Вікіпедія

Рішарлісон (футболіст, 1982)

бразильський футболіст

Рішарлісон Барбоса Фелісбіну або просто Рішарлісон (порт.-браз. Richarlyson Barbosa Felisbino / Richarlyson; нар. 27 грудня 1982, Натал, Ріу-Гранді-ду-Норті, Бразилія) — бразильський футболіст, опорний півзахисник, але також грав на позиції лівого або центрального захисника. Зараз працює експертом на SporTV[1].

Ф
Рішарлісон
Рішарлісон
Рішарлісон
Рішарлісон у футболці «Сан-Паулу» (2010)
Особисті дані
Повне ім'я Рішарлісон Барбоса Фелісбіну
Народження 27 грудня 1982(1982-12-27) (41 рік)
  Натал, Ріу-Гранді-ду-Норті, Бразилія
Зріст 176 см
Вага 72 кг
Громадянство Бразилія Бразилія
Позиція опорний півзахисник,
лівий захисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Номер 20
Юнацькі клуби
1998—2001 Бразилія «Ітуано»
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
2002—2005 Бразилія «Санту-Андре» 33 (9)
2003 → Бразилія «Форталеза» 16 (1)
2003—2005 → Австрія «Зальцбург» 27 (2)
2005—2010 Бразилія «Сан-Паулу» 147 (6)
2011—2013 Бразилія «Атлетіку Мінейру» 101 (2)
2014 Бразилія «Віторія» 24 (1)
2015 Бразилія «Шапекоенсе» 13 (0)
2016 Бразилія «Новурізонтіно» 5 (1)
2016 Індія «Гоа» 12 (1)
2017 Бразилія «Гуарані» 22 (1)
2018 Бразилія «Сіанорте» 9 (1)
2019 Бразилія «Нороесте» 16 (1)
2019 Бразилія «Кампіненсе» 2 (0)
2020 Бразилія «Нороесте» 11 (2)
2021 Бразилія «Америка» (РЖ) 7 (1)
2021 Бразилія «Нороесте» 11 (1)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
2008 Бразилія Бразилія 2 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Кар'єра гравця ред.

Дебютував у футболі в молодіжній команді «Ітуано», з якою виграв молодіжний Кубок Сан-Паулу. Потім перейшов до «Санту-Андре» з регіону ABC у Великому Сан-Паулу, який його батько, колишній футболіст Лела, захищав протягом своєї ігрової кар’єри. Після виступів в оренді за «Форталезу» та «Зальцбург» з вищого дивізіону чемпіонату Австрії, привернув до себе увагу одного з футбольних грандів міста Сан-Паулу «Палмейраса». Занепокоєння щодо можливої зміни прізвиська – з його імені, Річарлісон, на його прізвище, Фелісбіно – через відносно складну вимову та написання, на прохання «Палмейраса», змусили Річарлісона сумніватися у необхідності переходу до клубу, що завершилося спонтанним рішенням переїхати до «Сан-Паулу», одного з суперників Палмейраса.

Судовий конфлікт між «Сан-Паулу» та «Санту-Андре» відклав його дебют за клуб Морумбі, навіть після того, як обидва клуби досягли мирової угоди. Маючи обмежену практику в основному складі, Річарлісон грів лаву запасних до приходу тренера Мурісі Рамальо. Під керівництвом Рамалью пережив найкращий етап у своїй кар’єрі футболіста, будучи невід’ємною частиною команди, яка тричі поспіль виграла чемпіонат Бразилії[2]. Незважаючи на свій успіх у клубі, був мішенню для постійного контролю та знущань через звинувачення в гомосексуалізмі, аж до того, що навіть вболівальники «Сан-Паулу» співали принизливі та гомофобні пісні про нього.

Однак після тривалого періоду в «Сан-Паулу» його форма, здавалося, погіршилася. Стаючи все більш безрозсудним, Річарлісон вилучався у важливих матчах, таких у Кубку Лібертадорес проти «Універсітаріо» та проти «Флуміненсе», в якому назвав арбітра матчу «сучим сином» та порадив йому «іди до біса», а потім завершив своє висловлювання, заявивши, що суддя «окрім усього цього, він [також] педик» у спалаху гніву, покидаючи поле[3]. Постійні вилучення, а також відсутність технічної кваліфікації змусили «Сан-Паулу» домовитися про розірвання контракту з півзахисником.

«Атлетіку Мінейру» з Белу-Оризонті, шукаючи підсилення, підписав гравця, який став «найкращим підписанням» року для команди[4]. Постійно перебуваючи в стартовій одинадцятці, Рікі досяг успіху з Крижаними чемпіонами, виграв Лігу Мінейро 2012 і виблискував у бразильській Серії А 2012, вивів Гало до Кубку Лібертадорес 2013 після 13-річної перерви[5][6]. У 2013 році до Річарлісона приєднався його брат, нападник Александро, завдяки чому вперше обидва брати грали разом за одну команду[7].

У грудні 2014 року підтвердив завершення футбольної кар'єри[8]. Рішення було прийнято після вильоту його останнього клубу, «Віторії», до Серії B чемпіонату Бразилії. Однак 27 січня 2015 року він відновив кар’єру і підписав контракт з «Шапекоенсе»[9]. Наприкінці кар'єри виступав за нижчолігові бразильські клуби, за винятком 6-місячного періоду, коли захищав кольори індійського «Гоа».

Кар'єра в збірній ред.

На піку кар'єри Річарлісон викликався тренером національної збірної Бразилії Дунгою на товариський матч проти Ірландії. 6 лютого 2008 року в переможному (1:0) поєдинку проти Ірландії вийшов у стартовому складі. Колишній капітан «Селесао» високо оцінив універсальність Рікі та здатність грати на різних позиціях і в різних ролях на полі[10]. Свою другу та останню гру за національну команду провів місяць по тому, 26 березня 2008 року проти Швеції, яка також завершилася перемогою бразильців (1:0).

Особисте життя ред.

У 2022 році в інтерв’ю для подкасту Nos Armários dos Vestiários, повідомив що є бісексуалом. Завдяки цьому став першим відкритим ЛГБТ-гравцем, який грав за національну збірну Бразилії та в бразильській Серії А[11].

У 2023 році виконав роль керамічного фільтра для води на бразильському співочому реаліті-шок Співак у масці[12].

Наклеп, заснований на його сексуальної орієнтації ред.

25 червня 2007 року газета Agora São Paulo в ексклюзивному інтерв’ю для тижневого журналу Fantástico повідомила, що футболіст головної команди вийде з шафи як гомосексуаліст. Наступного дня бразильський спортивний коментатор Мілтон Невеш запросив директора футбольного клубу «Палмейрас» Жозе Сірілло Жуніора для свого телешоу у прямомі ефірі Debate Bola. Під час шоу Невеш запитав Сирілло-молодшого, чи гравець, який здійснить камінг-аут, з його команди. Сирілло-молодший відповів, що «Річарлісона мало не забрав Палмейрас». Незважаючи на те, що громадськість і преса загалом сприйняли це як потенційну сенсацію, гравець не прокоментував цю інформацію. Той факт, що Річарлісон відхилив пропозицію «Палмейраса» в останню хвилину, безпосередньо перед підписанням контракту з суперником «Сан-Паулу», посварив його з колишнім футбольним директором «Палмейраса» Сальвадором Уго Палайєю, що викликало припущення про те, що команда є гомофобною. Згодом чутки виявилися неправдивими.

Адвокат Річарлісона Ренато Салдж подав позов проти Сірілло-молодшого на відшкодування шкоди та наклепу. Суддя Маноель Максиміано Жункейра Фільо відхилив позов і обґрунтував своє рішення тим, що футбол є «мужчиним, чоловічим видом спорту, а не гомосексуальним» і що на цій підставі «Річарлісон повинен бути назавжди відсторонений ФІФА і ніколи не мати права знову грати у футбол». Він запропонував гравцеві-гомосексуалісту залишити команду або заснувати власну. Після цього рішення судді дали п’ятнадцять днів на пояснення перед Радою правосуддя Сан-Паулу, а також Салджа притягнули до судової відповідальності[13].

Статистика виступів ред.

У збірній ред.

Матчі та голи у збірній по роках та командах
Національна збірна Рік Матчі Голи
Бразилія 2008 2 0
Загалом 2 0

Досягнення ред.

«Санту-Андре»
«Сан-Паулу»
«Атлетіку Мінейру»
Індивідуальні
  •   Команда року бразильської Серії A: 2007[14]
  • Срібний м'яч: 2007

Примітки ред.

  1. ↑ Richarlyson é o novo comentarista da Globo: "Uma nova vida". ge (pt-br) . 10 січня 2022. Процитовано 30 липня 2023.
  2. ↑ Richarlyson – Palmeiras coleciona série de negociações frustradas – Fotos – MSN Esportes. Esportes.br.msn.com. 17 August 2012. Архів оригіналу за 16 February 2013.
  3. ↑ Árbitro relata que foi chamado de "viado" por Richarlyson – Futebol – Placar. Placar.abril.com.br. 22 November 2010. Архів оригіналу за 7 February 2016. Процитовано 20 January 2013.
  4. ↑ Richarlyson é anunciado como reforço do Atlético por Kalil, via Twitter – 17/12/2010 – UOL Esporte – Futebol. Esporte.uol.com.br. 17 December 2010.
  5. ↑ Copa Libertadores da América 2000 – Clube Atletico Mineiro – Enciclopedia Galo Digital (порт.). Galodigital.com.br.
  6. ↑ Atlético confirma supremacia no Mineiro, vence América e é campeão invicto – Atlético-MG – Superesportes. Mg.superesportes.com.br. 13 May 2012.
  7. ↑ Irmãos Alecsandro e Richarlyson viram alvo de brincadeiras no Atlético-MG e entram no clima – Futebol – UOL Esporte. Esporte.uol.com.br.
  8. ↑ Richarlyson chora, confirma aposentadoria e reforça mágoa com arbitragem. UOL.
  9. ↑ Richarlyson abandona aposentadoria e o vôlei para reforçar a Chapecoense (порт.). Globo Esporte. 27 January 2015. Процитовано 17 April 2015.
  10. ↑ Técnico diz que versatilidade levou Richarlyson à seleção – 22/01/2008 – UOL Esporte – Futebol. Esporte.uol.com.br.
  11. ↑ Pelo direito de ser quem é: Richarlyson declara bissexualidade em podcast inédito sobre homofobia no futebol (порт.). Globo Esporte. 24 June 2022. Процитовано 24 June 2022.
  12. ↑ Quem é Richarlyson, ex-jogador que participou do The Masked Singer Brasil?. Globo.com (порт.). 5 March 2023. Процитовано 6 березня 2023.
  13. ↑ Brazil judge in gay football row. BBC News. 4 August 2007. Процитовано 28 October 2007.
  14. ↑ São Paulo domina premiação da CBF (порт.). Globo Esporte. 3 December 2007. Архів оригіналу за 12 December 2008. Процитовано 21 June 2009.

Посилання ред.

Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рішарлісон_(футболіст,_1982)&oldid=42380354