Відкрити головне меню

Ія Сергіївна Саввіна (рос. Ия Сергеевна Саввина; 2 березня 1936(19360302), Воронеж — 27 серпня 2011, Москва) — радянська і російська акторка театру та кіно, народна артистка РРФСР (1976), Народна артистка СРСР (1990)[5].

Саввіна Ія Сергіївна
Дата народження 2 березня 1936(1936-03-02)[1][2]
Місце народження Воронеж, РСФРР, СРСР[3]
Дата смерті 27 серпня 2011(2011-08-27)[4][1] (75 років)
Місце смерті Москва, Росія[3]
Поховання Новодівочий цвинтар
Громадянство Flag of the Soviet Union.svg СРСР
Flag of Russia.svg Росія
Alma mater факультет журналістики МДУ[d]
Професія акторка, акторка театру, кіноакторка
Нагороди
орден «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня орден Дружби (Російська Федерація) медаль «У пам'ять 850-річчя Москви» медаль «В ознаменування 100-річчя з дня народження Володимира Ілліча Леніна» медаль «Ветеран праці»
Державна премія СРСР народний артист СРСР Народний артист РРФСР Заслужений артист РРФСР Державна премія РРФСР імені братів Васильєвих Russian Federation Presidential Certificate of Gratitude
IMDb ID 0767954

БіографіяРедагувати

Ія Саввіна народилася 2 березня 1936 року у Воронежі.

Закінчила факультет журналістики Московського державного університету (1958). Як актриса Саввіна вийшла зі студентського театру Московського університету, де грала Ліду Матісову у гучній виставі в 1957 року «Така любов» за п'єсою чеського письменника Павела Когоута. В 1960 році у постановці Йосипа Хейфіца на «Ленфільмі» зіграла головну роль в екранізації чехівської «Дами з собачкою».

З 1960 року — актриса академічного театру імені Моссовета, з 1977 — Московського художього театру імені М. Горького1989 — Московського художього театру імені А. П. Чехова). Автор низки кінознавчих нарисів про творчість С. Юрського, М. Ульянова, Н. Ургант, Ф. Раневської, Л. Орлової, про грузинські комедії тощо.

На сцені Художнього театру Саввіна дебютувала в 1977 році в ролі Марії Львівни в «Дачниках». У списку її ролей в МХТ: Вязнікова («Зворотний зв'язок»), Мати («Ельдорадо»), Галина («Качине полювання»), Поліна Андрєєва («Чайка»), Коллонтай («Так переможемо!»), Міленіна («Засідання парткому»), Войницька («Дядя Ваня»), Калерія Федорівна («Срібне весілля»), Ліззі («Московський хор»), Шарлотта («Вишневий сад»), Зінаїда Саввишна («Іванов»), Хлестова («Горе з розуму»), баба Даша («Плач в жменю»), Кабанова («Гроза»), Анфіса («Три сестри»). Саввіна до останнього часу виходила на сцену МХТ в спектаклях «Різдвяні мрії», «Новий американець» і «Кішки-мишки».

Саввіна зіграла кілька десятків ролей в кіно. У числі фільмів з її участю: «Дама з собачкою», «Лагідна», «Історія Асі Клячиної, яка любила та не вийшла заміж», «Служили два товариші», «Відкрита книга», «Гараж».

Ії Саввіній в 1990 році було присвоєно звання народної артистки СРСР. У 1983 році вона стала лауреатом Державної премії СРСР, у 1990 році — Державній премії РРФСР. Саввіна нагороджена орденом Дружби і орденом «За заслуги перед Вітчизною» IV ступеня.

В 1994 у режисер Андрій Кончаловський зняв фільм «Курочка Ряба», своєрідне продовження історії про Асю Клячіну з фільму «Історія Асі Клячіной, яка любила, та не вийшла заміж», в якому за 25 років до того Савіна зіграла головну роль. Ія Саввіна відмовилася зіграти у фільмі, визнавши сценарій образливим для російського народу. Ознайомившись зі сценарієм, Саввіна тоді сказала Кончаловському: «Ти розумієш, що ти пишеш про російський народ?! Це ж знущання!»[6]. У результаті роль Асі зіграла Інна Чурікова.

Померла 27 серпня 2011 року в Москві. Похована на Новодівочому кладовищі.

РодинаРедагувати

Син — Сергій Шестаков.

НагородиРедагувати

ПриміткиРедагувати

  1. а б ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  2. Find a Grave — 1995. — ed. size: 165000000
  3. а б Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #1023518066 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://kommersant.ru/doc/1760190
  5. Указ Президії Верховної Ради СРСР від 6 березня 1990 № 1302-I «Про присвоєння почесного звання» Народний артист СРСР тов. Саввіно І. С.
  6. А. С. Кончаловский — офіційний сайт. Архів оригіналу за 26 листопад 2010. Процитовано 24 березень 2010. 

ПосиланняРедагувати