Відкрити головне меню

Олексій Матвійович Румянцев (16 лютого 1905(19050216), село Мінцово Галичського повіту, тепер Костромська область — 1 грудня 1993, місто Москва) — радянський вчений-економіст і соціолог, член-кореспондент АН СРСР (1960), академік АН СРСР (1966), віце-президент АН СРСР, член-кореспондент Академії наук НДР (1967). Член ЦК КПРС у 19521976 роках. Депутат Верховної Ради СРСР 4—5-го скликань (19541962).

Румянцев Олексій Матвійович
Румянцев Олексій Матвійович.jpg
Народився 3 (16) лютого 1905
Костромська губернія, Російська імперія
Помер 1 грудня 1993(1993-12-01) (88 років)
Москва, Росія
Поховання Троєкуровське кладовище
Громадянство
(підданство)
Flag of Russia (1991–1993).svg Росія
Діяльність економіст, соціолог, журналіст, політик
Галузь економіка і соціологія
Alma mater Харківський інститут народного господарства
Науковий ступінь доктор економічних наук[d]
Науковий керівник Konstantin Ostrovityanov[d]
Вчителі Konstantin Ostrovityanov[d]
Володіє мовами російська
Заклад ХНУ імені В. Н. Каразіна
Членство Російська академія наук, Академія наук СРСР, Центральний Комітет Комуністичної партії Радянського Союзу і Академія наук НДР
Посада депутат Верховної ради СРСР[d]
Партія КПРС
Нагороди
орден Леніна орден Леніна орден Жовтневої Революції орден Трудового Червоного Прапора орден Трудового Червоного Прапора орден Дружби народів
Державна премія СРСР

Зміст

ЖиттєписРедагувати

Народився в бідній селянській родині. Трудову діяльність розпочав у 1917 році поденником у місті Карачев Орловської (Брянської) губернії. У 1923 році вступив до Харківського інституту народного господарства.

Одночасно, у 1925—1927 роках працював у апараті Народного комісаріату землеробства Української СРР.

У 1926 році закінчив Харківський інститут народного господарства.

З 1927 по 1928 рік служив у Червоній армії.

У 1928—1929 роках працював в апараті Народного комісаріату землеробства Української СРР, у 1929—1930 роках — в апараті Народного комісаріату юстиції Української СРР.

У 1930–1933 роках навчався в аспірантурі науково-дослідного інституту економіки і організації промисловості і одночасно викладав в Харківському інженерно-економічному інституті.

У 1933—1936 роках — професор Харківського державного університету. У 1936—1941 роках очолював кафедру політекономії машинобудівного інституту в Харкові. Кандидатську дисертацію «Виникнення приватної власності на рухоме майно» захистив в 1940 році в Інституті економіки АН СРСР.

Член ВКП(б) з 1940 року.

У 1941—1943 роках — завідувач кафедри марксизму-ленінізму Таджицького сільськогосподарського інституту.

З 1943 року — на партійній роботі в Харківській області: лектор Харківського обласного комітету КП(б)У, директор партійних курсів при ЦК КП(б)У.

У 1946—1949 роках — секретар Харківського обласного комітету КП(б)У з пропаганди.

З 1949 по 1950 рік — завідувач кафедри політичної економії Харківського політехнічного інституту.

У 1950–1952 роках — директор Інститут економіки АН УРСР в Києві. У 1951—1952 роках був головою Бюро Відділення суспільних наук АН УРСР.

З липня 1952 року працював в Москві. У липні 1952 — березні 1953 року — завідувач відділу економічних і історичних наук і вищих навчальних закладів ЦК ВКП(б)-КПРС, член та голова (з 18 листопада 1952 по 21 березня 1953 року) Постійної комісії по ідеологічних питаннях при Президії ЦК КПРС.

У березні 1953—1955 роках — завідувач відділу науки і культури ЦК КПРС.

У 1955–1958 роках — головний редактор журналу «Комуніст».

У 1958–1964 роках — шеф-редактор журналу «Проблеми світу і соціалізму». Був редактором Економічної енциклопедії «Політична економія».

У 1964–1965 роках — головний редактор газети «Правда».

У 1965—1967 роках — академік-секретар відділення економіки АН СРСР (до 1966 року — в.о.).

17 травня 1967 — 28 травня 1971 року — віце-президент АН СРСР, відповідальний за суспільні науки. У 1968–1972 роках — директор Інституту конкретних соціальних досліджень АН СРСР (ІКСД) — першого в СРСР соціологічного інституту, з якого був звільнений разом з іншими провідними вченими в 1972 році за ліберальні погляди. У ці часи також був одним з директорів Європейського (Віденського) центру координації досліджень в галузі соціальних наук. Після звільнення з ІКСД очолював Наукову раду АН СРСР «Історія народного господарства і соціально-економічних вчень». З серпня 1971 року — член Президії АН СРСР.

Автор близько 220 праць, виданих 13 мовами.

РодинаРедагувати

  • Дружина — Олександра Сергіївна Мазлах (1910—1995), дочка економіста і партійного діяча Сергія Мазлаха (1878—1937).

ПраціРедагувати

  • Возникновение частной собственности на движимое имущество, [Хар.], 1947;
  • Зростання добробуту радянського народу — закон розвитку соціалістичного суспільства, Киïв, 1950;
  • О предмете политической экономии, М., 1960;
  • О категориях и законах политической экономии коммунистической формации, 2 изд., М., 1966;
  • Проблемы современной науки об обществе, М., 1969;

НагородиРедагувати

ДжерелаРедагувати