Вікіпедія

Ріккардо Джакконі

астрофізик

Ріккардо Джакконі (італ. Riccardo Giacconi; 6 жовтня 1931(19311006), Генуя, Італія — 9 грудня 2018) — американський астрофізик італійського походження, член Національної АН США. Лауреат Нобелівської премії з фізики 2002 року; отримав половину премії «за створення рентгенівської астрономії і винахід рентгенівського телескопа». Другу половину премії отримали Раймонд Девіс і Масатосі Косіба «за створення нейтринної астрономії».

Ріккардо Джакконі
італ. Riccardo Giacconi
Народився6 жовтня 1931(1931-10-06) (93 роки)
Генуя, Італія Італія
Помер9 грудня 2018(2018-12-09)[1][2] (87 років)
Сан-Дієґо, Каліфорнія, США
Місце проживанняСША
КраїнаІталія Італія, США США
Національністьіталієць
Діяльністьастроном, фізик, викладач університету, астрофізик, унаочнювач
Alma materМіланський університет
Галузьастрофізика
ЗакладУніверситет Джонса Гопкінса
Гарвардський університет
Європейська південна обсерваторія
ПосадаESO’s Director Generald
Вчене званняпрофесор
Аспіранти, докторантиEric D. Feigelsond
ЧленствоНаціональна академія дей-Лінчей
Національна академія наук США
Американська академія мистецтв і наук
Американське філософське товариство[3]
Американське астрономічне товариство[3]
AAAS[3]
Американське фізичне товариство[3]
Відомий завдяки:рентгенівська астрономія
У шлюбі зMirella Giacconid
Нагороди
CMNS: Ріккардо Джакконі у Вікісховищі

Життєпис

ред.

Ріккардо Джакконі народився в сім'ї Антоніо Джакконі, власника невеликої фірми, і його дружини Ельзи Канни Джакконі, вчительки фізики і математики. Коли Ріккардо Джакконі було вісім років, його батьки розлучилися, і він став жити зі своєю матір'ю в Мілані. Після захисту дисертації в 1954 у Міланському університеті, він отримав там місце асистента професора фізики. У 1956 перейшов працювати в університет штату Індіана в Блумінгтоні і в 1958 р. в Принстонський університет. З 1959 року працював в Американській корпорації з науки і техніки (АКНТ) в Кембриджі — компанії, створеної Бруно Россі з метою проводити дослідження на державні кошти. У 1966 був прийнятий до ради директорів фірми та з 1969 став віце-президентом.

У 1970—1972 працював у Гарвардській обсерваторії. У 1973—1983 — професор астрономії Гарвардського університету і керівник відділу астрофізики високих енергій в Центрі астрофізики об'єднаної Гарвардської та Смітсонівської обсерваторії (Кембридж, штат Массачусетс).

З 1983 працював директором Наукового інституту досліджень космічним телескопом[4] і професором університету Джонса Хопкінса в Балтиморі. З 1991 по 1999 був професором фізики й астрономії в Мілані. З 1993—1999 роках був генеральним директором південної європейської обсерваторії в Гархінгу під Мюнхеном. У 1999 повернувся до США і відтоді став президентом Об'єднаних університетів Вашингтона і професором-дослідником в університеті імені Джонса Хопкінса в Балтиморі.

Ріккардо Джакконі одружений з Міреллою Джакконі, яку він знав зі шкільної лави і яка працювала в МТІ перекладачкою. У них дві дочки — Джина і Анна.

Помер 9 грудня 2018 року[5].

Досягнення

ред.

Робота Джакконі до 1959 характеризувалася серією невдач. За його власними словами він отримав в фірмі АКНТ новий старт і роки роботи в цій корпорації були найпродуктивнішими в його житті. З 1959 по 1962 він брав участь у розробці навантаження 23-х дослідних ракет, шести супутників і одного польоту на літаку. У 1960 Джакконі і Бруно Россі першими запропонували будувати рентгенівські телескопи для астрономії. Керував дослідженнями, що проводилися компанією «Амерікен сайенс енд енджініерінг» спільно з Массачусетським технологічним інститутом.

12-го червня 1962 стартувала висотна дослідницька ракета Aerobee з рентгенівським детектором на борту. Метою ставилося фотографування Місяця в рентгенівському діапазоні. Хоча ця мета не була досягнута — сьогодні відомо, що інтенсивність випромінювання була недостатньою для чутливості тодішніх детекторів — але замість того вдалося виявити яскравий рентгенівський об'єкт у сузір'ї Скорпіона — Скорпіон X-1[en]. Наступним проєктом Джакконі став рентгенівський супутник Ухуру, який було запущено 1970 року й за допомогою якого вперше була проведено повну зйомку неба в рентгенівському діапазоні (від 2 до 6 до Ев). Було знайдено 339 об'єктів. Наступним супутниковим проєктом стала обсерваторія Ейнштейна, запущена 12 листопада 1978.

З 1981 по 1993 Джакконі був відповідальним за розробку та будівництво орбітального телескопа «Габбл».

Джакконі не брав участі в розробці одного з наступних рентгенівських супутників — німецького ROSAT —, однак істотний став його внесок щодо залучення до проєкту американських коштів, серед іншого — він організував його безоплатний запуск. Така діяльність була дуже корисною, бо німецьке міністерство з розвитку досліджень і технологій на той час ставило міжнародне співробітництво як одну з умов фінансової підтримки проєктів.

За заслуги в галузі рентгенівської астрономії, передусім — за відкриття джерела Скорпіон X-1, 2002 року Джакконі нагородили Нобелівською премією з фізики.

Нагороди

ред.

На честь науковця названо астероїд 3371 Джакконі[6]

Примітки

ред.
  1. ↑ http://www.esa.int/Our_Activities/Space_Science/Riccardo_Giacconi_1931_2018
  2. ↑ Munzinger Personen
  3. ↑ а б в г NNDB — 2002.
  4. ↑ а б Колчинский И. Г., Корсунь А. А., Родригес М. Р. (1977). Джаккони Риккардо. Астрономы. Биографический справочник (на сайте Астронет). отв. редактор Богородский А. Ф. (вид. 2-ге, 416 с.). Киев: Наукова думка.(рос.)
  5. ↑ È morto il fisico Riccardo Giacconi, Nobel nel 2002, padre dell'Astronomia a raggi X (італ.)
  6. ↑ Lutz D. Schmadel. Dictionary of Minor Planet Names. — 5-th Edition. — Berlin, Heidelberg : Springer-Verlag, 2003. — 992 (XVI) с. — ISBN 3-540-00238-3.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ріккардо_Джакконі&oldid=43288593