Вікіпедія

Рябошапка Іван Григорович

Іван Григорович Рябошапка — український штундиський й баптиський проповідник, місіонер, пресвітер церкви села Любомирка Херсонської губернії, тепер у Олександрівському районі Кіровоградської області.

Рябошапка Іван Григорович
Народився 1831
Помер 5 (17) лютого 1900
Софія, Болгарія
Країна  Російська імперія
Діяльність пресвітер
Конфесія баптизм
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Рябошапка.

Іван Рябошапка був кріпосним селянином поміщика Шибеко, з бідної православної родини[1]. В юності у пошуках заробітку він обійшов багато сіл й міст України. Після одруження поступив працювати на поміщицький млин. Його родину спіткало велике випробування: троє дітей померли один за іншим.

Після скасування кріпосного права Іван Рябошапка познайомився з баптистом Мартіном Гюбнером з німецької колонії Старий Данциг (тепер село Карлівка Кропивницького району Кіровоградської області). Через спілкування з ним й вивчення Біблії Іван Рябошапка й сам став баптистом[2]. В його будинку почали збиратися люди, щоб послухати Євангеліє.

Рябошапка за зручного випадку проповідував навіть на ярмарках. Він вилазив на воза й кликав слухачів криками: «Знайшов, знайшов»! Коли збиралася достатня група слухачів, він говорив, що його знахідка — правда про Бога й спасіння душі. Рябошапка виймав з кишені Євангеліє й починав проповідувати[3].

За проповіді Рябошапка двічі, у 1867 й 1868 роках, піддавався арештам. У 1870 році через утисків сільського й волосного начальства Іван Рябошапка звернувся до новоросійського генерал-губернатора Павла Коцебу з проханням про дозвіл йому й ще 20 родинам (всього 45 осіб) відокремитися й вийти на помешкання «на вільні степи», щоб вести спільне господарство[4][5]. Це була перша спроба створення євангельської сільськогосподарської комуни (у 1920-х роках ця практика набула поширення у середовищі євангельських християн). Проте Коцебу відповів на його прохання відмовою[4].

Іван Рябошапка прийняв хрещення у квітні 1870 року від баптиста Юхима Цимбала. 8 червня 1871 року Рябошапка сам хрестив Михайла Ратушного й з них 48 душ у Одеському повіті[2].

Не пізніше 1873 року Рябошапка разом з Михайлом Ратушним, Йоганном Вілером й Г. Кушнеренко склали «Правила віросповідання перетвореного Російського Братства»[6] (інша назва: «Віровчення Михайла Ратушного») — перше або одне з перших віровчень російських баптистів[7].

Іван Рябошапка брав участь у роботі конференції віруючих євангельського сповідання, що проходила в 1882 році у колонії Рюкенау (Таврійська губернія); він був делегатом об'єднаного з'їзду представників євангельських течій у Петербурзі в 1884 році й першого з'їзду баптистів в Нововасилівці у тому ж 1884 році. На цьому з'їзді був заснований Союз російських баптистів. Учасники з'їзду направили Рябошапку для проповіді Євангелія у Київську губернію[8].

На конференції у Володикавказі, що проходила в 1885 році, Рябошапка був обраний благовісником по Херсонській й Київській губерніях.

В 1894 році, в період жорстоких репресій[9], Рябошапка був висланий на п'ять років під нагляд поліції на Закавказзі, в місто Єреван[9]. На підставі циркуляру, що дозволяв засланців виїжджати за кордон назавжди, без права повернення в Росію, він подав таке прохання. Але відповідь була, коли 5-річний термін заслання у Єревані вже закінчувався. Він отримав дозвіл виїхати до Константинополя, а звідти він переїхав до Болгарії, в Софію, де помер 5 лютого 1900 року[2].

Примітки ред.

  1. ↑ Братский вестник. — 1981. — № 6. — С. 57.
  2. ↑ а б в Павлов, 2006.
  3. ↑ Синичкин.
  4. ↑ а б Попов, 1990.
  5. ↑ Алексий (Дородницын), 1908.
  6. ↑ Вероучение Михаила Ратушного — Энциклопедия евангельских христиан-баптистов
  7. ↑ Дик, 2007.
  8. ↑ История ЕХБ в СССР. — М.: Изд-во ВСЕХБ, 1989. — С. 546.
  9. ↑ а б Митрохин, 1997.

Література ред.

  • HOW INDIGENOUS WAS THE BAPTIST MOVEMENT IN THE RUSSIAN EMPIRE?. — 2009. — 8 квітня.
  • REFORMATION IN UKRAINE: FROM MARTIN LUTHER TO IVAN RYABOSHAPKA. — 2017. — 8 квітня.
  • Алексий (Дородницын). Материалы для истории религиозно-рационалистического движения на юге России во второй половине XIX столетия. — Казань: Центр. тип., 1908. — 712 с.
  • Суть главных религиозных конфликтов в России во второй половине XIX века: взгляд изнутри. — 2007. — 8 квітня.
  • Прошение Ивана Рябошапки. — 2016. — 8 квітня.
  • Русское евангельско-баптистское движение. — 1957. — 8 квітня.
  • Коллектив авторов. История ЕХБ в СССР. — М.: Изд-во ВСЕХБ, 1989. — С. 624.
  • Митрохин Л. Н. Баптизм: история и современность (философско-социологические очерки). — СПб.: РХГИ, 1997. — 480 с. — 2500 экз. — ISBN 5-88812-037-5.
  • Основоположники нашего братства. Иван Григорьевич Рябошапка. — 1947. — 8 квітня.
  • Павлов В. Г. Правда о баптистах. Очерк истории, церковного устройства и принципов баптистских общин. — СПб.: Библия для всех, Протестант, 2006. — ISBN 5-7454-0380-2.
  • Христианские коммуны Проханова. — 1990. — 8 квітня.
  • Решетников Ю. Е. Украинские баптисты и Российская империя. Церковно-государственные отношения между Российским правительством и евангельско-баптистским братством на Украине во второй половине XIX — начале XX вв.. — Одесса: Одесская богословская семинария, 1997.
  • Савинский С. Н. История евангельских христиан баптистов Украины, России, Белоруссии (1867—1917). — СПб.: Библия для всех, 1999. — ISBN 5-7454-0376-4.
  • Савинский С. Н. История русско-украинского баптизма: Учебное пособие. — Одесса: Одесская богословская семинария, Богомыслие, 1995. — 128 с.
  • Санников С. В. История баптизма. — Одесса: Одесская богословская семинария, 1996. — 496 с. — ISBN 5-7454-0093-5.
  • Крещение Ивана Григорьевича Рябошапки.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рябошапка_Іван_Григорович&oldid=26004906