Вікіпедія

Ряст Пачоського

вид рослин

Ряст Пачоського[1][2] (Corydalis paczoskii) — вид трав'янистих рослин родини Руткові (Fumariaceae).

Ряст Пачоського
Ряст Пачоського, Солоноозерна ділянка Чорноморського біосферного заповідника
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Жовтецевоцвіті (Ranunculales)
Родина: Макові (Papaveraceae)
Рід: Ряст (Corydalis)
Вид:
Ряст Пачоського (C. paczoskii)
Біноміальна назва
Corydalis paczoskii

Етимологія ред.

Видова назва носить ім'я польського ботаніка Йосипа Пачоського.

Опис ред.

 

Багаторічна трав'яниста рослина, 10—20(30) см заввишки. Бульба куляста, щільна. Стебло прямостояче, трохи звивисте, розгалужене, звичайно з 2—4(6) гілками, які виходять з пазухи блідого, відігнутого лускоподібного листка, зрідка просте. Листків 2—3, двічі трійчасто-розсічених, з сидячими або майже сидячими ширококлиноподібними, надрізними сегментами і з довгасто-лінійними лопатями[1][3].

Китиця небагатоквіткова, пряма, з клиноподібними або яйцеподібними пальчасто-надрізними приквітками. Квітки пурпурові, 15—20 мм завдовжки, з тупою, прямою або трохи донизу дугоподібно зігнутою шпоркою[3].

Плоди — лінійні коробочки, прямостоячі, відхилені або нижні звислі, 17—25 мм завдовжки, лінійні, загострені в носик, який переходить в стовпчик, у 2—3 рази довші від плодоніжки. Насінина чорна, блискуча, 2 мм діаметром[1][3].

Поширення ред.

Північнічнопричорноморський (понтійський) ендемік[3][4].

Ареал охоплює Південну Україну, Молдову і Південну Росію (Нижній Дон)[3][5][1].

В Україні поширений у Степу (на півдні) і Криму[1].

Екологія ред.

Ряст Пачоського — бульбистий пучкокореневий геофіт, за сезонним життєвим циклом належить до ранньовесняних ефемероїдів[4].

За температурними адаптаціями рослина належить до мезотермів (походить з помірного кліматичного поясу), тому стійка до короткочасних весняних приморозків. Відносно світлолюбна, але здатна витримувати помірне затінення (сціогеліофіт). Вимоглива до умов зволоження (мезофіт). Віддає перевагу свіжим відносно плодючим ґрунтам (мезотроф)[4][6].

Є типовим мешканцем лісових ландшафтів (сильвант)[4][6]. В межах ареалу та в Україні зростає в листяних лісах і чагарниках[1][7].

В умовах Запорізького Придніпров'я спорадично зустрічається в розріджених байрачних і заплавних лісах, у тому числі в штучних лісонасадженнях на їх місці, не уникаючи ділянок з гранітними відслоненнями[8].

Цвіте в другій половині березня — на початку квітня. Запилення здійснюється комахами (ентомогамія), поширення діаспор — переважно мурахами (мірмекохорія)[4][6].

Охорона ред.

В Україні вид перебуває під охороною — включено до офіційних переліків регіонально рідкісних видів рослин Донецької, Запорізької, Одеської і Херсонської областей[9].

Негативні чинники: надмірна рекреація, збір на букети і для висадки на присадибних ділянках. Заходи охорони: збереження лісів, заповідання місць зростання виду[6].

Охороняється в Українському степовому заповіднику («Кам'яні Могили»), Національному заповіднику «Хортиця», ряді природних заповідників Гірського Криму[6][10].

Галерея ред.

Запорізька область. Острів Хортиця

Див. також ред.

Джерела ред.

  1. ↑ а б в г д е Доброчаева Д. Н., Котов М. И., Прокудин Ю. Н., и др. Определитель высших растений Украины. — Киев : Наукова думка, 1987. — С. 56. (рос.)(укр.)
  2. ↑ Corydalis paczoskii // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  3. ↑ а б в г д Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. В. Котов, О. Д. Вісюліна. — 428 с. (с. 193—194)
  4. ↑ а б в г д Тарасов В. В. Флора Дніпропетровської і Запорізької областей. Судинні рослини: монографія. — Дніпропетровськ : Ліра, 2012 — Видання друге. — 296 с. (с. 123). — ISBN 966-551-166-1
  5. ↑ Corydalis paczoskii N.Busch. The Euro+Med PlantBase. Процитовано 30.01.2018. (англ.)
  6. ↑ а б в г д Екофлора України. / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2 / Я. П. Дідух, Р. І. Бурда, С. М. Зиман та ін. — 480 с. (с. 345) — ISBN 966-306-009-3
  7. ↑ Флора Восточной Европы / Отв ред. Н. Н. Цвелев. — СПб : Мир и семья, 2001. — Т. 10. — 670 с. (с. 232—233) — ISBN 5-8085-0122-9
  8. ↑ Рідкісні рослини, тварини, гриби і лишайники Запорізької області : навч. посібник / В. І. Петроченко, В. І. Шелегеда, О. В. Жаков [та ін.]; за ред. В. І. Петроченка. — Запоріжжя : Поліграф, 2005. — 224 с. (с. 39). — ISBN 966-375-018-9
  9. ↑ Офіційні переліки регіонально рідкісних рослин адміністративних територій України (довідкове видання) / Укл. : Т. Л. Андрієнко, М. М. Перегрим. – К. : Альтерпрес, 2012. – 148 с. – ISBN 978-966-542-512-0
  10. ↑ Корещук К. Е., Петроченко В. И. Флора высших растений острова Хортица // Природа острова Хортица: сб. науч. трудов Национального заповедника «Хортица» / под ред. В. И. Петроченко. — Запорожье: Днепровский металлург, 1993. — Вып. 1. — С. 4—61

Література ред.

  • Флора УРСР. — К. : Вид-во АН УРСР, 1950. — Т. 3 / Ред. : М. В. Котов, О. Д. Вісюліна. — 428 с. (с. 193—194).
  • Екофлора України. / Відп. ред. Я. П. Дідух. — К. : Фітосоціоцентр, 2004. — Т. 2 / Я. П. Дідух, Р. І. Бурда, С. М. Зиман та ін. — 480 с. (с. 345—346). — ISBN 966-306-009-3.


  Це незавершена стаття про квіткові рослини.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ряст_Пачоського&oldid=38951677