Відкрити головне меню

Рух екс-ґеїв (англ. Ex-gay movement) — громадські рухи та організації, що мають на меті допомогти гомосексуальним чи бісексуальним людям відмовитися від «гомосексуального способу життя». У певних випадках вони роблять спроби зміни негетеросексуальної орієнтації на гетеросексуальну. Найчастіше діяльність екс-ґей-організацій пов'язана з різними релігійними групами.

Зміст

Термінологія Редагувати

Термін «екс-ґей» було введено в професійну літературу в 1980 році доктором Патіссоном, який вжив його для опису тих, хто зазнав фундаментальної зміни сексуальної орієнтації з виключно гомосексуальної на виключно гетеросексуальну.[1][2]

Згодом дослідники дійшли висновку, що наукові підтвердження зміни сексуальної орієнтації відсутні[3][4], і в нинішній час зростає науковий консенсус про те, що сексуальна орієнтація не змінюється.[5]

Термін «екс-ґей» стали вживати відносно людей, що змінили свою сексуальну ідентичність, а також людей, які перебувають у процесі зміни своєї ідентичності ґеїв та лесбійок. В основному ці люди мають релігійні переконання[6], і процес зміни розуміється як результат їхньої релігійної практики.

ІсторіяРедагувати

Рух екс-ґеїв зародився у США і на перших порах був тісно пов'язаний з релігійними християнськими організаціями. Організації екс-ґеїв підтримувалися євангельськими християнами, потім стали з'являтися також організації від Католицької церкви, церкви мормонів, різні єврейські, мусульманські релігійні групи в низці країн[7].

Рух екс-ґеїв почався одночасно з відмовою розглядати гомосексуальність як патологію Американської психіатричної асоціації шляхом виключення її з DSM у 1973 році. Першу організацію екс-ґеїв Love In Action («Любов у дії») було засновано в 1973 році у США трьома гомосексуалами: Джоном Евансом (John Evans), Кентом Філпоттом (Kent Philpott) і Френком Вортеном (Frank Worthen)[8]. Джон Еванс пізніше вийшов з руху екс-ґеїв, засудивши його. Френк Вортен продовжив розвиток руху екс-ґеїв у якості лідера, і організація «Вихід» називає засновником Love In Action тільки його[9]. У березні 2012 року організація змінила назву на «Шлях відновлення» (Restoration Path)[10].

За три роки після створення Love In Action, в 1976 році, два колишніх ґеї заснували організацію Exodus International («Вихід») — найвпливовішу організацію екс-ґеїв, що діяла до 19 червня 2013 року. Її філії поширилися у США та Канаді, з 1994 року — в Латинській Америці, з 2002 року — в Бразилії.

У 2004 році був сформований Exodus Global Alliance. 12 червня 2013 року Exodus International відмовився від Exodus Global Alliance[11]. 19 червня Exodus International заявив про саморозпуск, а його президент Алан Чамберс приніс вибачення ЛГБТ-спільноті[12][13]. Exodus Global Alliancen у зв'язку з цим повідомив, що продовжує колишню діяльність, підтвердивши, що ці дві організації не залежні одна від одної[14].

В Європі рух екс-ґеїв з'являється в 1975 році, коли гомосексуал Йохан ван дер Слуїс (Johan van der Sluis) після навернення у християнство заснував організацію екс-ґеїв «Євангельська допомога гомосексуалам» (гол. de Evangelische Hulp aan Homofielen, скорочено — EHAH, англ. Evangelical Counselling for Homosexuals) у Нідерландах[15][16]. У 2003 році Йохан ван дер Слуїс вийшов у відставку з посади директора організації, а у 2004 році ця організація стала називатися Фонд «Відмінності» (гол. Stichting Different)[17]. Йохан ван дер Слуїс увійшов до правління організації екс-ґеїв Onze Weg (Наш шлях), а також був членом правління і президентом Результату Європи протягом декількох років.

У 1977 році екс-ґей Мартін Галлетт (Martin Hallett) та англіканський священик Кенон Рой Баркер (Canon Roy Barker) заснували організацію «Істинно вільна віра» (True Freedom Trust) у Великій Британії[18][19]. У 1980-ті роки діяльність груп екс-ґеїв поширюється в кількох інших країнах Північної Європи: Швеції (швед. Medvandrarna)[20], Норвегії (Til Helhet)[21], Данії (Basis)[22], Фінляндії (Aslan)[23]. У 1990 році організація екс-ґеїв з'явилася в Німеччині (Wuestenstrom).

Відомими організаціями екс-ґеїв є католицька організація Courage International («Мужність»), хоча сама організація уникає називати себе екс-ґеївською; організація мормонів Evergreen International («Нев'янучий») та юдейська організація Jews Offering New Alternatives for Healing (JONAH). До руху екс-ґеїв зараховують також американську Національну асоціацію з дослідження та терапії гомосексуальності (NARTH). У 2003 році ряд екс-ґеївських організацій об'єдналися в коаліцію Positive Alternatives to Homosexuality (PATHT).

У США діє організація Parents and Friends of Ex-Gays and Gays (PFOX), яка бореться проти дискримінації екс-ґеїв. За рішенням федерального суду округу Колумбія Вашингтона екс-ґеї визнані захищеним від дискримінації класом (англ. Protected class)[24][25].

Переконання, цілі та діяльністьРедагувати

Мотивація та цінностіРедагувати

У 2009 році Американська психологічна асоціація опублікувала великомасштабну доповідь «Звіт перевірки дієвості терапевтичної відповіді щодо сексуальної орієнтації» (Report of the Task Force on Appropriate Therapeutic Responses to Sexual Orientation). Доповідь присвячена викладенню результатів досліджень різних спроб лікування гомосексуальності, включно з практикою руху екс-ґеїв.

АПУ повідомляє[26], що деякі групи екс-ґеїв можуть допомагати нейтралізувати і приглушувати стрес, властивий меншинам (англ. minority stress), маргіналізацію та ізоляцію методами, схожими на методи інших груп підтримки, такими як пропозиція соціальної допомоги, товариство, рольові моделі та нові способи розгляду проблеми з допомогою специфічних філософій або ідеологій[27]. Крім того, дослідники виявили, що люди об'єднуються в екс-ґей групи у зв'язку з браком інших джерел соціальної підтримки, бажанням активного подолання гомосексуальності, включаючи пізнавальний та емоційний опір, доступом до методик дослідження і перетворення сексуальної ідентичності[28][29][30].

У тій самій доповіді показано, що деякі автори[31] описали групи екс-ґеїв як «притулок для ізольованих одночасно як від консервативних церков і від своїх сімей через одностатевий сексуальний потяг, так і від ґей-організацій і соціальних мереж через свої консервативні релігійні переконання». Згідно з доповіддю АПА, «групи екс-ґеїв з'являються, щоб полегшити страждання, викликані конфліктом між релігійними цінностями і сексуальною орієнтацією, і допомогти учасникам змінити їхню сексуальну ідентичність, але не їхню сексуальну орієнтацію».

АПУ повідомляє, що деякі вважали, що «засвоєнням культурних норм і мови екс-ґеїв і перебуванням у співтоваристві, яке дозволило і зміцнило їх початковий вибір релігійних переконань, цінностей та інтересів», вони можуть вирішити конфлікти ідентичності через «прийняття нового судження або світогляду, участь у біографічній реконструкції, використанні нової моделі розуміння, формуванні стійких міжособистісних зв'язків».

Одне з джерел доповіді АПА знаходить, що «групи екс-ґеїв переосмислюють гомосексуальність в якості звичайного гріха, і таким чином порятунок залишається досяжним». Ще одне з джерел підсумовує наявні спостереження так: «такі групи заснували надію, виправлення й повернення до ідентичність екс-ґея, вважаючи і осмислюючи одностатеву сексуальну поведінку як можливість каяття і прощення».

Однак доповідь АПА попереджає, що «деякі екс-ґей-групи можуть зміцнювати забобони і стигму, надаючи помилкову або стереотипну інформацію про гомосексуальність».

Визначення зміниРедагувати

Різні екс-ґей-організації по-різному формулюють визначення зміни, до якої закликають своїх членів.

Exodus Global Alliancen («Світовий Альянс Результату») декларує[32]: «З приводу змін ми маємо на увазі, що гомосексуально орієнтовані люди можуть:

  • Змінити поведінку — тобто припинити брати участь в одностатевих сексуальних актах.
  • Змінити усвідомлення ідентичності – передбачає зміну того, як ми визначаємо самі себе.
  • Змінити спосіб життя.
  • Знижувати і в деяких випадках фактично усувати гомосексуальні почуття і потяги.
  • У багатьох випадках (хоча не в усіх) відчувати задоволення гетеросексуальними стосунками».

Exodus Global Alliancen стверджує, що більшість екс-ґеїв знаходять зміни, які описують як «досягнення стриманості від гомосексуального поведінки, скорочення гомосексуальних спокус, зміцнення почуття маскулінної або фемінної ідентичності, корекцію викривленої лінії поведінки, пов'язаної з представниками тієї або протилежної статі»[33].

People Can Change («Люди можуть змінюватися») визначає зміну екс-ґеїв як «будь-який ступінь зміни до більшого спокою, задоволеності і завершеності без сорому, зневіри і пороку» і підкреслює, що для багатьох гетеросексуальність не є основною метою[34].

Деякі екс-ґеї обстоюють вступ і перебування в гетеросексуальному шлюбі як компонент розвитку. Деякі шлюби змішаної орієнтації (англ. mixed-orientation marriage) визнають, що їхні сексуальні потяги залишаються в основному гомосексуальними, але прагнуть робити їхні шлюби функціонуючими у будь-якому разі[35].

Зміна сексуальної орієнтаціїРедагувати

Рух екс-ґеїв часто сприймається як спроба зміни сексуальної орієнтації. Деякі екс-ґей-організації рекомендують своїм членам робити спроби зміни сексуальної орієнтації шляхом репаративної терапії[36][37]. Наукові фахівці розглядають різні спроби зміни сексуальної орієнтації (англ. SOCE) сумнівними. АПА заявила, що «наявні дані як ранніх, так і наступних досліджень, наводять на думку, що, хоча сексуальна орієнтація навряд чи змінюється, деякі індивіди модифікують свою сексуальну ідентичність та інші аспекти сексуальності (такі як цінності і поведінку)». Практично всі великі організації з охорони психічного здоров'я виголосили політичні заяви, які попереджують професіоналів і громадськість від звернення до лікування, яке претендує змінювати сексуальну орієнтацію[38].

Однак екс-ґеї не завжди стверджують вчинення радикальної зміни. Вони стурбовані насамперед виправленням способу життя і утриманням від одностатевих контактів. У 1978 році на конференції «Результату» порушувалося питання про те, що ґеї не можуть змінити своєї сексуальної орієнтації, але повинні лише дотримуватися целібату. За рік, у 1979 році, на наступній конференції проходили дебати про це між лідерами організації. В кінцевому підсумку вони ухвалили рішення підтримувати курс, що зміна сексуальної орієнтації є можлива, але це дуже важко і забирає багато років, і що насамперед гомосексуали закликаються до сексуальної стриманості[39].

У 2007 році президент «Результату» Алан Чамберз (Alan Chambers ) повідомив, що він погоджується з тим, що люди не можуть обов'язково змінити свою сексуальну орієнтацію, але він вважає, що вони можуть «жити в злагоді зі своїми переконаннями і вірою»[40]. Чамберз критично сприймає навіть вживання самого терміна «екс-ґей» у зв'язку з тим, що цей термін часто сприймається як радикальне подолання гомосексуальності. Він заявив: «Це дуже точне слово, що припускає повний розрив з минулим, тоді як людина все ще бореться з гомосексуальними спокусами. Нами у жодному разі не мається на увазі, що зміна може бути раптовою і остаточною»[41].

Останнім часом до свого закриття «Результат» попереджав консультантів, які говорять пацієнтам, що вони «можуть виразно усунути всі потяги до своєї статі або можуть набути гетеросексуального потягу»[42].

Френк Вортен, описуючи зміну екс-ґеїв, стверджував: «Ми не намагаємося зробити гетеросексуалів з гомосексуалів. Радше ми намагаємося змінити ідентичність особистості, напрям погляду людини на саму себе. Ми заохочуємо колишніх ґеїв відкидати ярлик гомосексуальності з їхнього життя».

Evergreen International («Нев'янучий») не обстоює ніякої особливої форми терапії[43] і сповіщає, що «терапія, ймовірно, не може бути засобом стирання всіх гомосексуальних почуттів»[44].

Courage International («Мужність») на питання, чи повинні члени цієї організації намагатися змінити свою сексуальну орієнтацію, відповідає, що вони «не зобов'язані намагатися розвивати гетеросексуальний потяг, тому що не існує ніякої гарантії, що таке зусилля людини завжди буде успішним», а метою організації є «допомога людям з одностатевими потягами розвивати внутрішню чистоту (цнотливість)»[45].

Етична проблемаРедагувати

Ситуація конфлікту між гомосексуальною орієнтацією та консервативно-релігійними переконаннями призводить до певної етичної проблеми. У той час як наукові організації засуджують заклики до спроб зміни сексуальної орієнтації, екс-ґеї знаходять неприйнятною думку про повну неможливість зміни, принаймні, способу життя. Приміром, Evergreen International («Нев'янучий») стверджує:

«Якщо клієнт робить особистий вибір відмовитися від гомосексуального способу життя і шукає будь-які форми лікування з якої-небудь причини (включаючи релігійні або духовні мотиви), етичний наслідок цього для будь-якого професіонала — поважати вибір клієнта. ... Неетичним є для лікаря намагатися переконати клієнта, що він або вона повинен змінювати гомосексуальність на гетеросексуальність. Проте однаково неетично для лікаря говорити клієнтові жити в гомосексуальності, коли він вирішив, що гомосексуальність не відповідає його або її особистим цінностям і просить лікаря допомогти подолати це. Етична терапія — це коли лікар надає альтернативи і дозволяє клієнтові приймати власні рішення».

Констатуючи відсутність доказів ефективності спроб зміни сексуальної орієнтації, АПА приділила увагу етичній проблемі взаємодії професійних фахівців з релігійними гомосексуалами, рекомендуючи поважати релігійні переконання[46]. Коментуючи це рішення АПУ, сексолог Ігор Кон зазначив, що фахівець повинен допомагати віруючому клієнтові знайти компромісне рішення щодо суміщення гомосексуальної орієнтації з релігійними переконаннями, а якщо це неможливо, то зробити свідомий вибір, наприклад, змінити церкву, яка не визнає гомосексуальності, або, навпаки, відмовитися від сексуальних практик[47][48].

КритикаРедагувати

Наукова критикаРедагувати

Основні ідеї руху екс-ґеїв знаходяться в суперечці з загальноприйнятими в сучасній науці уявленням про гомосексуальність як нормальну непатологічну форму сексуальних орієнтацій, що не потребує лікування і виправлення. Вони базуються головним чином на консервативних релігійних цінностях і уявленні про гомосексуальні стосунки як гріх і зло. Поширення цих ідей серед молоді викликає побоювання фахівців щодо посилення маргіналізації, переслідування і страху молодих гомосексуалів.

Особливо критикуються з боку наукових організацій спроби зміни сексуальної орієнтації, що робляться деякими в основному релігійними організаціями[49], як потенційно небезпечні для психічного здоров'я гомосексуалів, а також які створюють умови для процвітання забобонів і дискримінації[3][4]. Серед можливих ризиків таких спроб, зокрема, психіатри називають депресію, тривогу, саморуйнівну поведінку, пов'язану з посиленням ненависті до самого себе[50].

Пастор Крейда Вайт у 2006 році категорично звинувачує екс-ґей-рух у самогубствах людей, які покінчили з собою, не знайшовши порятунку від гомосексуальності[51]. Однак дослідження, результат якого викладено в резолюції АПА 2009 року, не дозволило фахівцям робити якісь однозначні висновки, що практики виправлення гомосексуальності є шкідливими. Тому АПА рекомендує виходити з принципу «не нашкодь», маючи на увазі потенційну небезпеку, яка була показана деякими дослідженнями.

Аналізуючи резолюцію АПА, сексолог Ігор Кон констатує: «Людина може навчитися приховувати, пригнічувати або ігнорувати свій гомоеротичний потяг, змушувати себе підтримувати гетеросексуальні стосунки і відповідний імідж. Однак результати цих зусиль непередбачувані і часто короткострокові. При послабленні зовнішнього тиску індивід зазвичай повертається до того, що для нього є більш органічним».

ПрецедентиРедагувати

Існують екс-екс-ґеї — гомосексуали, які розчарувалися в цілях екс-ґей-руху і залишили його. В якості окремих найбільш відомих прикладів можна навести такі.

Відомо, що два засновники «Результату» Майкл Бюссе і Гері Купер покинули створену ними організацію і стали жити разом як одностатева пара[52]. Майкл Бюссе і два інших лідери — Джеремі Маркс і Дарлін Богль принесли вибачення ЛГБТ-спільноті за те, що їхня діяльність «спричинила почуття ізоляції, сорому, страху і втрату віри». Всі троє заявили, що знали людей, які намагалися змінити свою сексуальну орієнтацію з допомогою групи екс-ґеїв, але зазнавали невдачі, часто стаючи депресивними або навіть схильними в результаті до суїциду[53][54].

Гюнтер Баум (Günter Baum) — засновник організації екс-ґеїв Wuestenstrom у Німеччині — пізніше вийшов з руху екс-ґеїв, залишивши засновану ним організацію і створивши нову — Zwischenraum, в якій християнство і гомосексуальність розглядаються сумісними.

Антоній Венн-Браун (Anthony Venn-Brown) — колишній австралійський євангеліст Асамблеї Бога (Assemblies of God) і автор книги, в якій описав свій досвід перебування в першій австралійській екс-ґей організації. Він став одним із співзасновників організації Freedom2b, яка підтримує ЛГБТ-вірян (допомагаючи їм поєднувати релігію і гомосексуальність) та нерелігійних ЛГБТ-людей. У 2007 році він скоординував публікацію заяви п'яти австралійських екс-ґей-лідерів, які публічно вибачилися за свою минулу діяльність.

Джон Смід(John Smid) — колишній лідер Love In Action — покинув організацію і приніс вибачення за будь-яку заподіяну екс-ґей-діяльністю шкоду. У листопаді 2014 року стало відомо про те, що Смід уклав шлюб зі своїм партнером[55].

Петерсон Тоскано (Peterson Toscano) — американський драматург, актор, комік, який провів 17 років у екс-ґей-русі, після чого став ґей-активістом на міжнародному рівні.

Іноді деякі лідери екс-ґей-руху (наприклад, Джон Полк[56], Колін Кук[57], Мічл Джостон[58]) опинялися в центрі скандальних історій, пов'язаних з продовженням гомосексуального способу життя. Відомі окремі прецеденти судових процесів за звинуваченням у сексуальних домаганнях з боку екс-ґей-терапевтів до їхніх одностатевих клієнтів[59][60].

Див. такожРедагувати

Примітки Редагувати

  1. Pattison, E. M., Pattison, M. L. (1980).
  2. Warren Throckmorton (2002).
  3. а б Royal College of Psychiatrists’ Position Statement on Sexual Orientation
  4. а б Statement of the American Psychological Association
  5. Letter from the Attorney General to Congress on Litigation Involving the Defense of Marriage Act // Department of Justice.
  6. Some Tormented by Homosexuality Look to a Controversial Therapy // The New York Times, 12 февраля 2007
  7. PeopleCanChange.com (англ.)
  8. History Of The Ex-Gay Ministries // Truth Wins Out
  9. Exodus Global Alliance.
  10. Restoration Path.
  11. Exodus International Withdraws from Exodus Global Alliance Архівовано 26 липень 2013 у Wayback Machine. // Exodus International, 12 июня
  12. Exodus International Shuts Down: Christian Ministry Apologizes To LGBT Community And Halts Operations // The Huffington Post, 20 июня 2013
  13. 'Ex-gay' group Exodus International shuts down // BBC, 20 июня 2013
  14. Announcement — June 20, 2013 // Exodus Global Alliance
  15. De genezen homo // geschiedenis24.nl
  16. Johan van de Sluis (The Netherlands).
  17. Официальный сайт Different. Архів оригіналу за 22 лютий 2010. Процитовано 6 вересень 2017. 
  18. Официальный сайт True freedom Trust.
  19. Fellowship of Word and Spirit.
  20. Medvandrarna, до ноября 2010 года
  21. Til Helhet
  22. Basis
  23. Aslan
  24. ‘Ex-Gay’ Is Now a Legally Protected Sexual Orientation.
  25. Split Decision on «Ex-Gay» Protections Архівовано 19 липень 2012 у Archive.is // Advocate, 25 августа, 2009
  26. APA Task Force on Appropriate Therapeutic Responses to Sexual Orientation. (2009).
  27. Levine, M., Perkins, D. D., & Perkins, D. V. (2004).
  28. Folkman, S., & Lazarus, R. S. (1980).
  29. Ponticelli, C. M. (1999).
  30. Wolkomir, M. (2001).
  31. Erzen, T. (2006).
  32. Exodus Global Alliance.
  33. Exodus Global Alliance.
  34. People Can Change.
  35. No Easy Victory // Christianity Today, 3 ноября 2002
  36. American Psychological Association.
  37. Focus on Family: Sexual orientation can change // The Denver Post, 18 сентября 2007
  38. Например:
  39. The Ex-Gay Movement: History, Psychology and Politics — A Tolerant Perspective Jeramy Townsley // February 2001, MBLGTACC University of Illinois, Urbana-Champaign
  40. Ex-gay or just exploited?
  41. Approaching agreement in debate over homosexuality // Los Angeles Times, 18 июня 2007
  42. Exodus International.
  43. Evergreen International.
  44. Evergreen International.
  45. Courage Apostolate.
  46. Insufficient Evidence that Sexual Orientation Change Efforts Work, Says APA // American Psychological Association, 5 августа 2009
  47. Игорь Кон. Гомосексуальность — не болезнь! // Психология на каждый день, 2009, № 10, с.66
  48. Игорь Кон.
  49. Bachmann Silent on Allegations Her Clinic Offers Gay Conversion Therapy // ABC News, 12 июля 2011
  50. American Psychiatric Association. (1998).
  51. Synopsis Архівовано 13 січень 2013 у Wayback Machine. // ABC, 22 августа 2006
  52. Journal; Lott’s Lesbian Ally // The New York Times, 22 июля 1998
  53. 3 from ex-gay group are sorry // Los Angeles Times, 28 июня 2007
  54. Три бывших лидера организации экс-геев покаялись перед гомосексуалами // Gay.ru, 2 июля 2007
  55. Ex-Chef der Homoheiler heiratet einen Mann (нім.)
  56. Ex-Gay Leader Disciplined for Gay Bar Visit // Christianity Today, 1 октября 2000
  57. Fred & folks… // Wall Street Journal, 21 апреля 1993
  58. Ex-gay leader Johnston allegedly had sex with men without disclosing he is HIV-positive // Sovo.com, 8 августа 2003
  59. «Ex-Gay» Counselor Convicted of Sexual Assault on Man // EDGE, 13 сентября 2007
  60. Bible college counsellor accused as gay predator Архівовано 15 жовтень 2009 у Wayback Machine. // cnews.canoe.ca, 12 февраля 2008

ПосиланняРедагувати