Відкрити головне меню

Григорій Матвійович Руденко (7 лютого 1925) — український розвідник та дипломат. Полковник. Заступник генерального директора Генеральної дирекції з обслуговування іноземних представництв в Україні.

Григорій Матвійович Руденко
Народився 7 лютого 1925(1925-02-07) (94 роки)
Зіньків, Полтавська область
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Національність українець
Діяльність дипломат
Відомий завдяки український розвідник та дипломат
Alma mater Дипломатична академія при МЗС СРСР
Військове звання Полковник СБУ
Нагороди Орден Вітчизняної війни II ступеня

ЖиттєписРедагувати

Народився 7 лютого 1925 року у містечку Зіньків Полтавської області. Навчався в різних містах (Миргород, Кременчук, Запоріжжя, Нікополь, Меджибіж) у зв'язку з переміщенням батька по службі. Напередодні війни Руденки опинилися у Вінниці — батька призначили на посаду заступника начальника Управління НКДБ по Вінницькій області[1].

На початку Другої світової війни разом з матір'ю і молодшим братом евакуювалися до Туапсе. Служив юнгою на міноносці «Грозний». Згодом вступив до Севастопольського військово-морського училища, яке містилося тоді в Баку. У серпні 1942 року з курсантів училища сформували батальйон морської піхоти, до складу якого вступив добровольцем. Брав участь у боях на Кавказі, у одному з яких був тяжко поранений. Диплом отримав у Владивостоці, після передислокації училища, потім брав участь у війні з Японією.

У 1946 році — розпочав службу у кадровому підрозділі МДБ УРСР, водночас здобував вищу освіту на заочному відділенні історичного факультету Київського педагогічного інституту. У 1952—1955 рр. — навчався у Вищій школі МДБ СРСР.

Після нетривалої служби у Києві, був відряджений до Москви, де протягом року його інтенсивно готували як розвідника-нелегала. Протягом шести місяців стажувався у Апараті уповноваженого КДБ СРСР при Міністерстві державної безпеки Німецької Демократичної Республіки.

У 1958 році Григорій Матвійович повернувся до Києва на посаду оперативного уповноваженого у Перше управління Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР.

Наприкінці 1963 року його відправили за кордон — у Федеративну Республіку Німеччину. Офіційно він обійняв посаду третього секретаря радянського посольства і займався консульськими питаннями. Водночас основним його завданням була розвідка.

У 1967 році — продовжив службу в Першому управлінні Комітету державної безпеки при Раді Міністрів Української РСР. Згодом працював начальником розвідувального відділу в Управлінні КДБ УРСР по Закарпатській області. Йому доводилося неодноразово виїздити за кордон — до Австрії, ФРН, Чехословаччини, Угорщини, Югославії. Іноді такі відрядження тривали кілька місяців, а одного разу — майже рік.

У 1976 році — повернувся до Києва і продовжив роботу в Першому управлінні КДБ УРСР, водночас навчався у Дипломатичній академії при МЗС СРСР.

По звільненню зі служби і до 2009 року працював в Управлінні з обслуговування дипломатичного корпусу (Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв) на посадах першого заступника начальника управління, заступника генерального директора, а потім радника.

З 2009 року на пенсії.

Автор працьРедагувати

  • Представництва іноземних держав в Україні: статус, протокол, обслуговування, законодавчі акти [наук. довідкове вид.] / Г. М. Руденко ; ред. П. О. Кривонос ; Генеральна дирекція з обслуговування іноземних представництв. — К. : Планета, 2004. — 351 с. — ISBN 966-7522-13-X
  • Основи дипломатичного протоколу / Г. М. Руденко. — К. : Бліц-Інформ, 1996. — 184 с. — ISBN 966-7028-15-1
  • Стислий український дипломатичний довідник: посіб. для студентів-міжнародників / М. А. Кулінич, Г. М. Руденко ; Дип. акад. при МЗС України, Ген. дирекція з обслуговування інозем. представництв. — Київ, 2006. — 374 с.
  • Україна дипломатична / Г. М. Руденко. — Київ: Ген. дирекція по обслуговуванню інозем. представництв, 1999. — 302 с. : іл.[2]

Нагороди та відзнакиРедагувати

ПриміткиРедагувати

ПосиланняРедагувати