Савіна Лариса Анатоліївна

футболістка

Лариса Анатоліївна Савіна (рос. Лариса Анатольевна Савина; нар. 25 листопада 1970, Жезказган, Карагандинська область, Казахська РСР) — радянська та російська футболістка казахського походження, півзахисниця. Виступала за національну збірну Росії[1], майстриня спорту з футболу. Виступала за команди: ЦСК ВПС, «Енергію», «Енергетик-КМВ», «Ладу» та СКА (Ростов-на-Дону). Старший брат Віталійолімпійський чемпіон 1988 року в легкоатлетичній естафеті 4×100 м.

Ф
Лариса Савіна
Особисті дані
Повне ім'я Лариса Анатоліївна Савіна
Народження 25 листопада 1970(1970-11-25) (53 роки)
  Жезказган, Карагандинська область, Казахська РСР
Зріст 168 см
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція півзахисниця
Інформація про клуб
Поточний клуб завершила кар'єру
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1989—1991 СРСР «СКА-Мерей» 1+ (16)
1992—2000 Росія/Росія ЦСК ВПС 169 (94)
2001 Росія «Енергія» 10 (1)
2002—2003 Росія «Енергетик-КМВ» 15+ (15)
2004—2006 Росія «Лада» 12+ (19)
2007 Росія СКА (Ростов-на-Дону) 4 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1992—2004 Росія Росія 55 (19)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Життєпис ред.

Перший вихід на поле був за команду «Сільгоспенергопроект»[2] (Алмати). У 18 років прийшла[2] у команду «Грація», з якою залишалася до 2001 року — змінила разом із командою країни (Казахстан, Росія), міста (Алмати, Тольятті, Самара) та назви («СКА-Мерей», ЦСК ВПС). З 1992 по 2000 рік провела в чемпіонатах Росії за ЦСК ВПС 169 матчів та відзначилася 94-ма голаи[3][4] та 11-ма голами у розіграшах кубку Росії (найкращий бомбардир ЦСК ВПС у чемпіонатах та кубках Росії). У 2001[5][6] році перейшла у воронезьку «Енергію». З серпня 2002[7] року переїхала до Кисловодська. У сезоні 2003 року стала найкращим бомбардиром клубу «Енергетик-КМВ» — 14 м'ячів. З 2004 року виступала за тольяттинську «Ладу», відзначалася голами у Кубку УЄФА та у фіналі Італійського жіночого кубку (2004[8] — клубу «Торрес»).

За весь час виступів у чемпіонатах Росії відзначилася 131-м голом[2] (одним голом відзначилася 2004 року в чемпіонаті «Рязані-ТНК»), але за феміністичною ознакою не включена до «Клубу Григорія Федотова».

Лариса Савіна першою[9] у чемпіонатах Росії у вищому дивізіоні забила:

  • «пента-трик» (5 м'ячів в одному матчі) в матчі «Сніжана» (Люберці) — ЦСК ВПС 0:6 (1 липня 1992);
  • «дека-трик» (10 м'ячів в одному матчі) у матчі ЦСК ВПС — «Росія» (Хотьково) 13:1 (4 липня 1993);
  • «покер» (4 м'ячі в одному матчі) в матчі ЦСК ВПС — «Калужанка» (Калуга) — 8:0 (5 серпня 1995).

Досягнення ред.

командні
  •  /  Чемпіонат Росії
    •   Чемпіон (4): 1993, 1994, 1996, 2004
    •   Срібний призер (6): 1992, 1995, 1997, 1998, 2001, 2005
    •   Бронзовий призер (2): 1999, 2000
  •   Кубок Росії
    •   Володар (3): 1994, 2001, 2004
    •   Фіналіст (2): 1995, 1996
  • Italy Women's Cup
    •   Володар (1): 2005
    •   Фіналіст (2): 2004, 2006
  • Кубок чемпіонів Співдружності серед жіночих команд
    •   Володар (1): 1996
особисті
  • найкращий бомбардир:
  • рекорд результативності в офіційному матчі: 10 м'ячів — перший та єдиний «пента-трик» у вищій лізі
  • за підсумками дев'яти сезонів входила до списку «33 найкращих футболісток країни Росії»: 1992[10], 1993[11], 1994[12], 1997[13], 1999[14], 2000[15], 2003[16], 2004[17] и 2005[18]

Примітки ред.

  1. Л.Савина (рос.). Российский футбольный союз. Архів оригіналу за 3 червня 2020. Процитовано 1 березня 2020.
  2. а б в Привет от голеадора! (рос.). газета «Время». Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 17 квітня 2020.
  3. Наш календарь (рос.). Самарский футбол. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 24 листопада 2003. {{cite news}}: Cite має пустий невідомий параметр: |5= (довідка)
  4. Виталий Прищепов. Буклет к матчу ЦСК ВВС—Арсенал Лондон / Виталий Прищепов. — Самара : стадион «Металлург», 2002. — 500 прим.
  5. Л.Савина (рос.). sport-igrok.com. Архів оригіналу за 29 січня 2021. Процитовано 25 листопада 2013.
  6. Игорь Владимиров. «Энергия-XXI век»: с германских полей на российские // Еженедельник «Игрок». — 2001. — № 16 (370). — Число 25 (04).
  7. Савина начинает, «Энергетик» выигрывает (рос.). Ставропольская Правда. Архів оригіналу за 12 квітня 2020. Процитовано 30 серпня 2002.
  8. Italy Women's Cup (англ.). Rec.Sport.Soccer Statistics Foundation. Архів оригіналу за 1 листопада 2012. Процитовано 10 липня 2006.
  9. М.Н.Кацман, С.О.Фадеев. Краткая энциклопедия женского футбола. — Калуга : «Калуга вечерняя». — 1000 прим.
  10. 33 лучших сезон 1992 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 16 вересня 2020. Процитовано 1 грудня 1992.
  11. 33 лучших сезон 1993 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 17 вересня 2020. Процитовано 1 грудня 1993.
  12. 33 лучших сезон 1994 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 1 грудня 1994.
  13. 33 лучших сезон 1997 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 1 грудня 1997.
  14. 33 лучших сезон 1999 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 8 жовтня 2020. Процитовано 1 грудня 1999.
  15. 33 лучших сезон 2000 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 11 жовтня 2020. Процитовано 1 грудня 2000.
  16. 33 лучших сезон 2003 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 14 вересня 2019. Процитовано 1 грудня 2003.
  17. 33 лучших сезон 2004 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 24 грудня 2008. Процитовано 1 грудня 2004.
  18. 33 лучших сезон 2005 (рос.). womenfootball.ru. Архів оригіналу за 2 червня 2019. Процитовано 1 грудня 2005.