Відкрити головне меню

Рудницький Антін Іванович

(Перенаправлено з Рудницький Антін)

Рудницький Антон Іванович (англ. Antin Rudnytsky; 6 або 7 лютого 1902, с. Лука, Самбірський район, Львівська область — 30 лютого 1975, Томс Рівер (Toms River), Нью-Джерсі, США[1]) — український композитор, піаніст і диригент. Брат Володимира Рудницького, чоловік оперної співачки (сопрано) Марії Сокіл, батько піаніста Романа Рудницького та Доріана Рудницького, композитора і віолончеліста. Дійсний член НТШ (з 1962). Голова Світового Об'єднання Українських Професійних Музик.

Рудницький Антон Іванович
Рудницький Антін Іванович.jpg
Народився 6 або 7 лютого 1902
с. Лука, Самбірський район, Львівська область
Помер 30 лютого 1975
Томс Рівер (Toms River), Нью-Джерсі, США
Поховання Цвинтар святого Андрія
Національність українець
Діяльність композитор, піаніст і диригент
Діти Доріан Рудницький

БіографіяРедагувати

Музику почав писати у 15 років. Брав уроки гармонії у професора Музичного інституту імені Миколи Лисенка Василя Барвінського.

Закінчив Львівську консерваторію (у Курца і Лялевіча), у 1924 — Вищу Музичну Школу (Hochschule fur Musik) в Берліні та музикологію в Берлінському університеті (став доктором музикознавства).

У Греції йому ґарантували місце професора Афінського університету, але музикант віддав перевагу пропозиції з УСРР.

1927—1930 — дириґент Харківської опери. Свою працю в УСРР почав із «Пікової дами» з Марією Литвиненко-Вольгемут у головній ролі.

1930—1932 — перший диригент Київської опери та професор Київської консерваторії.

1932—1934 — диригент Львівської опери, керує польським мішаним хором. З його ініціативи святково відзначили тисячну виставу опери «Запорожець за Дунаєм».

Викладач музичних шкіл у Харкові, Києві, Львові.

На поч. 1930-х рр. разом з Василем Барвінським, Станиславом Людкевичем і Нестором Нижанківським був засновником і організатором Союзу Українських Професійних Музик.

Диригував оркестрами у Варшаві та Каунасі.

Відбував ґастролі по різних країнах Європи (1934—1936), турне в Америці (разом з дружиною, оперною співачкою Марією Сокіл, 1937—1938). Як стверджують деякі джерела, великий концертний тур у США було проведено на прохання митрополита Андрея Шептицького, а кошти від нього — передані на будівництво «Народної лічниці» у Львові. З грудня 1937 у США.

1938 — був автором музичного оформлення і брав участь у зйомках музичного фільму Василя Авраменка «Запорожець за Дунаєм»[2].

У США зорганізував «Укр. Оперову Компанію», викладав в семінарії й коледжі св. Василія в Стемфорді.

Музичний керівник американського ансамблю «Cosmopolitan Stars of Opera», проф. «Academy of Vocal Arts» у Філядельфії, з 1958 проф. Філядельфійської Муз. Консерваторії, а від 1962 проф. Філядельфійської Муз. Академії.

Диригент хору «Кобзар» (Філадельфія, з 1953). З 1959 — керівник і головний дириґент Союзу Укр. Хорів Америки та дириґент мішаного хору «Кобзар» у Філядельфії (1953—1975). З 1962 року професор Музичної академії (Філадельфія).

1969 — отримав Золоту медаль Френсіса Гопкінса, якою відзначали найзаслуженіших громадян Америки у сфері культури й мистецтва.

Автор численних музичних композицій, фортепіянових творів, камерної музики, симфоній, ораторії «Гайдамаки» (1974), «Посланіє» для хору (1960), опер «Довбуш» (1936) і «Анна Ярославна» (1966), балету «Бурі над Заходом» (1931), книжок «Укр. музика» (1963) і «Про музику і музик» (1980, видана посмертно).

Першим із західньоукр. композиторів почав активно впроваджувати т. зв. модерні елементи тогочасної західноєвропейської музики.

Після Другої світової війни подружжя Рудницьких зібрали 10 тис. доларів, які передали в УРСР на потреби повоєнної відбудови, що не було позитивно сприйнято частиною української еміграції. Як стверджують деякі джерела, ім'я композитора було викреслене зі списку членів Об'єднання українських професійних музик.

Похований на цвинтарі св. Андрія в Саут Баунд Бруку.

Головні твориРедагувати

  • Опери
  • Симфонічні твори (три симфонії, Балетна сюїта, Лірична поема)
  • Балет «Бурі над Заходом» (1932),
  • Ораторія «Гайдамаки» (1974),
  • Кантати для хору і оркестри («Посланіе» слова Т.Шевченка, «Мойсей» слова І. Франка, «На світанку», «Січнева кантата»),
  • Концерт для віолончелі з оркестром;
  • Камерні твори (два струнні квартети, соната для віолончелі і фортепіано), інтрада, фортепіанові твори (Соната, Сюїта, Варіації, Фантазія, Дівертіменто та ін.), бл. 70 солоспівів.

Серед західноукраїнських композиторів Рудницький започаткував, так званий, модерний напрям. Музична мова його творів до 1930-х pp. суто радикальна, за пізнішого періоду романтично-сучасна. Рудницький активний як музичний автор і критик: «Українська музика, історично-критичний огляд» (1963), численні статті, зокрема на теми сучасної української музики.

ПриміткиРедагувати

Джерела та літератураРедагувати

ПосиланняРедагувати