Вікіпедія

Різдво у Фінляндії

Різдво у Фінляндії традиційно починається у святкові дні у Фінляндії, на Святвечір — 24 грудня, яке є державним і вихідним святом.[1] Святий Вечір став найважливішим днем різдвяного періоду, тому більшість працівників мають у цей день вихідний.[2] На відміну від інших державних свят, напередодні Різдва у Фінляндії (у другій половині дня) майже повністю зупиняється громадський транспорт[3]. День святого Стефана (фін. Tapaninpäivä)[4] — 26 грудня також є офіційним вихідним днем.[5] Різдвяний період закінчується Богоявленням (фін. Loppiainen) — 6 січня.[6]

Різдво у Фінляндії
Алексантеринкату у Гельсінкі перед Різдвом
Офіційна назва фін. Joulu
Інші назви фін. Suomalainen joulu
Ким святкується Фінляндія Фінляндія
Дата 25 грудня
Святкування церква, сім'я
Пов'язаний з Великднем у Фінляндії
CMNS: Різдво у Фінляндії у Вікісховищі
Святковий стіл на острові в Музеї ремесел Луостарінмякі, Різдво 2009 року.

Історія ред.

У фінській традиції різдвяний період зазвичай починається в день іменин Туомаса, 21 грудня, і триває до дня святого Кнута, 13 січня. До 1774 року Фінляндія також відзначала третє Різдво, день апостола Іоанна Євангеліста, 27 грудня, і четверте Різдво, Розправа над невинними, 28 грудня[7]. Однак король Швеції Густав III скоротив цю традицію до двох, оскільки дворянство та буржуазія вважали, що довгі свята роблять робітників занадто ледачими.[8] Третій і четвертий день Різдва також називають малими святами або середніми святами.[9] Фінляндська православна церква Вселенського патріархату Константинополя святкує Різдво Христове 25 грудня за григоріанським календарем одночасно із західним християнством.[10]

 
Фінський Санта-Клаус

Фінське Різдво набуло деяких ознак від свята врожаю кекрі, яке раніше відбувалося навколо Дня усіх святих. У Швеції, Естонії та Фінляндії існувала така традиція: Йоулупуккі (різдвяний козел), був чоловіком, який одягався як персонаж обряду родючості, в козла свійського. Щоб мати вигляд козла, він одягав на голову козячі роги, як за шаманською традицією. Також до вбрання входила маска з берести і кожух, одягнений навиворіт.[11]

Годування маленьких пташок на Різдво — давня традиція і селянський обряд, який приносив удачу в господарстві. Метою ячмінного чи вівсяного снопа було відлякати влітку птахів від посівів. Існує легенда, що фінські язичники вірили, що мертві, тобто птахи-душі, святкували свято середини зими разом із живими. Вони також вірили, що птахи приносять удачу в дім.[12] У Швеції церква була проти цієї традиції, і вона мала зникнути також у Фінляндії, поки деякі газети та благодійні організації не відродили її.

Традиційними різдвяними прикрасами є хіммелі (різдвяний «Павук») — підвісна прикраса з соломи і святковий козел.[13] Прикраси із соломи беруть свій початок у кекрі, святі врожаю.[14] Перші різдвяні ялинки прийшли до Фінляндії в середині 1800-х років.[15]

Ранковий різдвяний похід до церкви є частиною протестантської традиції. Лунає різдвяне євангеліє та співається гімн Мартіна Лютера «Enkeli taivaan» (Vom Himmel hoch, da komm ich her). Раніше лютеранська церква дуже суворо ставилася до відвідування церкви під час Різдва. Якщо ви не були присутні, вас публічно виганяли на щорічних катехитичних зборах. Як наслідок християнського відродження, читання Різдвяного Євангелія перед трапезою стало звичним явищем наприкінці 1800-х років.

Лазня на Різдво — давня традиція. Люди милися в різдвяній сауні перед урочистостями, а для ельфа залишали там подарунки з їжі та напоїв. Люди із заможних родин почали дарувати один одному подарунки на початку 1800-х років.[16] Різдвяні календарі потрапили до Фінляндії після Другої світової війни.[17]

Традиція відвідувати кладовища, щоб запалити свічки на родинних могилах, започаткована у 1900-х роках. Це стало звичайною практикою на могилах загиблих воїнів після Зимової війни (Радянсько-фінської війни 1939—1940), а незабаром і на інших могилах. Сьогодні люди запалюють свічки на могилах рідних для вшанування пам'яті померлих.[18]

Широке вживання їжі під час різдвяної трапези походить від стародавніх фінів і пов'язане з сільськогосподарським річним циклом і святом світла, яке відзначається навколо зимового сонцестояння. У той час, коли їжу вирощували вдома, обжерливість та споживання м'яса на Різдво було рідкісною розкішшю. Лютефіск (традиційна скандинавська рибна страва) і каша — одні з найдавніших різдвяних страв. Ячмінь був замінений рисом у 1800-х роках. Запіканки, суп із чорносливу та імбирне печиво були запозичені у вищих класів у 1800-1900-х роках. Різдвяна шинка замінила баранину кекрі, а в 1940-х роках їй кинула виклик індичка велика.

Цікаво зазначити, що Posti Group видає різдвяні марки з 1973 року.[19]

Різдво традиційно було сімейним святом, але в 2000-х роках стало звичним святкувати Різдво на самоті.[20]

Святкування Різдва ред.

 
Люди святкують Різдво в Рованіємі, Лапландії, Фінляндії, 2004 рік.
 
Різдвяна ялинка, прикрашена різдвяними вогнями біля ратуші Оулу.

Звичайними різдвяними прикрасами є ялинові гілочки, ялинка, різдвяні вінки, солом'яні козлики, гімеліс, яблука, свічки, різдвяні скатертини, різдвяні квіти, вуличні смолоскипи, ліхтарики та снопи.[21]

Щоб зберегти природу, дехто вибирає дерево в саду чи сусідньому лісі, щоб прикрасити його для птахів, замість того, щоб купувати ялинку. Зазвичай ялинку прикрашають великими кульками.[22]

На святковому столі у Фінляндії зазвичай представлені різні запіканки, які зазвичай готуються з моркви, брукви або картоплі (картопляна запіканка з цукром) і різної риби, наприклад лосось холодного копчення. На Святвечір зазвичай їдять рисову кашу.[16]

26 грудня розпочинаються веселі гуляння, танці та застілля, що продовжують традиції середньовічного дня Тапані (фін. Tapaninpäivä)[4] або Дня святого Стефана, який також є державним святом. Цього дня історично відбувалися колядування у костюмах козлів, «різдвяних журавлів», нечисті. Наразі всі основні громадські святкування приурочуються саме до цього дня, який є офіційним вихідним днем.[5] У багатьох фінських сім'ях у цей день у програмі традиційне катання у санях, ковзанах та лижах.[23]

Див. також ред.

Джерела ред.

  • Aurejärvi-Karjalainen, Anneli: Perheen omat juhlat: Siviiliseremoniat häistä hautajaisiin . Порвоо Гельсінкі Юва: WSOY, 1999.ISBN 951-0-23761-2 .
  • Vento, Urpo: Joulu, vuoden suurin juhla. Teoksessa Juhlakirja: Suomalaiset merkkipäivät, s. 196—202. Toimittanut Urpo Vento. Kalevalaseuran vuosikirja 59. Гельсінкі: Suomalaisen kirjallisuuden seura, 1979.ISBN 951-717-178-1 .

Примітки ред.

  1. ↑ Aalto, Satu (toim.) (1999). Suuri perinnekirja: Suomalaista juhlaperinnettä ennen ja nyt. Hämeenlinna: Karisto. с. 19. ISBN 951-23-3963-3.
  2. ↑ Helsingin yliopisto (2009). Almanakka vuodeksi 2010 jälkeen Vapahtajamme Kristuksen syntymän. Ajasto. с. 4 (luettelo Suomalaisen kalenterin juhlapäivät) ja 28 (joulukuun aukeama, 24.12. merkitty arkipäiväksi). ISSN 1239-1654.
  3. ↑ Hartikainen, Erkki. Joulu ja talvipäivän seisaus. Peruskoulun elämänkatsomustieto 4. Архів оригіналу за 30 September 2007. Процитовано 24 грудня 2010. (linkin sisältö lienee muuttunut)
  4. ↑ а б Обратное движение в города может стать причиной пробок // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 26 грудня 2013. }}
  5. ↑ а б На дорогах Финляндии было оживленно – финны возвращались с рождественских каникул // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 26 грудня 2012. }}
  6. ↑ Iso tietosanakirja. 5, Ihminen–Kansallisfilosofia. Helsinki: Otava. 1933.
  7. ↑ Oja, Heikki (1999). Aikakirja. Helsinki: Otava. с. 166—167. ISBN 951-1-16334-5.
  8. ↑ Harjumaa, Marika: What a miracle Christmas plum ?. Evening messages plus, 2009, no. 23.12.2009, p. 7.
  9. ↑ Vilkuna, Kustaa (2007). Vuotuinen ajantieto: Vanhoista merkkipäivistä sekä kansanomaisesta talous- ja sääkalenterista enteineen. 24. painos (1. laitos 1950). Helsingissä: Otava. с. 345−350. ISBN 951-1-12544-3.
  10. ↑ The Coptic Calendar (PDF) (англ.). Copticheritage.org. Архів оригіналу (PDF) за 28 вересня 2006. Процитовано 16 квітня 2010.
  11. ↑ Karjalainen, Sirpa (1994). Juhlan aika: Suomalaisia vuotuisperinteitä. Porvoo Helsinki Juva: WSOY. ISBN 951-0-22920-2.
  12. ↑ Lempiäinen 2008, s. 96.
  13. ↑ Joulun esine – olkipukki. Satakunnan museo. December 2004. Архів оригіналу за 7 November 2007. Процитовано 6 грудня 2009.
  14. ↑ Aurejärvi-Karjalainen 1999, s. 192.
  15. ↑ Vuorio, Jukka (25 грудня 2016). "Mässäily on aina ollut joulun ydin". Helsingin Sanomat. Процитовано 27 грудня 2016.
  16. ↑ а б Aurejärvi-Karjalainen 1999, s. 193.
  17. ↑ Aurejärvi-Karjalainen 1999, s. 191.
  18. ↑ Aurejärvi-Karjalainen 1999, s. 190.
  19. ↑ Lainattavat näyttelyt. Postimuseo. Процитовано 25 грудня 2016.
  20. ↑ Malmberg, Katarina (24 грудня 2016). Joulusta voi nauttia myös yksin – yksinäisyys voi antaa hengähdystauon tai intoa tehdä uusia asioita. Helsingin Sanomat. Процитовано 27 грудня 2016.
  21. ↑ Yule (talvipäivänseisaus). Thuleian tupa. Процитовано 24 грудня 2010.
  22. ↑ Hallivuori, Laura (27 листопада 2008). Viherrä joulusi. Vihreä lanka. Процитовано 13 лютого 2010.
  23. ↑ Финны переваривали рождественскую пищу на свежем воздухе // Сайт телерадіокомпанії Yleisradio Oy. Служба новин Yle. — 26 грудня 2012. }}
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Різдво_у_Фінляндії&oldid=41398081