Ільницький Роман
Роман Ільницький (псевдо:«Кричевський»; 18 червня 1915, с. Кривче, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство — 2 лютого 2000, Нью-Йорк, США) — український педагог, магістр бібліотечної справи, редактор, публіцист, історик, громадсько-політичний діяч, заступник міністра народного господарства в УДП, голова Політради ОУНз.
| Роман Ільницький | |
|---|---|
 | |
 Заступник міністра народного господарства УДП | |
| 30 червня 1941 — липень 1941 | |
| Попередник | посада запроваджена |
| Наступник | посада скасована |
 2-й Голова ОУНз  | |
| жовтень 1957 — ? | |
| Попередник | Лев Ребет |
| Наступник | Богдан Кордюк |
| Народився | 18 червня 1915 с. Кривче, Галицько-Буковинське генерал-губернаторство, Російська імперія |
| Помер | 2 лютого 2000 (84 роки) Нью-Йорк, США |
| Відомий як | журналіст, політик, історик |
| Національність | українець |
| Політична партія | Організація Українських Націоналістів |
Біографія
ред.Роман Ільницький народився 18 червня 1915 року в селі Кривчому, нині Борщівський район, Тернопільська область.
Навчався у гімназіях в містах Чортків, Тернопіль (1925—1930), Рогатин, Малій Духовній семінарії у Львові.[1]
Був членом ОУН.
Після проголошення 30 червня 1941 року у Львові Акту про відновлення Української держави і створення українського уряду (УДП) став у ньому заступником міністра народного господарства. Але вже на початку липня 1941 року Степан Бандера, глава проголошеного уряду Ярослав Стецько, члени уряду Лев Ребет та Роман Ільницький були заарештовані і вивезені в Берлін для слідства, а через два місяці відправлені у спеціальне відділення для політв'язнів концтабору Заксенхаузен.[2]
Протягом 1945—1949 років — видавець і редактор тижневика «Час», голова Міжнародного Союзу Екзильної Преси та генеральний секретар міжнародного комітету переміщених осіб і політемігрантів у Німеччині (1947—1952), редактор «Українського самостійника» (1955—1956).
Після вбивства в Німеччині 12 жовтня 1957 Лева Ребета, Ільницький став третім головою Політради ОУНз[3].
Автор праці «Deutschland und die Ukraine 1934—1945».[4]
Помер 2 лютого 2000 року в Нью-Йорку, США.
Примітки
ред.- ↑ Весна Х. Ільницький Роман… — С. 683.
- ↑ В боротьбі за українську державу. СЛУПВ, Вінніпег, 1990.
- ↑ Гуцуляк І. Організації українських націоналістів після Другої світової війни (ідеологічний аспект). [Архівовано 11 липня 2012 у Wayback Machine.]
- ↑ Deutschland und die Ukraine 1934—1945 [Архівовано 8 серпня 2014 у Wayback Machine.], München, 1955
Джерела
ред.- Весна Х. Ільницький Роман // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2004. — Т. 1 : А — Й. — С. 683. — ISBN 966-528-197-6.
Посилання
ред.- Перелік імен та подій, що не увійшли до основного списку [Архівовано 19 лютого 2014 у Wayback Machine.]
- Знаменні та пам'ятні дати Тернопільщини на 2010 рік [Архівовано 5 березня 2016 у Wayback Machine.]
- КВАЗІЕНЦИКЛОПЕДІЯ ОУН-УПА
- Забуте відродження 1941-го [Архівовано 6 липня 2012 у Wayback Machine.]
- Кричевський Р. ОУН в Україні, ОУН (з) і ЗЧ ОУН: причинок до історії українського націоналістичного руху [Архівовано 31 грудня 2014 у Wayback Machine.]
| Попередник Лев Ребет |
|
4-й Голова Проводу ОУНз жовтень 1957 — ? |
|
Наступник Богдан Кордюк |