Самосил гірський
| Самосил гірський | ||||||||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||||||||
| ||||||||||||||||||||||
| Teucrium montanum L., 1753 | ||||||||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||||||||
| Polium montanum (L.) Mill. Teucrium jailae Juz. Teucrium pannonicum A.Kern. | ||||||||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||||||||
|
Самосил гірський[1][2] (Teucrium montanum) (у тому числі самосил паннонський як Teucrium pannonicum A.Kerner і самосил яйлинський як Teucrium jailae Juz.) — вид рослин з родини глухокропивові (Lamiaceae), поширений у Європі крім півночі та сходу, в Алжирі й Туреччині.
Опис ред.
Багаторічна рослина 10–40 см заввишки. Листки зверху розсіяно-волосисті, б. ч. рівномірно розподілені по стеблу. Чашечка під час цвітіння запушена досить короткими прилеглими волосками, іноді майже гола, з поодинокими волосками[2]. Напівчагарник. Стебла дерев'яні біля основи, лежачі, біло-пухнасті, розгалужені. Горішки від зворотнояйцеподібних до еліптичних, 1.6–2 x 0.9–1.1 мм. 2n=26, 30, 60[3].
Поширення ред.
Поширений у Європі крім півночі та сходу, в Алжирі й Туреччині[4][5][6].
Населяє трав'янисті області або чагарники в сухих відкритих місцевостях, низькогірські чагарники, росте на вапняних кам'янистих або кам'янистих субстратах; цвіте він з травня до кінця літа[7].
В Україні вид зростає на вапнякових і кам'янистих відслоненнях — у Тернопільській та Рівненській областях[2].
Використання ред.
Цей вид вживається як лікарський засіб. Він широко використовується як сечогінний, шлунковий, знеболюючий і спазмолітичний засіб. Відомо, що ефірна олія та метанол, що витягуються з повітряних частин, мають антибактеріальну, протизапальну, антиоксидативну та протигрибкову активність. Він продається на ринку в Сербії і його, як відомо, не культивують. Це одна з найбільш часто використовуваних рослин у південній Боснії та Герцеговині[7].
Загрози та охорона ред.
Його збирають з дикої природи як лікарську рослину. Інтенсивний випас, який збільшує ерозію та спричинює зміни у видовому складі, а також лісові насадження є загрозою для середовища проживання гірських петрофітних степів у Болгарії[7].
Вид під загрозою вимирання в Нідерландах і регіонально вимер у Люксембурзі. Цей вид є юридично захищеним у Хорватії, охороняється регіональним законодавством у Франції. Зростає на природоохоронних територіях[7].
Примітки ред.
- ↑ Teucrium montanum // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
- ↑ а б в Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — К. : Наук. думка, 1987. — С. 307. (рос.)(укр.)
- ↑ Vít Bojnanský, Agáta Fargašová. Atlas of Seeds and Fruits of Central and East-European Flora. — Springer Science & Business Media, 2007. — С. 565. (англ.)
- ↑ Plants of the World Online — Kew Science. Процитовано 10.01.2020. (англ.)
- ↑ The Euro+Med Plantbase Project. Процитовано 10.01.2020. (англ.)
- ↑ Germplasm Resources Information Network. Процитовано 10.01.2020. (англ.)
- ↑ а б в г Khela, S. (2013). Teucrium montanum. The IUCN. Процитовано 10.01.2020. (англ.)
|
Це незавершена стаття про глухокропивові. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |