Савицький Михайло Андрійович

Сави́цький Михайло Андрійович (біл. Міхаіл Андреевіч Савіцкі; 18 лютого 1922, Звенячі, Білоруська РСР — 8 листопада 2010, Мінськ, Білорусь) — радянський та білоруський живописець.

Савицький Михайло Андрійович
біл. Міхаіл Андрэевіч Савіцкі
Савицький Михайло Андрійович.jpg
Народився 18 лютого 1922(1922-02-18)
село Звенячі, Толочицький район Вітебська область, БРСР
Помер 8 листопада 2010(2010-11-08) (88 років)
Мінськ, Білорусь
Поховання Східне кладовище
Громадянство Республіка Білорусь
Діяльність художник
Alma mater Мінський державний художній коледж імені Олексія Глібоваd (1951), Московський державний академічний художній інститут імені В. І. Сурикова (1957) і Q4236524?
Вчене звання Q4433472? і Список академіків НАН Білорусіd
Відомі учні Q18752122? і Viktar Alsheŭskid
Автограф SavickiAutograf.jpg
Нагороди

Академік Академії мистецтв СРСР (1983; член-кореспондент 1973). Народний художник СРСР (1978). Герой Білорусі (2006). Лауреат Державної премії СРСР (1973), двох Державних премій Білоруської РСР (1970, 1980), Державної премії Республіки Білорусь (1996).

БіографіяРедагувати

Народився 18 лютого 1922 року у селі Звенячі Толочинского району Вітебської області у сім'ї залізничника та пасічника. Був молодшим з чотирьох дітей.

Після закінчення середньої школи в 1940 році був призваний до лав Червоної армії. Початок Другої світової війни застав у Чечні, але вже в листопаді 1941 року у складі десанту висадився в Севастополі, де брав участь в обороні міста. Через 5 днів після здачі міста Савицького взяли в полон і після недовгого перебування у в'язниці етапом відправили до Румунії, а потім до Німеччини. У Німеччині працював електрозварником на вагонній фабриці в Дюссельдорфі. Разом з іншими полоненими під керівництвом Георгія Корнілова була організована диверсійна група. Але проіснувала вона недовго і незабаром була розкрита. Савицький намагався втекти до Франції, але його зловили і засудили до смерті, пізніше заміненої на концентраційний табір Бухенвальд. Після Бухенвальда відправився на каменоломні концентраційного табору Міттельбау-Дора. Ближче до закінчення війни був переведений в табір Дахау. За організацію чергової спроби втечі німці помістили Михайла в штрафний барак і знову стали готувати до розстрілу. Але 29 квітня 1945 року Михайла Савицького, разом з іншими полоненими, звільнили американські війська.

Після повернення з полону Савицького визнали непридатним до служби через погане здоров'я, але своїми зусиллями йому вдалося отримати дозвіл на роботу в армії. До 1947 року служив у Німеччині та Угорщині, а потім повернувся до Мінська.[1].

Мистецьку освіту здобув після демобілізації з армії. В 1951 році закінчив Мінське художнє училище, потім навчався в Московському художньому інституті ім. В. І. Сурікова, який закінчив у 1957 році.

Жив і працював у Мінську. Був керівником державної установи культури «Творчі академічні майстерні живопису, графіки та скульптури». Обирався народним депутатом СРСР, був депутатом трьох скликань Верховної Ради БССР. Був академіком Російської Академії мистецтв. Брав участь у розписі Музею Великої Вітчизняної війни у Мінську.[2]

В останні роки свого життя важко хворів, переніс інсульт. Помер 8 листопада 2010 року. Похований на Східному кладовищі Мінська.

ТворчістьРедагувати

Дипломна робота Михайла Савицького під назвою «Пісня» нічим особливим не виділялася і була зроблена в стилістиці соцреалізму. Але Савицький як художник пережив еволюцію і прийшов до «суворого стилю» — відгалуженню від соцреалізму, що поставив на перше місце драматизм, а не безконфліктність і офіційний оптимізм. Слава прийшла до Михайла в Москві. У 1967 році на Всесоюзній виставці художник представив картину під назвою «Партизанська мадонна». Картина викликала справжній фурор. Була визнана критиками шедевром і куплена в фонд Третьяковської галереї.

Савицький повертається до Мінська і впродовж трьох років створює картини, що увійшли до «золотого фонду» білоруського мистецтва і позначили «золотий період» в його творчості: «Партизани. Блокада», «Вітебські ворота», «Покарання смертю», «Комсомольці» та інші картини. Картини втілюють народне розуміння війни на той момент: образ з одного боку піднесений, з іншого — живий і реалістичний.

Савицький у своїх роботах активно використовував досвід західних майстрів — мексиканця Дієго Рівера, італійця Ренато Гуттузо і навіть у якійсь мірі Сальвадора Далі з його сюрреалізмом.

Після величезного успіху Михайло Савицький в період 70-х і 80-х років створив дві серії картин «Цифри на серце» та «Чорне минуле». До циклу «Цифри на серце» увійшли картини про жахи концтаборів, другий цикл присвячений Чорнобильській катастрофі.[3].

В останній період своєї творчості Савицький робив роботи на християнську тематику.

Пам'ятьРедагувати

У вересні 2012 року в Мінську відбулося відкриття художньої галереї Михайла Савицького, в якій зібрано багато картин художника. Також у Мінську на будинку за адресою вулиця Біломорська, 17 (там, де жив художник) встановлено меморіальну табличку на його честь.[1]

Пам'яті Михайла Савицького присвятив свою персональну виставку художник з Литви Анатолій Стишко, який вважає себе учнем і другом білоруського майстра[4][5].

ПриміткиРедагувати

  1. а б Герої Білорусі. Михайло Андрійович Савицький. Процитовано 01.09.2015. (рос.)
  2. Савицький Михайло Андрійович. csl.bas-net.by. Процитовано 01.09.2015. (рос.)
  3. Руслан Горбачов (10.11.2010). Михаил Савицкий: две правды. gazetaby.com. Процитовано 01.09.2015. (рос.)
  4. Литовский художник Анатолий Стишко попросил прощения у Михаила Савицкого. nv-online.info. 24 червня 2013. Архів оригіналу за 11.11.2014. Процитовано 01.09.2015. (рос.)
  5. Выставка живописи Анатолия Стишко (Литва). afisha.tut.by. Процитовано 01.09.2015. (рос.)