Сербська Автономна Область Західна Славонія
Сербська Автономна Область Західна Славонія (серб. SAO Zapadna Slavonija або САО Західна Славонія — колишня сербська автономна область у Хорватії. Була створена 12 серпня 1991[1]. 26 лютого 1992 увійшла до складу т. зв. Республіки Сербська Країна.
| Srpska autonomna oblast Zapadna Slavonija Српска аутономна област 'Serbian Autonomous Oblast of Western Slavonia | ||||
| Самопроголошена республіка | ||||
| ||||
|
| ||||
| Столиця | ||||
| Форма правління | Тимчасовий уряд | |||
| Історичний період | Руйнація Югославії | |||
| - Засновано | 1991 | |||
| - Ліквідовано | 1992 | |||
.svg){kind=small}
.svg){kind=small}
Історія
ред.Невдовзі після оголошення САО Західна Славонія війська повстанців, яким допомагала ЮНА, взяли Окучані і Дарувар та тим самим створили загрозу для Хорватії втратити контроль над Славонією. У наступні місяці після запеклих боїв за Пакрац і захоплення міста більшість хорватів покинули цю область. 31 жовтня 1991 хорватські війська почали дві операції: Откос 10 (захопивши Білогору) і Оркан 91 (було захоплено Дарувар), а більшість сербів покинули цю область. Славонський православний центр у Пакраці було знищено. При цьому воєнні злочини були вчинені з обох сторін.
Даруварська угода
ред.18 лютого 1993 хорватські та місцеві сербські лідери підписали Даруварську угоду. Угода трималася в секреті і була спрямована на нормалізацію життя для місцевих мешканців на лінії фронту. Але Книнський уряд дізнався про угоду і заарештував сербів-підписантів.
САО Західна Славонія було скасовано і область реінтегровано до Хорватії всього за два дні в травні 1995 під час операції Блискавка. I у помсту за цю поразку Мілан Мартич здійснив ракетну атаку на Загреб.
Українські миротворці
ред.З вересня 1999 року по березень 2001 року на території Західної Славонії миротворчу місію виконував 14 окремий вертолітний загін (66 осіб, на підставі Указу Президента України від 14.07.1999 № 852/99 та Закону України від 16.07.1999 № 1006-14). Основні завдання загону: перевезення національного персоналу та високоповажних осіб; перевезення вантажів; евакуація поранених; супроводження переміщення військ[2].
Примітки
ред.- ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 11 червня 2008. Процитовано 21 лютого 2010.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) [Архівовано 2008-06-11 у Wayback Machine.] - ↑ Історія миротворчої діяльності Збройниї Сил України | Міністерство оборони України. Архів оригіналу за 13 липня 2021. Процитовано 13 липня 2021.
Джерела
ред.- Jović, Dejan (2009). Yugoslavia: A State that Withered Away. Purdue University Press. Архів оригіналу за 26 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- Петровић, Илија (1994). Српско национално вијеће Славоније, Барање и Западног Срема. Нови Сад: Цветник. Архів оригіналу за 8 листопада 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- Петровић, Илија (1996). Од вијећа до републике: Славонија, Барања и Западни Срем. Нови Сад: Цветник. Архів оригіналу за 14 жовтня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- Радишић, Драган (2002). Хронологија догађаја на простору претходне Југославије 1990-1995. Бања Лука: Глас српски. Архів оригіналу за 25 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
- Štrbac, Savo (2015). Gone with the Storm: A Chronicle of Ethnic Cleansing of Serbs from Croatia. Knin, Banja Luka, Beograd: Grafid, DIC Veritas. Архів оригіналу за 28 вересня 2020. Процитовано 2 жовтня 2020.
Посилання
ред.- Мапа Республіки Сербська Країна[недоступне посилання з травня 2019] — мапа, що показує територію Західної Славонії, контрольовану сербськими силами (зелений) і територію Західної Славонії, під захистом ООН (помаранчевий).
