Сагайдак

Сагайда́к^[1] або сайда́к^[2] — назва повного набору для лучника — лук разом зі шкіряною сумкою або дерев'яним футляром зі стрілами^[3], пізніше просто футляр для стріл, колчан^[1]. Були розповсюджені у тюркських народів, монголів, а також на території колишньої Русі до XVII століття. У скіфів був відомий під назвою горит.

У Вікіпедії є статті про інші значення цього терміна: Сагайдак (значення).

Слово походить від тюрк. sadaq («сагайдак»), монг. sagadag («лук разом зі стрілами», «сагайдак»)^[3]. Питомо руське слово тула за походженням пов'язане з «тулити».

Зрідка сагайдаком могли називати й лук^[1], чохол для рушниці, музичного інструмента тощо^[1].

Від слова сагайдак походять прізвища Сагайдак, Сагайдачний.

Примітки

↑ ^а ^б ^в ^г Сагайдак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ Сайдак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.
↑ ^а ^б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

Посилання

Сагайдак // Українська мала енциклопедія : 16 кн. : у 8 т. / проф. Є. Онацький. — Накладом Адміністратури УАПЦ в Аргентині. — Буенос-Айрес, 1964. — Т. 7, кн. XIII : Літери Риз — Се. — С. 1657-1658. — 1000 екз.

Це незавершена стаття про зброю.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.

[СУМ-1] а ^б ^в ^г Сагайдак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[2] Сайдак // Словник української мови : в 11 т. — Київ : Наукова думка, 1970—1980.

[ЕСУМ-3] а ^б Етимологічний словник української мови : в 7 т. / редкол.: О. С. Мельничук (гол. ред.) та ін. — К. : Наукова думка, 2006. — Т. 5 : Р — Т / укл.: Р. В. Болдирєв та ін. — 704 с. — ISBN 966-00-0785-X.

[1]

[2]

[3]