Вікіпедія

Рубаняк Оксана Володимирівна

українська поетеса, письменниця, громадська активістка, військовослужбовиця

Окса́на Володи́мирівна Рубаня́к (позивний «Ксена»; нар. 28 січня 2003, с. Грамотне, Івано-Франківська область) — українська поетеса, письменниця, громадський активіст, військовослужбовиця (лейтенант[2]), командирка роти Збройних сил України, учасниця російсько-української війни. У 2024 та 2025 роках потрапила до рейтингу «УП 100. Сила жінок» за версією Української правди[3][4]. У вересні 2024 року увійшла до рейтингу «30 до 30: майбутні лідери» від «Forbes»[2][5]. Кавалер ордена «За мужність» III ступеня (2025).

Оксана Рубаняк
Оксана Володимирівна Рубаняк
 Лейтенант
Загальна інформація
Народження28 січня 2003(2003-01-28) (22 роки)
Грамотне, Верховинський район, Івано-Франківська область, Україна Редагувати інформацію у Вікіданих
Національністьукраїнка
Alma MaterІвано-Франківський фаховий коледж ПДУd, Прикарпатський національний університет імені Василя Стефаника і Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова Редагувати інформацію у Вікіданих
Псевдо«Ксена»[1]
Військова служба
Роки служби2022 — т. ч.
ПриналежністьУкраїна Україна
Вид ЗСЗСУ Збройні сили
Рід військ Сухопутні війська
Формування
 72 ОМБр
 153 ОМБр
 91 ОПТБ
Війни / битвиРосійсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Почесний нагрудний знак «Золотий хрест»
Відзнака Президента України «За оборону України»
Відзнака Президента України «За оборону України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Медаль «За жертовність і любов до України»
Премія імені Богдана Хмельницького
Премія імені Марійки Підгірянки
CMNS: Рубаняк Оксана Володимирівна у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих

Життєпис

ред.

Оксана Рубаняк народилася 28 січня 2003 року в селі Грамотному, нині Білоберізької громади Верховинського району Івано-Франківської области України[1][6].

Закінчила Івано-Франківський коледж Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника (2022, з відзнакою[7], спеціальність — вчителька початкових класів)[8], військову кафедру ПНУ (2023), Національний педагогічний університет імені Михайла Драгоманова (заочно)[1].

Від 2022 року навчається на спеціальності «Публічне управління та адміністрування» Прикарпатського національного університету імені Василя Стефаника [9].

Працювала залученим спеціалістом відділу молодіжної політики та спорту Івано-Франківської міської ради[1][10]. Була організаторкою змагань з MMA серед військовослужбовців[11][12].

24 лютого 2022 року вступила до лав Добровольчого формування Івано-Франківської територіальної громади № 3, а потім — Збройних сил України. Півтора роки була єдиною жінкою серед військовослужбовців кулеметного взводу 72-ї окремої механізованої бригади[1][13][14][15]. Виконувала бойові завдання на Вуглегірській ТЕС, у Зайцевому, також на Бахмутському, Мар'їнському та Вугледарському напрямках[15]. Цього ж року потрапила на поштову картку Укрпошти «Сухопутні війська ЗСУ»[16].

У березні 2023 року зазнала важкого поранення у Вугледарі. Наприкінці червня того ж року повернулася на фронт[12][17].

З листопада 2023 до грудня 2024 — командирка взводу безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України[15][18]. У березні 2024 року фотографія Оксани з'явилася на обкладинці «Vogue Ukraine»[19].

З грудня 2024 — командирка роти ударних безпілотних авіаційних комплексів Збройних сил України.

Особисте життя

ред.

Була заручена із Максимом Ємцем («Єнот»), українським військовим, підполковником, старшим офіцером підрозділу спеціального призначення ГУР МО.

Наречений загинув 4 лютого 2025 під час виконання бойових завдань на Покровському напрямку Донецької області[20].

Творчість

ред.

Авторка поетичних збірок «Орнаменти долі» (2020)[1][21], «Назустріч смерті» (2022)[22][15], «Дорога життя» (2024)[23][24], «Народжені у волі не бояться смерті» (2025, із серії «100 поезій. сучасність» видавництва «Фоліо»)[25].

Нагороди

ред.

Військові

ред.
  • орден «За мужність» III ступеня (8 березня 2025) — за особисту мужність, виявлену у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане виконання військового обов'язку[26];
  • медаль «За жертовність і любов до України» (1 вересня 2022)[джерело?];
  • іменний годинник від міського голови Івано-Франківська (25 листопада 2023)[джерело?];
  • нагрудний знак «Честь і слава» (6 грудня 2022)[джерело?];
  • відзнака міського голови м. Івано-Франківська «За честь і звитягу» (29 березня 2023)[27];
  • відзнака Президента України «За оборону України» (2023)[28];
  • нагрудний знак РНБО «Захиснику України» (лютий 2024)[29];
  • почесний нагрудний знак Головнокомандувача Збройних Сил України «Золотий хрест» (2024)[30].

Творчі

ред.
  • премія імені Марійки Підгірянки в номінації «Література» (2024)[2];
  • премія імені Богдана Хмельницького в номінації «Літературні твори військової тематики» (2024) — за збірки поезій «Дорога життя» та «Назустріч Смерті»[31];
  • обласна премія імені Марка Боєслава в номінації «Поезія авторів, які безпосередньо брали участь у бойових діях, — у вільних жанрах» (2025) — за збірку «Дорога життя»[32].

Суспільно-громадські

ред.

Примітки

ред.
  1. ↑ а б в г д е Ірина Мамрига (4 жовтня 2022). «Важу менш як 50 кілограмів. Побратими думали, що не впораюся з кулеметом». Gazeta.ua. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  2. ↑ а б в Діана Яців (21 вересня 2024). Військова з Франківщини Оксана Рубаняк на позивний Ксена — у списку Forbes «30 до 30: майбутні лідери». Суспільне Івано-Франківськ. Архів оригіналу за 22 вересня 2024.
  3. ↑ Військовослужбовиця Оксана Рубаняк увійшла до рейтингу лідерок «УП100.Сила жінок». Українська правда. 15 березня 2024. Архів оригіналу за 27 вересня 2024.
  4. ↑ УП 100. Сила жінок 2025. Українська правда. Процитовано 26 березня 2025.
  5. ↑ Інформація про Оксана «Ксена» Рубаняк. Forbes. Архів оригіналу за 15 вересня 2024.
  6. ↑ Анастасія Кучер (13 грудня 2022). «Бо воля не дається задарма, її виборюють зброєю й завзяттям»: історія кулеметниці 72-ї ОМБр Оксани Рубаняк. Свідомі. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  7. ↑ Юлія Голодрига (30 жовтня 2022). Її позивний — «Ксена»: історія 19-річної військовослужбовиці, яка боронить Україну на східному фронті. Експрес. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  8. ↑ Руслана Полівчак, Оксана Василик (1 вересня 2022). Кулеметниця 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців Оксана Рубаняк приїхала з фронту у Франківськ, щоб отримати диплом педагога. Суспільне Новини. Процитовано 1 липня 2023.
  9. ↑ Любчик, Тіна (26 травня 2023). Ректор ПНУ ім. Василя Стефаника нагородив Оксану Рубаняк подякою за честь і мудрість та свідому громадянську позицію (Фото). Фіртка. Процитовано 14 грудня 2024.
  10. ↑ Від бригади Чорних Запорожців до Азова: три неймовірні історії українських захисниць. Заборона. 7 березня 2023. Архів оригіналу за 27 вересня 2024. Процитовано 1 липня 2023.
  11. ↑ Віктор Ануфрієв (12 серпня 2022). Принцеса-воїн з Верховини, або Як гуцулка Ксеня кабінет на бліндаж змінила. АрміяInform. Архів оригіналу за 16 серпня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  12. ↑ а б Ксена / Оксана Рубаняк / кулеметниця ЗСУ / втрата побратима / страх полону / поранення (укр.), процитовано 4 серпня 2023
  13. ↑ Ірина Дружук (16 травня 2023). Гуцульська принцеса-воїн. Укрінформ. Архів оригіналу за 27 вересня 2024. Процитовано 1 липня 2023.
  14. ↑ Anastasiia Kucher (23 січня 2023). «For the will is not given for free, it is won with weapons and zeal»: the story of the machine gunner of the 72nd Mechanized Brigade Oksana Rubaniak. war.ukraine.ua (англ.). Архів оригіналу за 27 вересня 2024. Процитовано 1 липня 2023.
  15. ↑ а б в г Влада Ліберова, Костянтин Ліберов (28 лютого 2024). Оксана Рубаняк, «Ксена», командир взводу ЗСУ. Укрінформ. Архів оригіналу за 11 березня 2024.
  16. ↑ Допис Оксани Рубаняк від 20 травня 2025 р. Facebook.
    Картка «Сухопутні війська ЗСУ». Postmark.
  17. ↑ Марина Ткачук (14 червня 2023). 20-річна кулеметниця в бригаді Чорних Запорожців Оксана Рубаняк: Вижити в бою — часто просто везіння. Новинарня. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  18. ↑ Яців, Діана (5 листопада 2024). Військова з Франківщини Оксана Рубаняк здобула премію імені Хмельницького. Суспільне Івано-Франківськ. Архів оригіналу за 7 грудня 2024. Процитовано 19 лютого 2025.
  19. ↑ Ганна Водницька (1 березня 2024). Командирка одного з підрозділів ЗСУ з Івано-Франківщини Оксана Рубаняк — на діджитал-обкладинці Vogue Ukraine. Суспільне Новини. Архів оригіналу за 11 березня 2024.
  20. ↑ «Забери мене до себе». Захисниця Оксана Рубаняк написала щемливе послання загиблому коханому, військовому Максиму Ємецю. NV. 7 лютого 2025.
    Військова Оксана Рубаняк прийшла на могилу до нареченого, який загинув на фронті. Коротко про. 11 лютого 2025.
  21. ↑ Оксана Рубаняк. Книга Орнаменти долі. yakaboo. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  22. ↑ Діана Яців (20 лютого 2023). «Назустріч смерті». Кулеметниця з Прикарпаття Оксана Рубаняк видала збірку поезій, написану на передовій. Суспільне Новини. Процитовано 1 липня 2023.
  23. ↑ Руслана Полівчак (7 липня 2024). Військовослужбовиця Оксана Рубаняк на псевдо Ксена видала другу збірку поезій, написану на фронті. Суспільне Івано-Франківськ.
  24. ↑ Вікторія Косович (7 липня 2024). Прикарпатська військовослужбовиця Оксана Рубаняк видала другу збірку поезій «Дорога життя». Фіртка. Архів оригіналу за 27 вересня 2024.
  25. ↑ Збірка захисниці Оксани Рубаняк вийшла в серії книг «100 поезій» видавництва «Фоліо». Західний кур'єр. 21 березня 2025.
  26. ↑ Указ Президента України від 8 березня 2025 року № 157/2025 «Про відзначення державними нагородами України»
  27. ↑ Роксолана Остапчук (29 березня 2023). Кулиметниця з Франківщина Оксана Рубаняк отримала відзнаку «За честь і звитягу». Фото. Місто. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  28. ↑ Діана Яців (7 вересня 2023). Кулеметниця з Івано-Франківщини Оксана Рубаняк на позивний Ксена отримала відзнаку президента «За оборону України». Суспільне Новини.
  29. ↑ Катерина Кадакова (20 лютого 2024). Командирка підрозділу Збройних сил Оксана «Ксена» Рубаняк отримала нагороду від РНБО. Divoche.media. Архів оригіналу за 11 березня 2024.
  30. ↑ Військовослужбовицю Оксану Рубаняк з Прикарпаття нагородили «Золотим хрестом». Вікна. 24 червня 2024.
  31. ↑ Олег Мащенко (4 листопада 2024). Стали відомі імена переможців мистецької премії імені Богдана Хмельницького 2024 року. АрміяInform.
  32. ↑ Визначено переможців обласної премії імені Марка Боєслава в жанрі військової літератури. Івано-Франківська ОДА. 17 березня 2025.
  33. ↑ Наказ Міністерства освіти і науки України «Про призначення стипендій Президента України переможцям XX Міжнародного конкурсу з української мови імені Петра Яцика [Архівовано 2023-10-09 у Wayback Machine.]» від 23 вересня 2020 р. № 1167.
  34. ↑ Розпорядження голів Івано-Франківської ОДА та Івано-Франківської обласної ради «Про призначення стипендії голови облдержадміністрації та голови обласної ради студентам вищих навчальних закладів» від 29 вересня 2020 р. № 504/600-р.
  35. ↑ Оксана Рубаняк отримала стипендію Фундації Лозинських. Галичина. 26 травня 2023. Архів оригіналу за 1 липня 2023. Процитовано 1 липня 2023.
  36. ↑ Розпорядження Івано-Франківського міського голови від 17 листопада 2021 року № 540-р «Про нагородження грамотами виконавчого комітету міської ради та відзначення подяками міського голови [Архівовано 2024-09-27 у Wayback Machine.]»
  37. ↑ Наша гордість: кулеметниця «Ксена» з Прикарпаття отримала високу нагороду (Фото). 0342.ua — Сайт міста Івано-Франківська (укр.). Процитовано 14 серпня 2024.
  38. ↑ Франківка Оксана Рубаняк стала Лауреатом Премії Кабінету Міністрів України. Правда. 13 серпня 2024.

Джерела

ред.
  • Кулеметниця «Ксена» Оксана Рубаняк: «Хочеш жити у вільній країні — борись за неї!» // Гуцульщина. — 2023. — № 28. — С. 68—71.

Посилання

ред.
  Зовнішні відеофайли
 Оксана Рубаняк. Берегині на війні на YouTube // Телеканал 1+1. — 2022. — 29 грудня.
 Кулеметниця 72 ОМБр ім. Чорних Запорожців Оксана Рубаняк про рішення служити в ЗСУ і життя на фронті на YouTube // Перший. — 2022. — 14 жовтня.
 Солдат Ксена. 20-річна кулеметниця в бригаді Чорних Запорожців Оксана Рубаняк воює з усмішкою на YouTube // Новинарня. — 2023. — 13 червня.
 Ксена / Оксана Рубаняк / кулеметниця ЗСУ / втрата побратима / страх полону / поранення на YouTube // Віддушівдушу. — 2023. — 29 червня.
 Як служить єдина дівчина-кулеметниця у бригаді «Чорних Запорожців» на YouTube // Репортер. — 2023. — 18 травня.
 Єдина дівчина серед бійців кулеметного взводу: історія 19-річної Оксани Рубаняк з Прикарпаття на YouTube // Подробиці. — 2022. — 19 листопада.
 Рудоволоса «Ксена»: історія 19-річної кулеметниці ЗСУ Оксани Рубаняк на YouTube // Київ24. — 2022. — 30 вересня.
 Франківська письменниця та військова Оксана Рубаняк у програмі «Новий погляд» на YouTube // ТРК РАІ. — 2023. — 19 травня.
 Вірші з окопів: неймовірна історія сміливої та відданої кулеметниці Оксани Рубаняк на YouTube // Сніданок з 1+1. — 2023. — 27 квітня.
 20-річна захисниця втратила зір, але знову рветься на фронт! Неймовірна історія української «Ксени»! на YouTube // ТСН. — 2023. — 27 квітня.
 Івано-Франківська поетеса Оксана Рубаняк розповіла про військову поезію та плани на майбутнє на YouTube // Голос інфо. — 2023. — 16 травня.
  Це незавершена стаття про військовослужбовця Сил оборони України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рубаняк_Оксана_Володимирівна&oldid=45343289