Сак'я-пандіта (тиб. ས་ཀྱ་པཎ་ཌི་ཏ་ཀུན་དགའ་རྒྱལ་མཚན; 118228 листопада 1251) — середньовічний політичний та релігійний діяч Тибету, 6-й сак'я-трицзін (очільник) буддистської школи Сак'я. В китайських джерелах відомий як Са Бань.

Сак'я-пандіта
Sakya Pandita.jpg
Народився 1182
Sa'gya Countyd, Шигацзе, Тибетський автономний район, КНР
Помер 1251
Національність тибетці
Діяльність політик, редактор, письменник, compiler
Вчителі Drakpa Gyeltsend[1], Śākyaśrībhadrad[1], Sugatasrid[1], Balpo Sangha Shrid[1], Sanghasrid[1], Sumpa Lotsa Ba Dar Ma Yöntend[1] і dharmapalad[1]
Відомі учні Sharpa Dorjé Özerd[1], Lama Dra Tangpad[1], Q106797706?[1], Gar Dampa Chodingpad[1], Khenchen Changchub Palzangpod[1], Kham Gom Changchub Pald[1], Khampa Wönd[1], Dopa Tön Tsuld[1], Sharpa Yé Jungd[1], Chokyi Gyelpod[1], Tsok Gom Kün Ga Pald[1], Gya Tsa Chökyi Wangchukd[1], Lama Khang Tön Özer Gyaltsend[1], Dolpa Kar Tön Shakya Drakd[1], Özer Shakyad[1], Lung Puwad[1], Khang Sönam Bumd[1], Shangpa Sö Rind[1], Tsangpo Shyo Rawad[1], Bo Dong Rinpoched[1], U Yukpa Rigpé Sengéd[1], Dong Tön Sherab Pald[1], Mar Chökyi Gyalpod[1], Bo Dong Tsöndrü Dorjéd[1], Рінчен Г'ялцен[1], Пагба-лама[1], Yanggonpa Gyeltsen Peld[1], Gung Tang Tsünpa Gyalwa Pald[1], Drubtob Yönten Pald[1], Lhopa Künkhyen Rinchen Pald[1], U Yukpa Sönam Sengéd[1], Mar Tön Chögyald[1] і Kyobpa Pel Zangpod[1]
Знання мов Тибетська[2]
Посада Sakya Trizind
Конфесія Сак'я
Рід Khön clan of Sakyad
Батько Palchen Opod
Мати Ma Chik Gar Pu Ma Nyitri Chamd
Родичі Пагба-лама
Брати, сестри Sangtsa Sonam Gyaltsend

ЖиттєписРедагувати

Походив з аристократичного роду Чжамьянгон з клану Кхен. Син Палчен Опоче і Мачіг Нітрі Чам. Народився 1182 року у м. Сак'я, отримавши ім'я Палдан Тондуб (Пельтен Тонжуп). Став головним учнем свого стрийка — 5-го сак'я-трицзіна Дагпо Г'ялцена. Врешті-решт отримав ступінь шраманера, змінивши ім'я на Кюнга’-Дж'алцен (Г'єльцен Пельсанбо).

У 1208 році прийняв чернечі ​​обітниці бгікшу у кашмірського пандіти Шак'яшрібхадри (в тибетців відомий як Качі-Панчен), який прибув до Тибету в 1179 році. Отримав широку популярність в буддійському світі завдяки видатним знанням «п'яти великих наук» (медицина, граматика, діалектика і санскритська література) і «малих наук» (красномовство, синонімія, поезія, хореографія і астрологія). За це став відомий як Сак'я-пандіта.

1216 року після смерті стрийка став сак'я-трицзіном. У 1219 році здійснив прощу до Індії і Непалу, де брав участь в філософських диспутах. В монастирі Г'іронг в диспуті з логіки переміг брахмана-шастрі.

Коли внаслідок військової кампанії 1239—1240 років монголи сплюндрували частину Центрального Тибету, Сак'я-пандіта визнав залежність країни від монголів в обмін на політичну владу для свого монастиря. Це викликало невдоволення і опір з боку його співвітчизників. Воно вляглося після відозви Сак'я-пандіти, в якій він вказав на силу монголів, які підкорили весь світ, і обіцяв, що в разі добровільного підпорядкування монгольські війська не будуть введені до Тибету.

1244 року рушив до ставки Годан-хана в Ланьчжоу разом з двома небіжами Лодой Г'жлценом і Чхагной. Втім зустрівся з Годаном лише у 1247 року, коли той повернувся з великого курултаю. Сак'я-пандіта влаштувався при дворі Годана (той звів монастир-резиденцію Тулпеде), проповідував гуманістичні основи буддизму в середовищі монгольської знаті і аж до своєї смерті забезпечував своїм авторитетом невтручання Монгольської імперії у справи Тибету, з одного боку, і виплату данини тибетцями монголам, з іншого боку. Він сформулював принцип «чой-йонг», «наставник — покровитель», в рамках якого духовний авторитет перевершує світську владу, і відповідно Тибет не васальна територія імперії, а опікувана імперією резиденція духовного наставника держави. Для монголів, які згідно Ясі Чингізхана як правило ставилися до всіх релігій з повагою і не обкладали податками монастирі та церкви, ця позиція виявилася зрозумілою. Також Сак'я-пандіта пожиттєве керування 13 туменами центрального Тибету.

Сак'я-пандіта застав масове знищення китайців монголами на відвіданих ним територіях: війська масово заганяли мирних жителів в воду. Пандіта проповідував буддійську істину про те, що вбивство живих істот — жахливий злочин. Тибетські автори вважають, що з його діяльністю пов'язаний перехід монголів від політики знищення китайців до більш помірного управління.

Помер 1251 року. Своїм спадкоємцем оголосив небожа Лодой Г'єлцен.

ТворчістьРедагувати

Вйого доробку близько 30 праць. Був автором творів з етики та логіці, найзначущими є «Чадма рігс па'i-гтер» («Скарбниця логіки про дійсне пізнання»), «Дом-гсум раб-дб'є» («Розрізнення трьох клятв»), «Мхас па рнамс'джуг па'i-сго» («Вхідні ворота для мудрих»), «Тхуб па'i дгонгз ґсал» («Уточнення намірів мудреця»).

Сак'я-пандіта був єдиним тибетським автором, праці якого були незабаром після написання переведені з тибетської мови на санскрит.

ПриміткиРедагувати

ДжерелаРедагувати

  • Shakabpa, Tsepon W. D. Tibet: A Political History (1967). Yale University Press, New Haven and London.
  • Penny-Dimri, Sandra (1995). «The Lineage of His Holiness Sakya Trizin Ngawang-Kunga». The Tibet Journal. 20 (4).