Міланський університет

ВНЗ в Італії

Міланський державний університет (Università degli Studi di Milano або Statale di Milano) є найбільшим державним університетом в Мілані та Ломбардії, головний корпус якого знаходиться у колишньому Шпиталі Маджоре (Ка' Гранда), побудований герцогом міланським Франческо Сфорца. Це єдиний італійський університет, що входить до LERU (Ліга європейських дослідницьких університетів)[6]. Він незмінно займає перші місця серед університетів Італії (ARWU), поділивши це місце з Університетом Пізи та Римським університетом Сапієнца, а також є одним із найкращих університетів Італії, як загалом, так і в окремих предметних областях в інших системах рейтингу.

Міланський Державний Університет

UNIMI
Festa del Perdono Facciata Milano.jpg
Фасад головного корпусу Універу по вул. Свято прощення
45°27′36″ пн. ш. 9°11′40″ сх. д. / 45.46006260002777566° пн. ш. 9.19465997830837445° сх. д. / 45.46006260002777566; 9.19465997830837445Координати: 45°27′36″ пн. ш. 9°11′40″ сх. д. / 45.46006260002777566° пн. ш. 9.19465997830837445° сх. д. / 45.46006260002777566; 9.19465997830837445
Назва латиною Universitas Studiorum Mediolanensis
Країна Flag of Italy.svg Італія[2]
Розташування Мілан
Засновано 1923
Ректор Енріко Деклева
Студентів 65.258 (2009)[1]
Співробітників 4.509 (2008)[1]
Приналежність League of European Research Universities
Членство у
  • ORCID[d][4], Асоціація університетів Європи[3], Alliance 4EU+d, League of European Research Universitiesd і Netval Research Universities Networkd[5]
  • Мова викладання італійська
    Випускники Категорія:Випускники Міланського університету
    Штаб-квартира Мілан
    Адреса Via Festa del Perdono, 7
    Сайт www.unimi.it
    спорт (CUS Milano)
    CMNS: Міланський університет у Вікісховищі
    Галерея Маджоре або Почесний двір
    Бюст першого почесного ректора Луїджі Манджяґаллі
    Палац Реста-Паллавічіно - корпус факультету політичних наук
    Палац Ґреппі - місце проведення конгресів та семінарів

    ІсторіяРедагувати

    Міланський державний університет був заснований 30 вересня 1923 року в результаті об'єднання мистецько-філософського факультету Міланської Академії (Accademia, заснована в 1861 р.) та Клінічного Інституту вдосконалення (Istituti Clinici di Perfezionamento, засн. Луїджі Манджяґаллі в 1906 році).

    ОрганізаціяРедагувати

    Університет має 9 факультетів і 78 кафедр, 134 навчальних курсів: корпуси займають більше 200 будівель, є 113 бібліотек, різноманітні науково-дослідницькі центри, оркестр.

    ФакультетиРедагувати
    • аграрний (місцезнаходження - студентське містечко Città Studi)
    • фармацевтичний (Città Studi)
    • юридичний (Cà Granda, вул. Свято прощення)
    • філологічно-філософський (Cà Granda, вул. Свято прощення - площа Св. Алессандро - вул. Меркаллі)
    • медично-хірургічний (Cà Granda, вул. Свято прощення - шпиталь Маджоре, університетська поліклініка)
    • ветеринарна медицина (Città Studi)
    • математики, фізики та інших природничих наук (Città Studi)
    • фізичний (Città Studi)
    • політичних наук (Палац Реста-Паллавічіно, вул. Консерваторіо)
    • інтерфакультет (Interfacoltà:Polo di Mediazione Linguistica - Сесто Сан Джованні) - проміжні курси [7]
    ЛогоРедагувати

    Логотип складається з двох елементів: зображення Мінерви і напису "Università degli Studi di Milano" (шрифт Палатіно).

    ЛінкиРедагувати

    Див. такожРедагувати

    ПриміткиРедагувати

    1. а б Архівована копія. Архів оригіналу за 16 травня 2011. Процитовано 28 лютого 2011. 
    2. Directory of Open Access Journals — 2003.
    3. а б в https://eua.eu/about/member-directory.html
    4. https://orcid.org/members/001G000001qUBg7IAG-universita-degli-studi-di-milano
    5. https://web.archive.org/web/20220805081904/https://netval.it/chi-siamo/soci-netval/
    6. статтю перекладено і адаптовано з відповідних розділів у італійській та англійській вікіпедіях
    7. Mediazione linguistica e culturale; Scienze e tecnologie erboristiche; Alimentazione e nutrizione umana; Lingue, culture e comunicazionee la cooperazione internazionale; Scienze cognitive e processi decisionali. Архів оригіналу за 18 вересня 2011. Процитовано 28 лютого 2011.