемпіонат 1 1982-1983
Національний аматорський чемпіонат 7 1993-1994 1999-2000

Регіональні змагання

ред.

За 78 сезонів, починаючи зі вступу в ІФФ в 1921 році, 23 зіграли на регіональному рівні, починаючи з дебюту в Третьому дивізіоні в сезоні 1928/29.

Дивізіон Сезонів Дебют Останній дивізіон Загалом



Третій дивізіон 2 1928-1929 1929-1930 23
Перший дивізіон 2 1937-1938 1938-1939
Промоціоне 13 1952-1953 1990-1991
Національний аматорський чемпіонат 1 1957-1958
Еццеленца 5 1991-1992 2013-2014

Кольори та символи

ред.

Клубні кольори – синій та білий. Натомість талісманом клубу є «Марзокко», популярний символ флорентійського лева, який однією лівою лапою тримає щит, на білому тлі якого відтворена золота лілія.

Уболівальники

ред.

Історія

ред.

Організовані групи вболівальників в Сан-Джованні Вальдарно, зародилися 1974 року під назвами «Рейнджерс» і «Коммандос», які супроводжували «Санджіо» в матчах Серії С.

У дев’яностих, з поверненням до національного аматорського чемпіонату після десятиліття войовничості на регіональному рівні виникли Irriducibili (1991), Alcool Bani 90, Cappottati (1994), Ultras Marzocco (1999) і Legione Biancoazzurra.

У 2000 році, після переходу в Серію С2, виникла Стара гвардія. З виходом до Серії C1 (2004) з'явилися Combriccola Autonoma, результат злиття попередніх груп Combriccola і Gruppo Autonomo.

У 2013 році виникла група Istinto Ribelle.

Зараз активними є групи Rebel Instinct та GMS (тобто решта кроків).

Ультрас займають свої місця в багаторівневій секції, названій на честь Марко Сестіні, багаторічного фаната «синіх», який передчасно помер.

Побратимство та принципове суперництво

ред.

Ультрас «Синіх» підтримують побратимство з фанами «Фоліньо»[6], «Поггібонсі»[7][8] та «Павії»[9][10].

Також відбулося побратимство з фанатами «Ареццо», розформованого в 2002 році.

Натомість головне суперництво – з фанатами «Монтеваркі»[8], який має Вальдарнське дербі. Перший матч зіграли в Монтеваркі 8 грудня 1929 року в чемпіонаті третього дивізіону, який завершився перемогою господарів з рахунком 3-0 (голи Маркіонні та дубль Бузоні). На сьогодні останнє Вальдарнське дербі в хронологічному порядку відбулося в сезоні 2020/21 років, в якому Монтеваркі переміг з рахунком 2:1. Інші принципові протистояння «Санджованенсе» має з «Гроссето»[11], «Прато», «Емполі», «Пістоєзе» та «Коліяною».

Примітки

ред.
  1. ORGANIGRAMMA SOCIETA' (італ.)
  2. Stamani è partita l'avventura dell'Asd SanGiovanniValdarno (італ.)
  3. FIGC [Архівовано 2012-08-13 у Wayback Machine.]
  4. La Sangiovannese affidata ad Andrea Bernini. 5 dicembre 2016. Процитовано 11 gennaio 2017.
  5. Alessandro Forni. Sangio, via Bernini, ecco Mario Palazzi. Процитовано 28 febbraio 2017.
  6. Amicizia Foligno. Архів оригіналу за 16 giugno 2013. Процитовано 19 marzo 2013.
  7. Gemellaggio Poggibonsi. Архів оригіналу за 2 ottobre 2013. Процитовано 19 marzo 2013.
  8. а б Tifoseria Sangiovannese [Архівовано 13 aprile 2013 у Archive.is]
  9. Amicizia Pavia [Архівовано 5 ottobre 2013 у Wayback Machine.]
  10. Tifosi Sangiovannese [Архівовано 5 marzo 2016 у Wayback Machine.]
  11. Tifoseria Grosseto [Архівовано 15 maggio 2013 у Wayback Machine.]

Посилання

ред.