Рублевський Олексій Денисович
Олексі́й Дени́сович Рубле́вський (1904, Козятин — 2 листопада 1937, урочище Сандармох, Карелія) — український письменник доби Розстріляного відродження.
| Рублевський Олексій Денисович | |
|---|---|
| Народився |
1904 Козятин, Козятинська волость, Бердичівський повіт, Київська губернія, Російська імперія |
| Помер |
2 листопада 1937 Сандармох, Повенецьке міське поселенняd, Медвеж'єгорський районd, Карельська АРСР, РРФСР, СРСР |
| Поховання | Сандармох |
| Діяльність | письменник |
| Членство | Національна спілка письменників України |
Жертва сталінського терору.
Життєпис ред.
Олекса Рублевський народився 1904 року в місті Козятин (нині Вінницька область).
Українець, з робітничої сім'ї (батько — залізничник), сам також працював на залізниці в Люботині (Харківська область), а також у Севастополі й Києві. Навчався в технікумі, мав незакінчену середню освіту, виключений з комсомолу, колишній член ВКП(б), голова Київського міськкому Спілки письменників УСРР.
Батько Олексія Рублевського помер 1933 року, мати Ганна Дмитрівна жила в Києві на Подолі (вул. Юрківська, 29, кв. 2).
Сім'я: дружина Клавдія Іванівна, сини Володимир і Микола.
Засуджений Спецколегією Київського облсуду 17 жовтня 1935 р. за ст. 54-10 ч. 1 КК УСРР на 3 роки ВТТ за «контрреволюційну троцькістську діяльність». Відбував покарання на Соловках. Особливою трійкою УНКВД ЛО 9 жовтня 1937 р. засуджений до найвищої кари.
Розстріляний 2 листопада 1937 р. в Карелії (Сандармох).
Реабілітований Пленумом ВС УРСР 25.11.1960 і президією Ленінградського облсуду (1989).
Література ред.
- Шевченко С. В. Імперія терору. — К.: Фенікс, 2021. — С. 315.
- Сергій Шевченко. Письменник від верстата: служака московських окупантів Гітлер зламав життя сім’ї Рублевських (архівна розвідка) // Україна молода. — 2024. — № 016 (квітень). — С. 8—9.
- Серед розстріляних на Соловках у 37-му були й подоляни: [про науково-документальну книгу у трьох томах «Остання адреса: Розстріли соловецьких в'язнів з України у 1937–1938 рр»] / Ю. Сегеда // Вінниччина. — 2012. — 25 липня. — С. 10 : фотогр.[1][недоступне посилання з вересня 2019]
Див. також ред.
Посилання ==