Відкрити головне меню

Дьюла Сакс (угор. Sax Gyula, 18 червня 1951, Будапешт - 25 січня 2014[1][2]) – угорський шахіст, суддя міжнародного класу (Міжнародний арбітр) від 1995 року, гросмейстер від 1974 року.

Дьюла Сакс
Оригінал імені Sax Gyula

Gyula Sax 1979b.jpg

1979 рік
Країна Угорщина Угорщина
Народження 18 червня 1951(1951-06-18)
Будапешт
Смерть 25 січня 2014(2014-01-25) (62 роки)
Будапешт
Титул Міжнародний майстер (1972)
Гросмейстер (1974)
Піковий
рейтинг
2610 (січень 1988 року)

Зміст

Шахова кар'єраРедагувати

Від середини 1970-х до першої половини 1990-х років належав до числа провідних угорських шахістів, а також до розширеної світової еліти. Першого успіху досягнув 1972 року, ставши в Гронінгені чемпіоном Європи серед юнаків до 18 років. За це досягнення був удостоєний звання міжнародного майстра, два роки по тому став гросмейстером.

У своїй кар'єрі переміг або поділив 1-ше місце на турнірах які проходили, зокрема, в таких містах як Реджо-Емілія (1973/74), Загреб (1975), Вінковці (1976), Лас-Пальмас (1978), Амстердам (1979, турнір IBM, а також 1983), Вршац (1981, меморіал Борислава Костіча), Смедеревська-Паланка (1982), Марибор (1996, меморіал Васі Пірца), Блед (1999), Братто (2003), Егер (2004), Балатонлель (2004), Гаркань (2005), а також Залакарош (2006).

Неодноразово брав участь у міжзональних турнірах, двічі квіліфікувавшись до претендентських матчів. Однак у них ніколи не проходив до другого раунду. 1987 року переміг у Суботиці[3] (рік по тому програв у Сент-Джоні 1½ - 3½ Найджелові Шорту)[4]. 1990 року в Манілі посів 5-те місце[5] (наступного року поступився у Вейк-ан-Зеє 4½ - 5½ Вікторові Корчному)[6].

У 1972–2000 роках десять разів узяв участь у шахових олімпіадах, найвищого успіху досягнув у 1978 році в Буенос-Айрес, де угорці здобули золоту медаль. У своєму олімпійському доробку має також дві срібні медалі (у 1972 і 1980 роках), а також бронзову 1978 року (в особистому заліку на 3-й шахівниці). Дворазовий медаліст командного чемпіонату світу, який відбувся 1985 року в Люцерні (золото у особистому заліку на 3-й шахівниці і срібло у командному заліку). П'ятиразовий медаліст командних чемпіонатів Європи: золотий (в особистому заліку 8-й шахівниці 1973 року), двічі срібний (у командному заліку в 1977 i 1980 роках), а також двічі бронзовий (у командному заліку в 1973 i 1983 роках)[7].

Найвищий рейтинг Ело в кар'єрі мав станом на 1 січня 1988 року, досягнувши 2610 пунктів ділив тоді 15-17-е місце в світовій класифікації ФІДЕ, водночас ділив 2-3-тє місце (позаду Золтана Ріблі, разом з Лайошем Портішом) серед угорських шахістів[8].

ПриміткиРедагувати

ЛітератураРедагувати

ПосиланняРедагувати