Відкрити головне меню
Rainbow Church01.jpg

Історично християнські церкви розглядали гомосексуальні стосунки як гріх, виходячи з кафоличного розуміння природного права й традиційних товмачень певних уривків Біблії. Такі погляди на гомосексуальні стосунки містяться в офіційній позиції Римо-католицької церкви,[1] т. зв. канонічних[2] і орієнтальних[3][4][5] православних церков, а також частини протестантських деномінацій (головним чином євангельських), як от Південна баптистська конвенція[ru] (16,3 млн) та Об'єднана методистська церква (12,8 млн).[6] Реставраціоністські групи, такі як Церква Ісуса Христа святих останніх днів (13 млн) і Свідки Єгови (8,4 млн), здебільшого так само розглядають гомосексуальні стосунки як гріховні.

Зміст

Історичні аспектиРедагувати

Раннє християнствоРедагувати

Вплив юдаїзмуРедагувати

Старий Завіт містить кілька фрагментів, де може йтися про гомосексуальні стосунки. У П'ятикнижжі злягання чоловіка з чоловіком у ролі жінки зветься «гидотою»

А з чоловіком не будеш лежати як з жінкою, — гидота воно! Лев. 18:22

А хто лежатиме з чоловіком як із жінкою, — гидоту вчинили обоє вони, — будуть конче забиті, кров їхня на них! Лев. 20:13

Іще з апостольських часів християнські уявлення про сексуальність формувалися на засадах ортодоксальних юдейських приписів і характеризувались антагоністичним ставленням до гомосексуального статевого акту, розглядаючи його сукупно з гетеросексуальними перелюбами, як гріх.[7]

Юдейська література часів Другого Храму суголосно виступає проти практики гомосексуальних стосунків.[8] Такі ж самі погляди містять і книги єврейських авторів, наприклад, Йосипа Флавія та Філона Александрійського.[8][9]

Формування християнського віровчення відбувалося в умовах сильного впливу юдаїзму, і тим часом християнство сприймалося як один із напрямів (секта) в юдаїзмі. Звичаєві й ритуальні норми юдаїзму визначалися Законом Мойсея. Християнство та юдаїзм мають спільні першоджерела (Старий Заповіт, він же Танах), і між ними багато спільного в уявленнях про моральність і сексуальні норми, включаючи ставлення до гомосексуальної поведінки. Спадкоємність звичаєвих норм Старого Заповіту в християнстві пов'язана з прийняттям моральних заповідей Закону в їхньому християнському розумінні (у контексті вчення Ісуса Христа та апостолів).[10] Ця спадкоємність простежується при порівнянні праць істориків та богословів перших віків нашої ери і, зокрема, трудів Отців Церкви.

Новий Заповіт і апостольське християнствоРедагувати

Моральні норми християнства в ділянці сексуальних стосунків засновано на текстах Старого й Нового Заповітів. Нагірна проповідь розглядається як сконцентрований погляд на мораль,[11] що пов'язує заповіді та вчення Нового Заповіту із заповідями Закону.

У Нагірній проповіді Ісус використовував класичні цінності юдаїзму,[12] проповідуючи, з точки зору християнських богословів, навіть більш суворі моральні норми, ніж вимоги старозавітнього юдаїзму і юдаїзму часів Ісуса.[13][14][15] Сприймаючи моральні сексуальні норми старозавітнього юдаїзму як розлогіший виклад принципів сексуальної моралі Десятислів'я (заповідь «не чини перелюбу»), християнство одночасно наголошує на вимогах перш за все внутрішньої моральної чистоти (думки та бажання людини).[16]

У Новому заповіті мужолозтво, згадується в посланнях апостола Павла:

Вони Божу правду замінили на неправду, і честь віддавали, і служили створінню більш, як Творцеві, що благословенний навіки, амінь.

Через це Бог їх видав на пожадливість ганебну, — бо їхні жінки замінили природне єднання на протиприродне. Так само й чоловіки, позоставивши природне єднання з жіночою статтю, розпалилися своєю пожадливістю один до одного, і чоловіки з чоловіками сором чинили. І вони прийняли в собі відплату, відповідну їхньому блудові. А що вони не вважали за потрібне мати Бога в пізнанні, видав їх Бог на розум перевернений, — щоб чинили непристойне. Рим. 1:25-28.

Хіба ви не знаєте, що неправедні не вспадкують Божого Царства?

Не обманюйте себе: ні розпусники, ні ідоляни, ні перелюбники, ні блудодійники, ні мужоложники, ні злодії, ні користолюбці, ні п'яниці, ні злоріки, ні хижаки — Царства Божого не вспадкують вони! 1 Кор. 6:9-10

А ми знаємо, що добрий Закон, коли хто законно вживає його, та відає те, що Закон не покладений для праведного, але для беззаконних та для неслухняних, нечестивих і грішників, безбожних та нечистих, для зневажників батька та зневажників матері, для душогубців, розпусників, мужоложників, розбійників, неправдомовців, кривоприсяжників, і для всього іншого, що противне здоровій науці, за славною Євангелією блаженного Бога, яка мені звірена. 1 Тим. 1:8-11

Отці ЦерквиРедагувати

Поза біблійними текстами, у православ'ї та католицтві, як вагомий для вірян цих церков довід, наводяться також висловлювання Отців Церкви, святих та (для католиків) Учителів Церкви, що їхня віра належить до царини Святого Передання. У протестантизмі ця ранньохристиянська література розглядається як історичне свідоцтво про погляди християн того часу.

Деякі Отці та Вчителі Церкви, святі, висловлювались про гомосексуальні стосунки у вкрай різкій засуджуючій формі і вважали їх як одні з найтяжчих гріхів, посилаючись на Святе Письмо[17].

Св. Іван Золотоустий в 4-й бесіді на Послання Павла до Римлян каже про це так:

«Язичники не вважали цю справу безсоромною, але, як щось почесне і більш високе, ніж стан рабів, надавали її лише вільним. Так думав мудрий народ афінський і великий з афінян Солон. Можна знайти багато і інших філософських творів, які заражені тією ж хворобою. Проте ж, внаслідок цього, ми не назвемо такої справи законною, а, навпроти, — визнаємо жалюгідними і гідними багатьох сліз тих людей, які ухвалили цей закон. Що роблять блудниці, те ж, а краще сказати — потворніше, здійснюють і мужоложники. Змішення з блудницями, хоча беззаконно, але природньо, а мужолозтво і протизаконно, і протиприродньо. Якби не було гієни і не погрожувало покарання, то це було б гірше за всяке покарання. Якщо ж вони насолоджуються, то це говорить лише про посилення покарання. Я стверджую, що ці (мужоложці) гірше за вбивць, оскільки краще померти, ніж жити після такої наруги. Вбивця відторгає душу від тіла, а цей губить і душу разом з тілом. Який ні назви гріх, жоден не дорівнюватиме цьому беззаконню. Нічого, нічого немає безрозсудніше і важче за таку наругу. Якщо Павло, міркуючи про розпусту, сказав: „Всякий гріх, який робить людина, є поза тілом, а розпусник грішить проти власного тіла“ (1 Кор. 6: 18), то що сказати про це безумство, яке настільки гірше за розпусту, що не можна і виразити? Не говорю, що ти тільки зробився жінкою, але більше: ти згубив своє існування, як чоловік, ти ні в жіноче єство не змінився, ні того, яке мав, не зберіг, а зробився загальним зрадником того і іншого єства, і гідний вигнання і від чоловіків і від жінок і побиття каменями, оскільки ти образив ту і іншу стать.»[18]

Згідно з правилами свт. Василія Великого, гомосексуали мають піддаватися тому ж церковному покаранню, що і перелюбники (відлучення від причастя на 15 років):

Хто явив шаленство на чоловічому тілі, час для покаяння нехай справджується відповідно до часу покаяння перелюбника[19].

Згідно з свт. Григорієм, єп. Ніським, мужолозтво є перелюб «супроти єства, оскільки заподіюється образа чужому роду, і до того ж всупереч єству». За цей гріх слід відлучати від причастя на 18 років[20].

Правила свт. Івана IV Постника допускають пом'якшення єпитимії до 3 років за умови щирого покаяння того, хто згрішив. Також, гомосексуалам відмовлено бути в церковному клірі[21].

Ліберальні богослови часто згадують обряд братостворення, поширений у Середні віки, як еквівалент сучасного одностатевого шлюбу. На думку консервативних бібліїстів, такі твердження не витримують критики, оскільки мужолозтво осуджене за світськими законами давніх часів, і за нього церква давала тривалі терміни покаяння за церковними правилами.[22]

Думка християнських церковРедагувати

Спираючись на Святе Письмо, як католицька, так і православна церкви однозначно засуджують прояви гомосексуальності. Як і католицизм, православ'я також вважає гомосексуальну поведінку за один із содомських гріхів.

КатолицтвоРедагувати

У Катехизмі католицької церкви написано:

«Немало чоловіків і жінок мають глибоко закорінені гомосексуальні нахили. Такий нахил, об'єктивно невпорядкований, для більшості з них є випробуванням. Таких людей треба сприймати з повагою, співчуттям і тактовністю. У ставленні до них слід уникати будь-яких ознак несправедливої дискримінації. Ці особи покликані виконати Божу волю у своєму житті і, якщо вони є християнами, долучити до жертви на Хресті Господа ті труднощі, з якими вони можуть зустрітися з огляду на свій стан»

Осіб, що відчувають гомосексуальні схильності, церква вважає «покликаними до цнотливості».[23] Особам же, які свою схильність до гомосексуальності проявляють відкрито, відмовляють у навчанні в семінарії та рукопокладенні.[24] Також католицька церква не визнає одностатевих шлюбів, а Папа Римський Іван Павло ІІ у книзі «Пам'ять та ідентичність: бесіди на стику тисячоліть» назвав такі шлюби «частиною ідеології зла».[25]

Православ'яРедагувати

Російська Православна ЦеркваРедагувати

В «Основах соціальної концепції Російської Православної Церкви» написано таке:

«Священне Писання й вчення Церкви недвозначно засуджують гомосексуальні статеві зв'язки, вбачаючи в них порочне перекручування богоствореної природи людини… Біблія оповідає про тяжке покарання, якому Бог піддав жителів Содому (Буття 19:1-29), за товмаченням святих отців, саме за гріх мужолозтва».

Патріарх Алексій ІІ, відповідаючи на запитання ПАСЕ, назвав гомосексуальність «хворобою» та засудив усіляки спроби її пропагування:

«Це хвороба, ця зміна людської особистості. Є такі зміни особистості, як клептоманія, але чомусь клептоманію ніхто не афішує». «…ніхто не повинен змушувати мовчати мене або моїх братів і сестер по вірі, коли ми називаємо гріхом те, що йменується таким у слові Божому. Якщо десь ведеться нав'язлива пропаганда гомосексуалізму, що впливає головним чином на молодь, ми маємо право поставити перед суспільством питання: подумайте, що потрібно підтримувати на рівні права й політики, а що ні».[26]

Православна Церква УкраїниРедагувати

Предстоятель ПЦУ митрополит Епіфаній (Думенко) впевнений що представники ЛГБТ не можуть причащатися.[27]

«У нас є чітка позиція — не тільки Української православної церкви, а і Всеукраїнської ради церков — з приводу цього питання. Церква чітко розрізняє, де є гріх. Ми не можемо гріх назвати добром. Є людина, до якої ми ставимося з любов'ю. Але є гріх, який ми повинні присікати і говорити про нього відкрито. Є спосіб життя, який несумісний із християнськими поглядами. Тому є позиція Православної церкви, є звернення Всеукраїнської ради Церков, і в цьому питанні ми є непохитними. Тому що ми базуємося на основах Священного Писання, де чітко говориться про те, що це є гріхом. І ми не можемо як Церква назвати це добром. Тому люди повинні каятися в своїх гріхах, виправляти свої помилки. І якщо людина покається, якщо вона це визнає, то звичайно, вона може брати участь у таїнствах.»[28]

Ліберальні церквиРедагувати

Нині низка ліберальних протестантських та більшість старокатолицьких[29] церков не вважають моногамні одностатеві стосунки гріховними чи аморальними.[30] У частині цих церков відкриті гомосексуали допускаються до священицького служіння, є прецеденти рукопокладення гомосексуалів у сан єпископа. Розбіжності щодо ставлення до одностатевих шлюбів та висвячення відкритих гомосексуалів стали приводом для гострих дискусій в інших церквах.[31]

Ліберальний підхід до гомосексуальності прийнято рядом основних (англ. mainline) деномінацій у Північній Америці, як от:

Про визнання гомосексуальних стосунків заявили також національні церкви країн Європи, зокрема:

Класифікація основних позиційРедагувати

Погляди на природу гомосексуальності лежать в основі розмаїття позицій щодо гомосексуальних стосунків. Як правило, розглядаються дві діаметральні точки зору — консервативна і ліберальна, що оцінюють гомосексуальні стосунки протилежним чином. Однак насправді в церковній реальності ці діаметральні погляди мають ширший спектр відтінків. Наприклад, Голбен (L.R. Holben), автор фахового дослідження «Що християни думають про гомосексуальність: шість характерних точок зору» («What Christians think about homosexuality: Six representative viewpoints») представляє шість різних позицій християн щодо гомосексуальності.[51] Ці позиції коротко наведено нижче.

  • Гомосексуальність — це гидота. Така найбільш консервативна оцінка. Її представники вважають, що гомосексуальні стосунки підлягають осуду за будь-яких обставин. Вони стверджують, що Біблія відкидає гомосексуальні стосунки як злочин проти Бога, природи й суспільства. Голбен указує, що представники цієї точки зору вважають, що гомосексуалів спонукає виключно хіть, і вони не здатні побудувати стосунки в любові, без сексуальної експлуатації. Такого погляду додержуються окремі представники й групи крайньоправого крила християнства, включаючи більшість фундаменталістських груп.
  • Очікування змінення гомосексуальності. Ця точка зору близька до першої, але, на відміну від неї, гомосексуальність увижається не так злочином, як нездоровим станом. Наголошується на тому, що гомосексуальність — продукт грішного світу і є наслідком гріхопадіння пращурів в Едемі. Представники цієї позиції вважають, що гомосексуальність можливо вилікувати через репаративну терапію, молитву або вигнання бісів (екзорцизм). Цієї точки зору додержується багато харизматичних, фундаменталістських та євангельських церков, а також різноманітні консервативно-християнські організації, що ставлять собі за мету зцілення від гомосексуальності.
  • Очікування цнотливості. Представники цього погляду поділяють думку світських науковців, уважаючих, що сексуальна орієнтація дорослої людини незмінна в більшості випадків, і що дуже незначний відсоток людей гомосексуальної орієнтації здатні перетворитися на екс-ґеїв. Тим не менш, представники цієї позиції продовжують вважати гомосексуальні стосунки гріховними, що приводить їх до думки, ніби Бог вимагає від гомосексуалів повної сексуальної повздержливості. Це найбільш сучасна точка зору в Римо-католицькій церкві та низці протестантських деномінацій.
  • Гомосексуальність частково прийнятна. Представники такої точки зору вважають, що гомосексуальні стосунки небажані, та якщо гомосексуали не можуть змінити сексуальну орієнтацію чи жити в цноті, побудова моногамних одностатевих стосунків є для них найменшим злом у порівнянні з проміскуїтетом. Ця думка зазвичай не утверджується на офіційному церковному рівні, але присутня серед християнських лідерів різних деномінацій.
  • Рівність сексуальних орієнтацій. Представники даного погляду вважають гомосексуальність нормальною формою сексуальних орієнтацій та мають на меті досягнення рівного статусу стосунків та рівних прав гомосексуалів і гетеросексуалів. Особи гомосексуальної орієнтації визнаються спроможними вступати у віддані одностатеві відносини, засновані на любові. Ця думка утверджується в ліберальних християнських церквах.
  • Визволення гомосексуальності. Відміна даної позиції від попередньої несуттєва: утверджується не тільки рівність сексуальних орієнтацій, а й особливе призначення гомосексуалів визволити церкву від патріархальних уявлень про сексуальність. Гомофобія викривається як глибокий порок. Подібні переконання проповідує квір-богослів'я, особливо — Метропольна общинна церква.[52]

ПриміткиРедагувати

  1. [1] Катехизм католицької церкви [2]
  2. On Marriage, Family, Sexuality, and the Sanctity of Life (англ.) // Ortodox Church in Amerika
  3. Ethiopian faith leaders call for constitutional ban on homosexuality // Pinknews, 2 лютого 2009
  4. Homosexuality and ordination of women by H.H. Pope Shenouda III (англ.) // Tasbeha.org
  5. Пара французьких вірмен-ґеїв намагалася благословити свій шлюб у вірменському соборі Ечміадзіна (рос.) // Интерфакс, 12 липня 2006
  6. [3] Офіційний сайт Об'єднаної методистської церкви (англ.)
  7. «Christian Intolerance of Homosexuality». Архів оригіналу за 2013-03-15. , Author(s): David F. Greenberg and Marcia H. Bystryn; Source: American Journal of Sociology, Vol. 88, No. 3 (англ.)
  8. а б Томас Р. Шрайнер. Новозавітній погляд на гомосексуалізм (рос.)
  9. Romano Penna. Homosexuality and the New Testament (англ.)
  10. Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Закон, його застосування», «Заповіді». (рос.)
  11. Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Нагірна проповідь» (рос.)
  12. Викревлене уявлення про етику юдаїзму в християнській культурі // Євреї та християнство: несумісність двох підходів до світу / укл.: П. Полонський. — М.; Єрусалим : Культурно-релігійний центр для євреїв з Росії «Маханаїм», 1995. — 80 с. (рос.)
  13. А. П. Лопухин. Товмачна Біблія. Євангелія від Матвія. 5:17-29 (рос.)
  14. Вільям Барклі. Коментарі до Нового Заповіту. Мат. 5:17-28 (рос.)
  15. Вільям МакДоналд. Коментарі до Нового Заповіту. Мат. 5:17,18 (рос.)
  16. Стенлі Дж. Ґренц, Джей Т. Сміт. Християнська етика. Кишеньковий словник. Ст. «Етика Ісуса», «Заповіді» (рос.)
  17. Didache. 2. 2; Theoph. Antioch. Ad Autol. I 14; Clem. Alex. Strom. III 18; Macar. Aeg. II 4. 22; Theoph. Bulg. Exp. ad Rom. 1. 26-27; idem. Exp. ad 1 Cor. 6. 9-10; Феофан Затворник, свт. Толкование на 1 Кор // Творения: Толкования Посланий ап. Павла. М., 1998. С. 224-227
  18. Творения святого Иоанна Златоуста, том 9, книга 2. Беседы на послание к Римлянам. Беседа 4 (рос.)
  19. 62 правило Василія Великого
  20. 4 правило Григорія Ніського
  21. 29-30 правила Івана Постника
  22. БРАТОТВОРЕНИЕ. www.pravenc.ru. Процитовано 2018-09-24. 
  23. Катехизм Католицької Церкви, 2359. Архів оригіналу за 19 грудень 2012. Процитовано 24 вересень 2018. 
  24. Див. наприклад Інструкцію щодо критеріїв, як розпізнавати покликання щодо осіб з гомосексуальними нахилами в контексті з їхнім вступом у семінарах і допущення до освячення
  25. Pope calls gay marriage part of 'ideology of evil'Иоанн Павел II сравнил аборты с Холокостом, а геев с сатанистами
  26. Помилка цитування: Неправильний виклик <ref>: для виносок Алексий не вказаний текст
  27. Ірина, Автор: Стасюк (2019-03-01). Голова ПЦУ Епіфаній вважає, що ЛГБТ не можуть причащатися. Хмарочос (uk). Процитовано 2019-03-14. 
  28. Червоненко, Святослав Хоменко, Віталій (2019-03-01). Митрополит Епіфаній: "Ми не маємо права розпалювати в Україні релігійний фронт" (en-GB). Процитовано 2019-03-14. 
  29. 136. Nationalsynodesession 9./10. Juni 2006 in Aarau (нім.) // Католицька церква Швейцарії, червень 2006
  30. EKD-Stellungnahme «Verläßlichkeit und Verantwortung stärken» Архівовано 2007-09-29 у Wayback Machine.
  31. Підтримка американськими єпископами Міжнародної Англіканської церкви священиків-гомосексуалів (рос.) // Times Online, Велика Британія, 26 липня 2009
  32. Beliefs: Overview of Beliefs. The United Church of Canada. May 25, 2009. Процитовано 2010-03-11. 
  33. http://www.united-church.ca/sites/default/files/resources/united-church-statistics.pdf
  34. Goodstein, LAURIE (2009-07-15). Episcopal Bishops Give Ground on Gay Marriage. NY Times. Процитовано 2010-01-22. 
  35. Welcome to the Moravian Church. The Moravian Church British Province. Процитовано 12 June 2015. 
  36. Єпископальна Церква США ухвалила резолюцію, що допускає можливість висвячення гомосексуалів у єпископи (рос.) // Благовест-Инфо, 14 липня 2009
  37. Єпископальна Церква США благословлятиме одностатеві союзи (рос.) // Благовест-Инфо, 16 липня 2009
  38. У Єпископальній церкві США вибрали єпископа-лесбійку (рос.) // Lenta.ru, 7 грудня 2009
  39. [4] (англ.)
  40. [5] Support of the Right to Marry for Same-sex couples // Unitarian Universalist Association (англ.)
  41. Presbyterians give final approval to same-sex marriage (англ.) // USA Today News, 18 березня 2015
  42. «ELCA Assembly Opens Ministry to Partnered Gay and Lesbian Lutherans»(англ.) // Сайт ELCA, 21 серпня 2009
  43. Американські лютерани дозволили ґеям і лесбійкам служити в церкві (рос.) // GayRussiaRu, 23 серпня 2009
  44. ELCA Facts. ELCA.org. 
  45. Canadian Lutheran Church splinters as it votes to allow same-sex ‘marriages’ // Lifesitenews, 20 июля 2011. Канадські лютерани проголосовали за священиків-ґеїв і благословення одностатевих шлюбів Архівовано 5 March 2016[Дата не збігається] у Wayback Machine. (рос.) // GayRussia, 18 липня 2011
  46. Церква Швеції дала добро на одностатеві шлюби (рос.) // Lenta.ru, 22 жовтня 2009
  47. Church of Norway votes to allow gay pastors (англ.)
  48. EKD-Stellungnahme «Verläßlichkeit und Verantwortung stärken» Архівовано 29 September 2007[Дата не збігається] у Wayback Machine. (нім.)
  49. Шотландським ґеям дозволили приймати церковний сан (рос.) // Лента.ру, 21 травня 2013
  50. The Uniting Protestant Churches in the Netherlands and homosexuality Архівовано 24 July 2011[Дата не збігається] у Wayback Machine. (англ.)
  51. Holben L. R. What Christians Think about Homosexuality: Six Representative Viewpoints. — Bibal Press, 1999. — ISBN 0941037835, ISBN 978-0-941037-83-9.(англ.)
  52. [6] Офіційний сайт Metropolitan Community Churches (англ.)