Російсько-український кордон
Кордон між Україною та РФ має довжину 2295 км і простягається від Чорного моря (22,5 км), через Керченську протоку (49 км) до Азовського моря, далі — північного узбережжя Азовського моря й до потрійного стику з Республікою Білорусь на півночі. Суходолом він має довжину 1974 км, морем — 321 км. Кордон є найдовшим у Європі.
| російсько-український кордон | |||
|---|---|---|---|
 | |||
 | |||
| Країни: |  Росія Україна | ||
| Довжина: | 2 295 км | ||
| Довжина: | 321 км | ||
| Остання зміна: | Передача Криму до УРСР (19 лютого 1954) | ||
| Лінія кордону: | Чорне море, Керченська протока, Азовське море | ||
| Охороняють: | Прикордонна служба ФСБ Росії Державна прикордонна служба України | ||
| Прикордонні адміністративні одиниці: | |||
| |||
 Мультимедія на Вікісховищі | |||
Кордон існує формально з моменту набуття незалежності України 24 серпня 1991 від Радянського Союзу, і успадкував своє розташування від кордону між УРСР та РРФСР.
Демаркаційна лінія між Українською Державою та РСФРР 1918
ред.
Встановлена за угодою між українськими та німецькими військами, з одного боку, і військами РСФРР — з іншого, укладеною в травні 1918 за результатами переговорів у містечку Коренево (нині селище міського типу Курської області, РФ), Конотопі й Курську (нині місто у РФ). Проходила через населені пункти: Сураж — Унеча — Стародуб (нині усі міста Брянської області, РФ) — Новгород-Сіверський — Глухів — Рильськ — Суджа (нині обидва міста Курської обл., РФ) — Куп'янськ. Це була нейтральна зона (див. «Нейтральна зона») шириною 10–40 км, обмежена лінією розташування українських та російських сторін. Заборонялося: вступ до цієї зони й перехід через неї військових частин, патрулів, реквізиція тут продовольчих запасів тощо.
Питання про остаточне визначення демаркаційної лінії вздовж усього українсько-російського кордону розглядалося на українсько-російських мирних переговорах (травень-жовтень 1918), але вирішено не було. Лінію було одноосібно ліквідовано 24 листопада 1918 циркуляром Наркомату закордонних справ РСФРР: у циркулярі констатувалося, що внаслідок анулювання Брестського мирного договору РСФРР з державами Четверного союзу 3 березня 1918 Радянська Росія більше не визнає Україну самостійною державою
Сучасність
ред.Лінія кордону України та Росії на суходолі визначена двостороннім договором цих держав від 28 січня 2003 року.
Російсько-українська війна
ред.20 березня 2014 року Росія закрила всі пункти пропуску для жителів прикордоння, окрім Олександрівки та Журавлівки[1].
23 квітня 2014 року на Сумщині прорито перші 20 км протитанкового рову, планувалося ще 200 км[2].
5 червня 2014 року було закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією[3].
3 вересня 2014 року на засіданні Кабміну Прем'єр-міністром було запропоновано зведення проєкту «Стіна», котрий має зробити кордон із Росією надійно захищеним лінією оборонних фортифікацій.
20 лютого 2015 року Кабмін розпорядився закрити 23 пункту на кордоні з Росією[4].
У травні 2015 року повідомлялося, що Росія вздовж кордону з Україною у Ростовській області, на той час утримуваним проросійськими бойовиками, викопала близько 100 км ровів і звела понад 40 км огорожі.[5] Появу паркану на раніше нерозміченій ділянці кордону в районі контрольно-пропускного пункту Північний біля міста Сорокине повідомлялося у вересні цього ж року.[6]
Станом на вересень 2016 року працює 31 пункт пропуску на кордоні з Російською Федерацією[7].
27 грудня 2017 року, спочатку у тестовому режимі, а з 1 січня 2018 року — запроваджено біометричний контроль[8][9].
Станом на 2018 рік, Росія встановила 100 км паркану із 400 км російсько-українського, який на той час контролювався проросійськими бойовиками.[10]
24 лютого 2022 року о 5 годині ранку за київським часом російська армія почала артилерійський обстріл українських прикордонних застав та прориви військової техніки на всіх контрольованих Україною ділянках сухопутного кордону[11].
Див. також
ред.Примітки
ред.- ↑ Росія закриває майже всі пункти пропуску для жителів прикордоння. Архів оригіналу за 23 березня 2014. Процитовано 20 березня 2014.
- ↑ Сумщина начала отгораживаться от России противотанковыми рвами. ТСН.ua (рос.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Закрито вісім пунктів пропуску на кордоні з Росією. Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 3 квітня 2015. Процитовано 26 лютого 2017.
- ↑ Кабмін розпорядився закрити 23 пункту на кордоні з Росією. Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Архів оригіналу за 2 жовтня 2016. Процитовано 26 лютого 2017.
- ↑ Росія відгородилася від Донбасу 100-кілометровим ровом. ФАКТИ ICTV (укр.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Росія відгородилася від бойовиків "ЛНР" парканом з колючим дротом (фоторепортаж). www.unian.ua (укр.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Пункти пропуску на кордоні з Російською Федерацією. Державна прикордонна служба України. Архів оригіналу за 15 грудня 2016. Процитовано 26 лютого 2017.
- ↑ На кордоні з Росією в тестовому режимі почав працювати біометричний контроль. Архів оригіналу за 27 грудня 2017. Процитовано 27 грудня 2017.
- ↑ Систему фіксації біометричних даних іноземців запустили в пунктах пропуску на кордонах України. uzhgorod.net.ua. Архів оригіналу за 1 січня 2018. Процитовано 1 січня 2018.
- ↑ Чому Росія відгороджується від угруповань «ЛДНР» парканами і ровами. Радіо Свобода (укр.). Архів оригіналу за 15 травня 2021. Процитовано 15 травня 2021.
- ↑ Державний кордон України піддався атаці російських військ з боку РФ та РБ. Державна прикордонна служба України, 24 лютого 2022 07:21
- ↑ Пункти пропуску. Офіційний сайт Державної прикордонної служби України. Архів оригіналу за 10 травня 2016. Процитовано 1 жовтня 2016.
Джерела та література
ред.- О. І. Лупандін. Демаркаційна лінія між Українською Державою та РСФРР 1918 [Архівовано 9 червня 2016 у Wayback Machine.] // Енциклопедія історії України : у 10 т. / редкол.: В. А. Смолій (голова) та ін. ; Інститут історії України НАН України. — К. : Наукова думка, 2004. — Т. 2 : Г — Д. — С. 320. — ISBN 966-00-0405-2.