Рідний Микола Олександрович
Рідний Микола Олександрович (25 квітня 1985, Харків) — український художник та кінорежисер, один із засновників художньої групи «SOSka». Автор фільмів, відео інсталяцій та скульптур.
| Рідний Микола | ||||
|---|---|---|---|---|
| Народження | 25 квітня 1985 (39 років) м. Харків, УРСР | |||
| Країна |  Україна | |||
| Жанр | концептуальне мистецтво | |||
| Навчання | Харківська державна академія культури | |||
| Діяльність | художник | |||
| Сайт | mykolaridnyi.com | |||
|
| ||||
Біографія
ред.2008 року закінчив Харківську державну академію дизайну та мистецтв.
2005 року був співзасновником галереї-лабораторії SOSka, яка була єдиним незалежним культурним майданчиком Харкова до закриття в 2012 році. В галереї-лабораторії проходили виставки, концерти та відеопокази. В тому ж, 2005 році, була утворена художня група SOSka[1], до якої входили Микола Рідний, Ганна Кривенцова та Сергій Попов. В 2009 році група SOSка виступила кураторами міжнародної виставки «Нова історія» в Харківському художньому музеї. Виставку було цензуровано та закрито за рішенням директорки музея Валентини Мизгіної, що викликало публічну дискусію[2]. На підтримку художників висловилося чимало діячів української культури та професіоналів з інших країн[3].
2010 року створив скульптуру «Власть»[4] для площі Еспланада в російському місті Перм, на замовлення Музею сучасного мистецтва PERMM[5].
Був двічі учасником українського павільйону на Венеціанській бієнале: у проєкті «Пам'ятник пам'ятнику» (2013)[6] та «Надія» (2015)[7]. В 2015 році він також став учасником основного проєкту Венеціанської бієнале «All the World's Futures» (куратор — Оквуї Енвезор)[8].
Рідний був номінантом премії PinchukArtCentre в 2011, 2013, 2015 та премії Малевича в 2014, 2016, 2018, 2020.
З 2015 року Рідний починає знімати кіно. Його фільми були показані на фестивалях: Docudays UA (2017), восьмому Одеському міжнародному кінофестивалі (2017), Kasseler Dokfest (2018), DokumentArt (2018) та інших.
З 2017 входить у склад редакції онлайн-видання Prostory, де публікує тексти про мистецтво та суспільство.
Творча співпраця
ред.В 2007 році відкрилась виставка Миколи Рідного та Бориса Михайлова в київській галереї Колекція, де вони представили спільний фотопроєкт «Ігри патріотів»[9].
В 2014 році було презентовано спільний проєкт Миколи Рідного та Сергія Жадана «Сліпа пляма». Його було представлено у вигляді масштабної інсталяції в публічному просторі у Берліні[10]. Ще одним результатом співпраці стала книга «Сліпа пляма», до якої увійшли світлини Рідного та вірші Жадана, ISBN 9783893571291[11] .
Персональні виставки
ред.2012 — «Labor Circle», Центр сучасного мистецтва Уяздовський замок (project room), Варшава[12]
2014 — «Укриття», Центр візуальної культури, Київ[13]
2016 — «Under Suspicion», галерея Edel Assanti, Лондон[14]
2016 — «Forecast for Yesterday», Blockhaus DY10, Нант[15]
Роботи в колекціях
ред.Фільмографія
ред.2015 — «Звичайні місця»[18]
2016 — «Сірі коні»[19]
2017 — «НІ! НІ! НІ!»[20]
Сім'я
ред.Рідний Олександр Миколайович — батько, український скульптор.
Примітки
ред.- ↑ Анна Кривенцова. «SOSка»: между акцией и институцией. ХЖ - Художественный журнал (рос.). Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Article | KrAM. kram.in.ua. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Article | KrAM. www.kram.in.ua. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Про Паблик Арт - Власть. propublicart.ru. Процитовано 12 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ PERMM. permm.ru. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ На 55-ій Венеціанській бієнале відкрився Український павільйон
- ↑ “Hope!”, Pavilion of Ukraine at the 56th International Art Exhibition – la Biennale di Venezia / PinchukArtCentre. PinchukArtCentre.org. Процитовано 12 травня 2020.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з параметром url-status, але без параметра archive-url (посилання) - ↑ Editor, News (5 березня 2015). The list of artists for Okwui Enwezor’s “All the World’s Futures” at the 2015 Venice Biennale has been released. Biennial Foundation (амер.). Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Художники очернили политику. Коммерсантъ. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Berliner Künstlerprogramm. www.berliner-kuenstlerprogramm.de. Архів оригіналу за 16 січня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Berliner Künstlerprogramm. www.berliner-kuenstlerprogramm.de. Архів оригіналу за 26 квітня 2021. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Mykola Ridnyi – the Ujazdowski Castle Centre for Contemporary Art. – the Ujazdowski Castle Centre for Contemporary Art. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Mykola Ridnyi SHELTER | Центр візуальної культури (укр.). Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Mykola Ridnyi: Under Suspicion | 21 January — 20 February 2016. Edel Assanti (англ.). Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Perspective pour hier // Mykola Ridnyi. L'île d'en face (fr-FR) . 19 серпня 2016. Архів оригіналу за 30 вересня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Mykola Ridnyi – Facing the Wall. Galeria Labirynt (пол.). Архів оригіналу за 3 серпня 2020. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Wolf in a Sack. BLOK MAGAZINE (англ.). 30 грудня 2019. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Mykola Ridnyi - Regular Places - n.b.k. - Video-Forum. www.nbk.org. Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ Сірі коні. docudays.ua (англ.). Процитовано 12 травня 2020.
- ↑ No! No! No!, процитовано 12 травня 2020