Вікіпедія

Християнство і гомосексуальність

Протягом століть християнські церкви розглядали гомосексуальні стосунки як гріх, спираючись на соборне розуміння природного права й традиційні тлумачення певних уривків Біблії.

Таке розуміння гомосексуальних стосунків міститься в офіційній позиції Римо-католицької церкви[1], т. зв. канонічних[2] і орієнтальних[3][4] православних церков, а також частини протестантських деномінацій (головним чином, євангельських), як-от Асамблеї Божі (67 млн) та Південна баптистська конвенція (16,3 млн). Реставраціоністські групи на зразок Церкви Ісуса Христа святих останніх днів (13 млн), а також Свідки Єгови (8,4 млн) здебільшого теж вважають гомосексуальні стосунки за гріховні.

Історичні аспекти ред.

Раннє християнство ред.

Вплив юдаїзму ред.

Старий Завіт містить кілька фрагментів, де мова може йти про дії гомосексуального характеру. Один з найвідоміших міститься у книзі Левит:

А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, — гидота воно! Лев. 18:22.

А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, — гидоту вчинили обоє вони, — будуть конче забиті, кров їхня на них! Лев. 20:13.

Слова «як із жінкою» — традиційний переклад івр. מִשְׁכְּבֵי אִשָּׁה‎, що дослівно означає «з ложами жінок; при ложах жінок» (у множині). Д. В. Щедровицький[ru] наводить альтернативні переклади цієї фрази: «І не лягай з чоловіком, що з ложами жіночими…» або «І з чоловіком не лягай при ложах жіночих…». Щедровицький вважає, що йдеться або про сексуальні практики з гермофродитами, або про групове злягання двох чоловіків з однією жінкою, що мало поширення в ханаанській ритуальній практиці[5].

Щедровицький також звертає увагу на конкретні заборони «відкривати наготу» (евфемізм, що позначає статевий акт) батька та батькового брата (Лев. 18:7, 14). Ці окремі заборони осмислюються лише в разі відсутності табу на гомосексуальні стосунки[5].

Іще з апостольських часів християнські уявлення про сексуальність формувалися на засадах ортодоксальних юдейських приписів і характеризувались антагоністичним ставленням до гомосексуального статевого акту, вважаючи його, як і гетеросексуальні перелюби, гріхом[6].

Юдейська література часів Другого Храму суголосно виступає проти практики гомосексуальних стосунків[7]. Те саме сказано і в книгах єврейських авторів, наприклад Йосипа Флавія та Філона Александрійського[7][8].

Формування християнського віровчення відбувалося в умовах сильного впливу юдаїзму, водночас християнство сприймалося як один із напрямів юдаїзму. Звичаєві й ритуальні норми останнього визначалися Законом Мойсея. Християнство та юдаїзм мають спільні першоджерела (Старий Завіт, він же Танах), і між ними багато спільного в уявленнях про моральність і сексуальні норми, зокрема й ставлення до гомосексуальної поведінки.

Спадкоємність звичаєвих норм Старого Завіту в християнстві пов'язана з прийняттям моральних заповідей Закону в їхньому християнському розумінні (у контексті вчення Ісуса Христа й апостолів)[9]. Ця спадкоємність простежується при порівнянні праць істориків та богословів перших віків нашої ери і, зокрема, праць Отців Церкви.

Новий Завіт і апостольське християнство ред.

Моральні норми християнства в ділянці сексуальних стосунків засновано на текстах Старого й Нового Завітів. Нагірну проповідь вважають сконцентрованим описом моралі[10], що пов'язує заповіді та вчення Нового Завіту із заповідями Закону.

У Нагірній проповіді Ісус використовував класичні цінності юдаїзму[11], проповідуючи, з точки зору християнських богословів, навіть суворіші моральні норми, ніж вимоги старозавітнього юдаїзму і юдаїзму часів Ісуса[12][13][14]. Сприймаючи моральні сексуальні норми старозавітнього юдаїзму як розлогіший виклад принципів сексуальної моралі Десятислів'я (заповідь «не чини перелюбу»), християнство водночас наголошує на вимогах перш за все внутрішньої моральної чистоти (думки та бажання людини)[15].

У Новому Завіті гомосексуальні дії згадано в посланнях апостола Павла:

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.

Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, — бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, — щоб чинили непристойне. Рим. 1:25-28.

Уривок з Послання до Римлян — найбільш дискусійний, адже містить положення, пізніше використані для конструювання дискурсу «природності» не тільки в моральній теології, а й взагалі в антропологічному вченні християнських церков (особливо, у вченні Римо-католицької церкви). У нинішній час дослідники вважають, що в цьому фрагменті може йтися про людей з гетеросексуальною орієнтацією, які експериментують зі своєю сексуальністю й обирають сексуальну поведінку, що суперечить їхній природі[16]. Водночас Джон Босвелл вказує на неприродність гетеросексуальної поведінки для гомосексуалів, а отже заперечує стосунок цього фрагмента до гомосексуальності[17]. Щедровицький зауважує, що слова «чоловіки» і «жінки» тут мають форму множини, — це може вказувати на те, що автор говорить про групові сексуальні акти чи зґвалтування[16].

Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства?

Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони! 1 Кор. 6:9-10.

А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена. 1 Тим. 1:8-11.

Отці Церкви ред.

Окрім біблійних текстів, православна та католицька церква посилаються на висловлювання Отців Церкви, святих і (у католицькій традиції) Вчителів Церкви, що їхнє розуміння віри належить до царини Святого Передання. У протестантизмі цю ранньохристиянську літературу розглядають як історичне свідчення про погляди християн того часу.

Деякі св. Отці та Вчителі Церкви висловлювалися про гомосексуальні стосунки у вкрай різкій осудливій формі та вважали їх одним із найтяжчих гріхів, спираючись на Святе Письмо[18].

Св. Іван Золотоустий у 4-й бесіді на Послання Павла до Римлян каже про це так:

Язичники не вважали цю річ за безсоромну, але, як щось почесне й вище, ніж стан рабів, надавали її лише вільним. Так думав мудрий народ афінський і великий з афінян Солон. Можна знайти багато й інших філософських творів, що заражені тією ж хворобою. Проте ж, внаслідок цього, ми не назвемо цього діла законним, а, навпаки, — визнаємо жалюгідними та гідними багатьох сліз тих людей, які ухвалили цей закон. Що роблять блудниці, те саме, а краще сказати — потворніше, коять і мужоложники. Змішання з блудницями, хоч і беззаконне, проте природне, а мужолозтво і протизаконне, і протиприродне. Якби не було геєнни й не погрожувало покарання, то це було б гіршим за всяке покарання. Коли ж вони насолоджуються, то це свідчить лише про посилення покарання. Я стверджую, що ці (мужоложники) гірші за вбивць, адже краще померти, ніж жити після такої наруги. Вбивця відторгає душу від тіла, а цей губить і душу разом з тілом. Хай який назви гріх, жоден не дорівнюватиме цьому беззаконню. Нічого, нічого немає безрозсуднішого й важчого за таку наругу. Якщо Павло, міркуючи про розпусту, сказав: «Всякий гріх, який робить людина, є поза тілом, а розпусник грішить проти власного тіла» (1 Кор. 6: 18), то що сказати про це безумство, яке настільки гірше за розпусту, що не можна й виразити? Не кажу, що ти тільки зробився жінкою, але більше: ти згубив своє існування, як чоловік, ти ні в жіноче єство не змінився, ні того, яке мав, не зберіг, а зробився загальним зрадником того і того єства, та гідний вигнання і від чоловіків, і від жінок, та побиття камінням, оскільки ти образив ту і іншу стать.

Згідно з правилами свт. Василія Великого, гомосексуали мають зазнавати того ж церковного покарання, що і перелюбники (відлучення від причастя на 15 років):

Хто явив шаленство на чоловічому тілі, час для покаяння нехай справджується відповідно до часу покаяння перелюбника[19].

Згідно зі свт. Григорієм, єп. Ніським, мужолозтво — це перелюб «супроти єства, оскільки заподіюється образа чужому роду, і до того ж всупереч єству». За цей гріх слід відлучати від причастя на 18 років[20].

Правила свт. Іоанна IV Постника допускають пом'якшення епітимії до 3 років за умови щирого покаяння того, хто згрішив. Гомосексуалам відмовлено також бути в церковному клірі[21].

Сьогочасне переосмислення ред.

У XX ст. ліберальні теологи, як-от Юрґен Мольтманн[ru], Ганс Кюнг, Джон Робінсон[ru], Девід Дженкінс[en], Дон К'юпітт[ru], Джон Шелбі Спонґ[ru] та інші піддали сумніву традиційне на той час розуміння Святого Письма. Тому деякі з них припустили, що уривки Біблії, де згадано певні гомосексуальні дії, неправильно перекладені або не мають стосунку до сучасного визначення «гомосексуальності»[22]. Клей Вітт, священник Метропольної общинної церкви, пояснює, що коментатори й теологи (Джон Шелбі Спонґ, Джордж Едвардс, Майкл Інґланд) інтерпретують заборони на певні статеві акти як первісно призначені для виокремлення культу Ягве[ru] з язичницької культової системи, у межах якої гомосексуальні акти фігурують як частина ідолянських релігійних практик:

Інґланд стверджує, що ці заборони треба вважати спрямованими проти сексуальних практик культу родючості. Як і в ранішому посиланні Стронґа, він зазначає, що згадане тут слово гидота безпосередньо пов'язано з ідоловірством у всьому Старому Завіті. Едвардс висловлює аналогічне припущення, зазначаючи, що контекст двох заборон у Лев. 18:22 та Лев. 20:13 передбачає не засудження одностатевої діяльності поза культом, як у сучасному світському розумінні, а осуд діяльності всередині культу, ідентифікованого як ханаанський[23].

Ліберальні християнські науковці, як і їхні консервативні колеги, визнають більш ранні біблійні рукописи, написані староєврейською, староарамейською (Старий Завіт) та грецькою мовою елліністично-римського періоду (Новий Завіт). Однак ці ранні тексти містять багато термінів, що їх сучасні дослідники інтерпретують інакше, ніж попередні покоління вчених[24][25][26]. Існують застереження щодо помилок при переписуванні, підробок і упередженого підходу перекладачів пізніших Біблій[24][25][26]. Також ці дослідники вважають, що декотрі біблійні вірші підтримують рабство[24] та приниження жінок[25] як неприйнятне тепер і противне волі Божій, присутній у загальному контексті Біблії. Вони посилаються на ці обговорювані в минулому питання, наводячи докази на користь змінення поглядів на сексуальні стосунки та повернення до більш ранніх, на їхню думку, концептів. Ліберальні богослови відрізняють безперечно аморальні сексуальні практики (зґвалтування, проституцію та храмові сексуальні ритуали) від практик, заснованих на любові й довірі, незалежно від сексуальної орієнтації[26].

До уривків, що описують аморальні сексуальні дії, відносять, зокрема, оповідь про Содом і Гоморру (Бут. 19:1-29). Проте Вільям Г. Кері заперечує первісний сексуальний підтекст історії[27].

Десмонд Туту, колишній англіканський архиєпископ Кейптауна і лавреат Нобелівської премії миру, назвав гомофобію «злочином проти людства», «так само несправедливим» як апартеїд[28]:

Ми боролися проти апартеїду в Південній Африці, підтримувані людьми всього світу, тому що чорношкірих ганили й силували страждати за те, з чим ми не могли нічого вдіяти; така наша шкіра. Те саме й із сексуальною орієнтацією. Це дане <…> Ми ставимося до них [ґеїв і лесбійок] як до парій і витісняємо з наших спільнот. Ми примушуємо їх сумніватись у тім, що вони Божі діти — і це має вважатися крайнім богохульством. Ми звинувачуємо їх у їхній суті[29].

Джастін Р. Кеннон[en], один з сучасних лідерів руху християн-ґеїв, проповідує те, що він називає «інклюзивною ортодоксією». На вебсайті свого служіння він пояснює:

«Інклюзивна ортодоксія — це віра в те, що церква може та повинна включати ЛҐБТ-осіб, не жертвуючи Євангелієм і апостольськими вченнями християнської віри»[30].

Служіння Кеннона використовує унікальний і відмінний від сучасних ліберальних християн підхід, захищаючи гомосексуальні стосунки з традиційних позицій. Це служіння стверджує богонатхнення Біблії, авторитет традиції і те, що «в повному житті та служінні християнської церкви є місце для лесбійок, ґеїв і трансґендерних християн, — як тих, хто покликаний до цнотливості, так і тих, хто має партнера»[31].

Професор Єльського університету Джон Босвелл[ru] стверджує, що деякі ранні християни вступали в гомосексуальні стосунки[32], і що історії деяких біблійних персонажів мають гомосексуальний чи гомоеротичний підтекст[33]. Ненсі Вілсон[en] звертає увагу на те, що слова Рут до своєї свекрухи Ноеми з книги Рут роками виголошують на гетеросексуальних весіллях, хоч їх промовлено між двома жінками[34].

А Рут відказала: Не силуй мене, щоб я покинула тебе, щоб я вернулася від тебе, бо куди підеш ти, туди піду й я, а де житимеш ти, там житиму й я. Народ твій буде мій народ, а Бог твій — мій Бог. Рут 1:16.

Босвелл вважає братотворіння — обряд, який історично правився в деяких християнських традиціях для об'єднання двох людей однієї статі (зазвичай чоловіків) — близьким до релігійно санкціонованого одностатевого союзу. Чоловікам після участі в цім обряді заборонялося брати шлюб чи йти під постриг, а сама обрядовість богослужіння була вельми близька до обрядовості вінчання[32][35][36].

Водночас, порівнюючи історії взаємин Гільгамеша й Енкіду з героїчного епосу, а також Ніанххнума та Хнумхотепа, Босвелл наводить як приклад біблійні взаємини Давида і Йонатана[37], оспівувані в Старому Завіті, у книгах Самуїла.

На думку консервативних біблістів, такі твердження не витримують критики, оскільки мужолозтво осуджувалося за світськими законами давніх часів, і за нього церква давала тривалі терміни покаяння згідно з церковними правилами[38].

Сьогодні чимало релігійних людей дедалі частіше підтримують одностатеві стосунки, навіть у церквах з офіційною позицією проти гомосексуальності. Наприклад, у США парафіяни таких церков швидко лібералізуються, хоч і не так стрімко як представники відкритіших спільнот[39].

Думка християнських церков ред.

Віронавчальні документи та публічні заяви речників церков виявляють яскраве різноманіття поглядів і практик християнських спільнот різної традиції стосовно людей гомосексуальної орієнтації.

Католицтво ред.

У Катехизмі Католицької церкви (ст. 2358) написано:

Немало чоловіків і жінок мають глибоко закорінені гомосексуальні нахили. Такий нахил, об'єктивно невпорядкований, для більшості з них є випробуванням. Таких людей треба сприймати з повагою, співчуттям і тактовністю. У ставленні до них слід уникати будь-яких ознак несправедливої дискримінації. Ці особи покликані виконати Божу волю у своєму житті і, якщо вони є християнами, долучити до жертви на Хресті Господа ті труднощі, з якими вони можуть зустрітися з огляду на свій стан[1].

Загалом гомосексуальні дії розглядаються як «важкі спотворення», які «за самою своєю внутрішньою природою є невпорядкованими» (ст. 2357). Осіб, що відчувають гомосексуальні нахили, церква вважає «покликаними до цнотливості» (ст. 2359)[1]. Особам, які свою схильність до гомосексуальності проявляють відкрито, відмовляють у навчанні в семінарії та рукопокладенні[40]. Католицька церква не визнає одностатевих шлюбів, а Папа Римський Іоанн Павло ІІ у книзі «Пам'ять та ідентичність: бесіди на зламі тисячоліть» назвав такі шлюби «частиною ідеології зла»[41].

У 2003 р. віронавчальний орган Ватикану «Конгрегація доктрини віри» у документі «Щодо проєктів можливості юридичного визнання союзів серед гомосексуальних людей» заявив: Церква вчить, що повага до гомосексуальних людей жодним чином не може призвести до схвалення гомосексуальної поведінки або до юридичного визнання одностатевих союзів. Загальне благо вимагає, щоб закони визнавали, сприяли та захищали шлюбний союз як основу сім'ї, первинний осередок суспільства[42][43].

В інтерв'ю до документального фільму «Франческо» ізраїльсько-американського режисера Євгена Афінеєвського, Папа Римський Франциск підтримав одностатевий цивільний союз, сказавши наступне:

Гомосексуальні особи мають право перебувати в родині, вони — діти Божі та мають право на сім'ю. Нікого не можна виключити з родини або зробити його життя нестерпним через це. Те, що ми маємо зробити, — це закон про цивільні союзи, вони мають право бути захищеними законом. Я обстоюю це[43].

Цей уривок було взято з інтерв'ю 2019 р., однак тоді його вирізали з публічних релізів[44][45]. Відповідно до цього коментаря, Франциск став першим Папою Римським, що схвалив цивільну реєстрацію одностатевих стосунків[46].

Апостольська адгортація папи Франциска «Радість Любові» (лат. Amoris Laetitia) наголошує на тому, що немає жодних підстав для порівнянь чи аналогій, навіть далеких, гомосексуальних стосунків з Божим планом щодо подружжя і родини (Amoris Laetitia 251)[42].

2021 року Конгрегація віровчення (перейменована на Дикастерію віровчення у 2022 р.) видала «Відповідь на сумнів» (лат. Responsum ad dubium), де негативно відповіла на питання про те, чи має церква «владу давати благословення союзам осіб однієї статі». Причини такої відповіді були викладені в супровідній роз'яснювальній записці[47].

18 грудня 2023 р. папа Франциск схвалив декларацію Fiducia supplicans («Благаюча довіра»), яка дозволяє католицьким священникам благословляти пари, які не вважаються одруженими відповідно до канонічного права, включно з благословенням осіб в одностатевих стосунках[48].

Православ'я ред.

Православна церква України ред.

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній (Думенко) висловив думку, що представники ЛҐБТ не можуть причащатися[49]:

У нас є чітка позиція — не тільки Української православної церкви, а й Всеукраїнської ради церков — з приводу цього питання. Церква чітко розрізняє, де є гріх. Ми не можемо гріх назвати добром. Є людина, до якої ми ставимося з любов'ю. Але є гріх, який ми повинні присікати і говорити про нього відкрито. Є спосіб життя, який несумісний із християнськими поглядами. Тому є позиція Православної церкви, є звернення Всеукраїнської ради церков, і в цьому питанні ми є непохитними. Тому що ми базуємося на основах Священного Писання, де чітко говориться про те, що це є гріхом. І ми не можемо як Церква назвати це добром. Тому люди повинні каятися в своїх гріхах, виправляти свої помилки. І якщо людина покається, якщо вона це визнає, то звичайно, вона може брати участь у таїнствах[50].

Ліберальні церкви ред.

 
Гасла на плакатах: «Католики за рівність» (зверху), «Баптисти за рівність шлюбу» (знизу).

Нині низка ліберальних протестантських та більшість старокатолицьких[51] церков не вважають моногамні одностатеві стосунки гріховними чи аморальними[52]. У частині цих церков відкриті гомосексуали допускаються до священницького служіння, є прецеденти рукопокладення гомосексуалів у сан єпископа. Розбіжності щодо ставлення до одностатевих шлюбів і висвячення відкритих гомосексуалів стали приводом для гострих дискусій в інших церквах[53].

Австралія і Океанія ред.

Азія ред.

Африка ред.

Європа ред.

Південна Америка ред.

Північна Америка ред.

Класифікація основних позицій ред.

Погляди на природу гомосексуальності лежать в основі розмаїття позицій щодо гомосексуальних стосунків. Як правило, розглядаються дві діаметральні точки зору — консервативна і ліберальна, що оцінюють гомосексуальні стосунки протилежним чином. Однак насправді в церковній реальності ці діаметральні погляди мають ширший спектр відтінків. Наприклад, Голбен (L.R. Holben), автор фахового дослідження «Що християни думають про гомосексуальність: шість характерних точок зору» («What Christians think about homosexuality: Six representative viewpoints») представляє шість різних поглядів християн щодо гомосексуальності. Ці позиції коротко наведено нижче[120].

  • Гомосексуальність — це гидота. Найконсервативніша оцінка. Її представники вважають, що гомосексуальні стосунки підлягають осуду за будь-яких обставин. Вони стверджують, що Біблія відкидає гомосексуальні стосунки як злочин проти Бога, природи й суспільства. Голбен указує, що представники цієї точки зору вважають, що гомосексуалів спонукає виключно хіть, і вони не здатні побудувати стосунки в любові, без сексуальної експлуатації. Такого погляду додержуються окремі представники й групи крайньоправого крила християнства, зокрема більшість фундаменталістських груп.
  • Очікування змінення гомосексуальності. Ця точка зору близька до першої, але, на відміну від неї, гомосексуальність ввижається не так злочином, як нездоровим станом. Наголошується на тому, що гомосексуальність — продукт грішного світу і наслідок гріхопадіння пращурів в Едемі. Представники цієї позиції вважають, що гомосексуальність можливо вилікувати через репаративну терапію, молитву або вигнання бісів (екзорцизм). Цієї точки зору додержуються багато харизматичних, фундаменталістських та євангельських церков, а також різноманітні консервативно-християнські організації, що ставлять собі за мету зцілення від гомосексуальності.
  • Очікування цнотливості. Представники цього погляду поділяють думку світських науковців, які вважають, що сексуальна орієнтація дорослої людини здебільшого незмінна, і що дуже незначний відсоток людей гомосексуальної орієнтації здатні перетворитися на ексґеїв. Тим не менш, представники цієї позиції продовжують вважати гомосексуальні стосунки гріховними, що спонукає їх думати, ніби Бог вимагає від гомосексуалів повної сексуальної повздержливості. Це найбільш сучасна точка зору в Римо-католицькій церкві та низці протестантських деномінацій.
  • Гомосексуальність частково прийнятна. Представники такої точки зору вважають, що гомосексуальні стосунки небажані, та якщо гомосексуали не можуть змінити сексуальну орієнтацію чи жити в цноті, побудова моногамних одностатевих стосунків є для них найменшим злом у порівнянні з проміскуїтетом. Ця думка зазвичай не утверджується на офіційному церковному рівні, але присутня серед християнських лідерів різних деномінацій.
  • Рівність сексуальних орієнтацій. Представники даного погляду вважають гомосексуальність нормальною формою сексуальних орієнтацій і мають на меті досягнення рівного статусу стосунків та рівних прав гомосексуалів і гетеросексуалів. Особи гомосексуальної орієнтації визнаються спроможними вступати у віддані одностатеві відносини, засновані на любові. Ця думка утверджується в ліберальних християнських церквах.
  • Визволення гомосексуальності. Відмінність даної позиції від попередньої несуттєва: утверджується не тільки рівність сексуальних орієнтацій, а й особливе призначення гомосексуалів визволити церкву від патріархальних уявлень про сексуальність. Гомофобія викривається як глибокий порок. Подібні переконання проповідує квір-богослів'я, особливо — Метропольна общинна церква[121].

Примітки ред.

  1. ↑ а б в Катехизм Католицької церкви. Архів оригіналу за 17 січня 2021. Процитовано 29 грудня 2020.
  2. ↑ On Marriage, Family, Sexuality, and the Sanctity of Life [Архівовано 9 липня 2011 у Wayback Machine.] (англ.) // Ortodox Church in Amerika
  3. ↑ Ethiopian faith leaders call for constitutional ban on homosexuality [Архівовано 9 грудня 2011 у Wayback Machine.] // Pinknews, 2 лютого 2009
  4. ↑ Homosexuality and ordination of women by H.H. Pope Shenouda III [Архівовано 19 липня 2018 у Wayback Machine.] (англ.) // Tasbeha.org
  5. ↑ а б Д. В. Щедровицкий. Введение в Ветхий Завет. III том, Книги Левит, Чисел и Второзакония. — М., «Теревинф», 2000. стр. 82 [Архівовано 28 листопада 2020 у Wayback Machine.]
  6. ↑ «Christian Intolerance of Homosexuality». Архів оригіналу за 29 березня 2019. Процитовано 2 липня 2018., Author(s): David F. Greenberg and Marcia H. Bystryn; Source: American Journal of Sociology, Vol. 88, No. 3 (англ.)
  7. ↑ а б Томас Р. Шрайнер. Новозавітній погляд на гомосексуалізм [Архівовано 2 липня 2018 у Wayback Machine.] (рос.)
  8. ↑ Romano Penna. Homosexuality and the New Testament [Архівовано 1 лютого 2019 у Wayback Machine.] (англ.)
  9. ↑ Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Закон, його застосування», «Заповіді»
  10. ↑ Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Нагірна проповідь» (рос.)
  11. ↑ Викревлене уявлення про етику юдаїзму в християнській культурі [Архівовано 7 липня 2018 у Wayback Machine.] // Євреї та християнство: несумісність двох підходів до світу [Архівовано 15 липня 2018 у Wayback Machine.] / укл.: П. Полонський. — М.; Єрусалим: Культурно-релігійний центр для євреїв з Росії «Маханаїм», 1995. — 80 с. (рос.)
  12. ↑ А. П. Лопухин. Товмачна Біблія. Євангелія від Матвія. 5:17-29 (рос.)
  13. ↑ Вільям Барклі. Коментарі до Нового Завіту. Мат. 5:17-28 (рос.)
  14. ↑ Вільям МакДоналд. Коментарі до Нового Завіту. Мат. 5:17,18 (рос.)
  15. ↑ Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Етика Ісуса», «Заповіді» (рос.)
  16. ↑ а б Щедровицкий Д. Введение в Ветхий Завет: Пятикнижие Моисеево. М.: Оклик, 2010. С. 683
  17. ↑ Boswell, John. Christianity, Social Tolerance, and Homosexuality: Gay People in Western Europe from the Beginning of the Christian Era to the Fourteenth Century. University of Chicago Press, 1980.
  18. ↑ Didache. 2. 2; Theoph. Antioch. Ad Autol. I 14; Clem. Alex. Strom. III 18; Macar. Aeg. II 4. 22; Theoph. Bulg. Exp. ad Rom. 1. 26-27; idem. Exp. ad 1 Cor. 6. 9-10; Феофан Затворник, свт. Толкование на 1 Кор // Творения: Толкования Посланий ап. Павла. М., 1998. С. 224—227
  19. ↑ 62 правило Василія Великого
  20. ↑ 4 правило Григорія Ніського
  21. ↑ 29-30 правила Іоанна Постника
  22. ↑ Див. загалом http://www.religioustolerance.org/hom_bibl.htm [Архівовано 5 лютого 2016 у Wayback Machine.] і підсторінки там же
  23. ↑ Homosexuality and the Bible, Rev. Clay Witt, Holy Redeemer M.C.C., 1995. Hrmcc.org. Архів оригіналу за 2 August 2012. Процитовано 12 листопада 2011.
  24. ↑ а б в What the Bible says about slavery. Religioustolerance.org. Архів оригіналу за 21 жовтня 2011. Процитовано 12 листопада 2011.
  25. ↑ а б в ReligiousTolerance.org [Архівовано 4 березня 2021 у Wayback Machine.].
  26. ↑ а б в Rogers, Jack Bartlett (1 січня 2006). Jesus, the Bible, and homosexuality; by Jack Rogers. ISBN 9780664229399. Процитовано 12 листопада 2011.
  27. ↑ Вільям Г. Кері, Содом і Гоморра (розділ) [1] [Архівовано 2 березня 2021 у Wayback Machine.]
  28. ↑ Desmond Tutu: "Homophobia equals apartheid". Afrol.com. Архів оригіналу за 10 серпня 2018. Процитовано 12 листопада 2011.
  29. ↑ Sex, Love & Homophobia, published by Amnesty International UK, 2005, foreword by Desmund Tutu.
  30. ↑ INCLUSIVE ORTHODOXY: Gay Christian Ministry – Bible and Homosexuality?. Truthsetsfree.net. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 12 листопада 2011.
  31. ↑ Inclusive Orthodoxy ~ The Rev. Justin R. Cannon. Truthsetsfree.net. Архів оригіналу за 1 жовтня 2011. Процитовано 12 листопада 2011.
  32. ↑ а б Boswell, John (1996), The Marriage of Likeness. Same-Sex Unions in Pre-Modern Europe, Fontana
  33. ↑ ReligiousTolerance.org. ReligiousTolerance.org. Архів оригіналу за 19 березня 2019. Процитовано 12 листопада 2011.
  34. ↑ Ненсі Вілсон. Читаючи Біблію новими очима
  35. ↑ Robin Darling Young, «Gay Marriage: Reimagining Church History [Архівовано 27 лютого 2021 у Wayback Machine.]», First Things 47 (November 1994), pp. 43–48.
  36. ↑ Paul Halsall, Reviewing Boswell [Архівовано 6 квітня 2012 у Wayback Machine.] (1995).
  37. ↑ Kaelber, Lutz; Boswell, John (1995-05). Same-Sex Unions in Premodern Europe. Contemporary Sociology. Т. 24, № 3. с. 367. doi:10.2307/2076510. Процитовано 24 лютого 2021.
  38. ↑ БРАТОТВОРЕНИЕ. www.pravenc.ru. Архів оригіналу за 24 вересня 2018. Процитовано 24 вересня 2018.
  39. ↑ Schnabel, Landon (1 січня 2016). Gender and homosexuality attitudes across religious groups from the 1970s to 2014: Similarity, distinction, and adaptation. Social Science Research. 55: 31—47. doi:10.1016/j.ssresearch.2015.09.012. PMID 26680286. Архів оригіналу за 17 серпня 2020. Процитовано 24 вересня 2020.
  40. ↑ Див. наприклад Інструкцію щодо критеріїв, як розпізнавати покликання щодо осіб з гомосексуальними нахилами в контексті з їхнім вступом у семінарах і допущення до освячення [Архівовано 24 вересня 2018 у Wayback Machine.]
  41. ↑ Pope calls gay marriage part of 'ideology of evil'. Архів оригіналу за 9 липня 2017. Процитовано 24 вересня 2018.
  42. ↑ а б Офіційна заява стосовно слів Папи на тему одностатевих цивільних союзів у документальному фільмі «Франциск» (англ.). Архів оригіналу за 24 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
  43. ↑ а б Папа Франциск запропонував для геїв аналог шлюбу. BBC News Україна (укр.). Архів оригіналу за 26 жовтня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
  44. ↑ Winfield, Nicole (22 жовтня 2020). Plot thickens over origins of pope's civil union endorsement. AP NEWS. Архів оригіналу за 3 грудня 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
  45. ↑ Winfield, Nicole; Verza, Maria (22 жовтня 2020). Mexico broadcaster: Pope's civil union quote not broadcast. AP NEWS. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 23 жовтня 2020.
  46. ↑ Winfield, Nicole (21 жовтня 2020). Francis becomes 1st pope to endorse same-sex civil unions. AP NEWS. Архів оригіналу за 24 листопада 2020. Процитовано 22 жовтня 2020.
  47. ↑ Ватикан: Церква не може благословляти одностатеві союзи. CREDO. Процитовано 24 лютого 2024.
  48. ↑ «Fiducia supplicans». Ватиканська доктринальна декларація — українською. CREDO. Процитовано 24 лютого 2024.
  49. ↑ Ірина, Автор: Стасюк (1 березня 2019). Голова ПЦУ Епіфаній вважає, що ЛҐБТ не можуть причащатися. Хмарочос (укр.). Архів оригіналу за 20 лютого 2022. Процитовано 14 березня 2019.
  50. ↑ Червоненко, Святослав Хоменко, Віталій (1 березня 2019). Митрополит Епіфаній: "Ми не маємо права розпалювати в Україні релігійний фронт" (en-GB) . Архів оригіналу за 6 березня 2019. Процитовано 14 березня 2019.
  51. ↑ 136. Nationalsynodesession 9./10. Juni 2006 in Aarau [Архівовано 7 лютого 2012 у Wayback Machine.] (нім.) // Католицька церква Швейцарії, червень 2006
  52. ↑ EKD-Stellungnahme «Verläßlichkeit und Verantwortung stärken» [Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.]
  53. ↑ Підтримка американськими єпископами Міжнародної Англіканської церкви священиків-гомосексуалів [Архівовано 19 червня 2018 у Wayback Machine.] (рос.) // Times Online, Велика Британія, 26 липня 2009
  54. ↑ Sandeman, John (13 липня 2018). Uniting Church to hold same sex marriages. Eternity. Australia. Процитовано 13 липня 2018.
  55. ↑ Uniting Church to allow same-sex marriages. SBS News (en-GB) . Процитовано 13 липня 2018.
  56. ↑ Submission to the Review of the ACNC Legislation (PDF). Uniting Church in Australia. February 2018.
  57. ↑ Bunkasha, Hyogen. A Pastor's Passion: Building A Church Where All People Pray Together (PDF). sccmission.net. SOGI. Процитовано 7 березня 2024.
  58. ↑ United Church of Christ in Japan | World Council of Churches. www.oikoumene.org (англ.). 1 січня 1948. Процитовано 7 березня 2024.
  59. ↑ UCCP approves LGBT policy statement, stresses 'Let Grace Be Total' - Outrage Magazine. outragemag.com. Процитовано 7 березня 2024.
  60. ↑ Iglesia Filipina Independiente asks forgiveness from the LGBTQ community, extends hand with pro-equality statement. Outragemag.com. Outrage Magazine. 31 серпня 2017. Процитовано 27 лютого 2024.
  61. ↑ Church must embrace people of all SOGIE, says IFI in historic LGBT statement. Outragemag.com. Outrage Magazine. 28 березня 2017. Процитовано 27 лютого 2024.
  62. ↑ Mapa, Dennis S. (22 лютого 2023). Religious Affiliation in the Philippines (2020 Census of Population and Housing). Philippine Statistics Authority (Пресреліз). Процитовано 27 лютого 2024.
  63. ↑ Lazar, K. (December 2022). Life of Unity - A Historical Pilgrim of Inclusive and Liberation Mission of Church of South India (PDF). CSI Synod.
  64. ↑ Team, CWM Communications (7 березня 2018). Member Church Feature: Church of South India (CSI). Council for World Mission.
  65. ↑ SA Methodist Church won't 'prevent' members entering into same-sex unions. MambaOnline - Gay South Africa online (амер.). 8 жовтня 2020. Процитовано 7 березня 2024.
  66. ↑ Methodist Church of SA 'clarifies' position on gay marriage | gatewaynews.co.za. gatewaynews.co.za | South African Christian News: Telling the God Stories of Africa. 9 жовтня 2020. Процитовано 7 березня 2024.
  67. ↑ Methodist Church of Southern Africa — World Council of Churches. www.oikoumene.org (англ.). Процитовано 7 березня 2024.
  68. ↑ Church gives blessing to pastors over gay marriages. BusinessLIVE (en-ZA) . Процитовано 7 березня 2024.
  69. ↑ South African Christian.
  70. ↑ Segnung von homosexuellen Paaren (PDF). evang.at. Evangelical Church in Austria. Процитовано 7 березня 2024.
  71. ↑ Facts & Figures. evang.at. Protestant Church in Austria. Процитовано 7 березня 2024.
  72. ↑ EKD-Stellungnahme «Verläßlichkeit und Verantwortung stärken» [Архівовано 29 вересня 2007 у Wayback Machine.] (нім.)
  73. ↑ Christinnen und Christen in Deutschland. www.ekd.de (нім.). Процитовано 27 лютого 2024.
  74. ↑ Postoj. Českobratrská církev evangelická bude požehnávať páry rovnakého pohlavia. svetkrestanstva.postoj.sk (словац.). Процитовано 27 лютого 2024.
  75. ↑ LWF Statistics - Czech-republic [Архівовано 2020-07-23 у Wayback Machine.] The Lutheran World Federation
  76. ↑ Switzerland: Record Number of People Leave the Church in 2022. Процитовано 27 лютого 2024.
  77. ↑ Periodistadigital: Los anglicanos se solidarizan con la Iglesia Evangélica Española
  78. ↑ Address data base of Reformed churches and institutions. Reformiert-online.net. 16 лютого 2006. Процитовано 7 березня 2024.
  79. ↑ Farley, Harry (30 червня 2021). Methodist Church allows same-sex marriage in 'momentous' vote. BBC News. Процитовано 8 березня.
  80. ↑ District Membership Statistics Summary October 2022 The Methodist Church of Great Britain. 28 December 2023.
  81. ↑ United Protestant Church of Belgium To Allow Ordination of Openly Gay Men and Women - Towleroad. Towleroad (амер.). 20 червня 2015. Процитовано 7 березня 2024.
  82. ↑ United Protestant Church of Belgium — World Council of Churches. www.oikoumene.org (англ.). Процитовано 7 березня 2024.
  83. ↑ Reuters: French Protestant church allows gay marriage blessing, 2015
  84. ↑ Members. World Communion of Reformed Churches (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
  85. ↑ Over de Protestantse Kerk. Protestantse Kerk in Nederland. Процитовано 27 лютого 2024.
  86. ↑ Gaetano Pecoraro (27 серпня 2010). Coppie gay, storica apertura della Chiesa valdese. Ma si aspetta ancora una legge. Il Fatto Quotidiano (італ.). Процитовано 7 березня 2024.
  87. ↑ Church membership 1990–2023 folkekirken.dk (дан.)
  88. ↑ Church of Norway votes to allow gay pastors [Архівовано 29 червня 2011 у Wayback Machine.] (англ.)
  89. ↑ Svenska kyrkan i siffror. Svenska kyrkan (швед.). Архів оригіналу за 1 листопада 2017. Процитовано 27 лютого 2024.
  90. ↑ Supplementary Report of the Assembly Trustees (PDF). Процитовано 27 лютого 2024.
  91. ↑ Belonging to a religious community by age and sex, 1990-2022 [Архівовано 31 травня 2023 у Wayback Machine.] Statistics Finland
  92. ↑ Scottish Episcopal church votes to allow same-sex weddings. The Guardian. 8 June 2017. Процитовано 8 березня.
  93. ↑ Scottish Episcopal Church: 40th Annual Report: The General Synod of the Scottish Episcopal Church - Annual Report and Accounts for the year ended 31 December 2022 (PDF). Scottish Episcopal Church (English) . General Synod Office. Процитовано 8 березня.
  94. ↑ Millard, Egan (28 липня 2022). With same-sex marriage in the spotlight, where does it stand across the Anglican Communion?. Episcopal News Service (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
  95. ↑ Iglesia Evangelica Luterana Unida. Iglesia Evangelica Luterana Unida (es-AR) . Процитовано 7 березня 2024.
  96. ↑ El Sí de la religión a los matrimonios lésbico-gays. www.notiese.org. Процитовано 7 березня 2024.
  97. ↑ Argentina | The Lutheran World Federation. www.lutheranworld.org. Процитовано 7 березня 2024.
  98. ↑ Number of Canadian Anglicans, Parishes and Congregations – Anglican Church of Canada. Anglican.ca. Процитовано 28 лютого 2024.
  99. ↑ «ELCA Assembly Opens Ministry to Partnered Gay and Lesbian Lutherans» [Архівовано 6 листопада 2013 у Wayback Machine.](англ.) // Сайт ELCA, 21 серпня 2009
  100. ↑ Summary of Congregational Statistics as of 12-31-2022 (PDF). Evangelical Lutheran Church in America. 31 грудня 2022. Процитовано 27 лютого 2024.
  101. ↑ Canadian Lutheran Church splinters as it votes to allow same-sex ‘marriages’ [Архівовано 20 червня 2018 у Wayback Machine.] // Lifesitenews, 20 июля 2011. Канадські лютерани проголосовали за священиків-ґеїв і благословення одностатевих шлюбів [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.] (рос.) // GayRussia, 18 липня 2011
  102. ↑ 2019 Membership Figures
  103. ↑ Baptized Members by Province and Diocese 2013-2022 (pdf), The Episcopal Church, процитовано 27 лютого 2024
  104. ↑ First MC Canada-officiated same-sex marriage. The Mennonite: A Publication of Mennonite Church USA Providing Anabaptist Content (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
  105. ↑ Schrag, Paul (29 травня 2022). Delegates repeal Membership Guidelines, pass LGBTQ-affirming resolution. Anabaptist World (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
  106. ↑ Main Page at mennoniteusa.org.
  107. ↑ Moravian Church Northern Province Synod approves ordination of gay and lesbian pastors « Northern Province Synod 2014 « Moravian Church of North America. www.moravian.org. Процитовано 7 березня 2024.
  108. ↑ A Brief History of the Moravian Church « The Moravian Church « Moravian Church of North America. www.moravian.org. Процитовано 7 березня 2024.
  109. ↑ Beliefs: Overview of Beliefs. The United Church of Canada. 25 травня 2009. Архів оригіналу за 30 січня 2016. Процитовано 11 березня 2010.
  110. ↑ United Church Statistics The United Church of Canada [Архівовано 29 грудня 2019 у Wayback Machine.]
  111. ↑ Goodstein, LAURIE (15 липня 2009), Episcopal Bishops Give Ground on Gay Marriage, NY Times, архів оригіналу за 12 червня 2018, процитовано 22 січня 2010
  112. ↑ SUMMARY STATISTICS 1955 - 2022 (PDF). United Church of Christ. с. 2. Процитовано 27 лютого 2024.
  113. ↑ Presbyterian Church in Canada opens up to LGBTQ+ marriage | Saltwire.
  114. ↑ Presbyterians give final approval to same-sex marriage [Архівовано 22 червня 2018 у Wayback Machine.] (англ.) // USA Today News, 18 березня 2015
  115. ↑ Church (U.S.A.), Presbyterian (1 травня 2023). PC(USA) church membership still in decline. www.pcusa.org. Архів оригіналу за 1 травня 2023. Процитовано 27 лютого 2024.
  116. ↑ [2] [Архівовано 21 червня 2018 у Wayback Machine.] Support of the Right to Marry for Same-sex couples // Unitarian Universalist Association (англ.)
  117. ↑ UUA membership rises for first time since 2008. November 2018. Процитовано 28 лютого 2024.
  118. ↑ Welcoming Disciples. The Christian Century (амер.). 18 липня 2013. Процитовано 7 березня 2024.
  119. ↑ Walton, Jeffrey (14 вересня 2023). Disciples Suffer Massive Membership Drop Post-2019. Juicy Ecumenism (амер.). Процитовано 7 березня 2024.
  120. ↑ Holben L. R. What Christians Think about Homosexuality: Six Representative Viewpoints. — Bibal Press, 1999. — ISBN 0941037835, ISBN 978-0-941037-83-9.(англ.)
  121. ↑ [3] [Архівовано 4 квітня 2022 у Wayback Machine.] Офіційний сайт Metropolitan Community Churches (англ.)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Християнство_і_гомосексуальність&oldid=42201265