Ругоєв Яакко Васильович

|Примітки=

Ругоєв Яакко Васильович
Народився	15 квітня 1918(1918-04-15) село Суоярві Кемського повіту Архангельської губернії Рос. імперії, тепер місто Карелії, РФ
Помер	17 червня 1993(1993-06-17) (75 років) Петрозаводськ, Карелія
Поховання	Сулажгорське кладовищеd
Країна	СРСР  Росія
Діяльність	прозаїк, поет, драматург, перекладач
Alma mater	Карельський учительський інститут
Мова творів	фінська
Роки активності	з 1934 року
Жанр	оповідання, нарис, повість
Нагороди

Руго́єв Яакко (Яків) Васильович (15 квітня 1918(19180415), село Суоярві, Карелія — 17 червня 1993, Петрозаводськ, Карелія, РФ) — карельський письменник. Писав фінською мовою.

Друкуватися почав 1934 року. Учасник Другої світової війни. Перша книжка — збірка оповідань і нарисів «Помста» (1943). Автор збірок: віршів «Шлях поколінь» (1948), «Пісні миру» (1951); оповідань — «Розпалюю вогонь» (1968), «Великий Симон» (1975), «Озера» (1976) та інших. Також автор дилогії у віршах «Сказання про карелів» (1964), роману «Руокоранта — очеретяний берег» (1974); повісті «Пекка і Анья» (1975), п'єс, книжок нарисів «В краю Калевали» (1968) та інших. Твори Ругоєва присвячені минулому і сучасному життю Карелії. Переклав фінською мовою «Слово о полку Ігоревім». Переклав також кілька віршів Т. Шевченка.

Нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора, іншими орденами, медалями.

Українські переклади

• Вірші у книзі Слава Вітчизні народів-братів — К., 1954.

Література

• Ругоєв Яакко (Яків) Васильович. // Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1983. — Т. 9 : Поплужне — Салуїн. — 558, [2] с., [24] арк. іл. : іл., табл., портр., карти + 1 арк с.