Роза Майредер (англ. Rosa Mayreder; 30 листопада 1858, Відень, Австрійська імперія — 19 січня 1938, Відень) — австрійська письменниця, художниця, музикантка і феміністка, що відзначалася вільнодумством. Стала першою жінкою, допущеною в клуб акварелістів, а її роботи виставлялися у віденському Будинку художників. Співзасновниця мистецької школи для дівчаток і жінок, а також Загальної австрійської асоціації жінок. У 1928 році отримала звання почесного громадянина Відня[9].

Роза Майредер
Rosa Mayreder
Rosa Mayreder, 1905.jpg
Псевдо Franz Arnold[1]
Народилася 30 листопада 1858(1858-11-30)[2][3][…]
Відень, Австрійська імперія[2][1][…]
Померла 19 січня 1938(1938-01-19)[2][3][…] (79 років)
Відень, Федеративна держава Австрія[2][1][…]
Країна Flag of Austria.svg Австрія[1]
Діяльність письменниця, лібретист, pastellist, художниця, редакторка
Галузь феміністичний рух[d]
Знання мов німецька[3]
Членство Verein der Schriftstellerinnen und Künstlerinnen Wiend[8]
Партія Соціал-демократична партія Австрії
У шлюбі з Karl Mayrederd

ЖиттєписРедагувати

Роза Майредер народилася 30 листопада 1858 року в родині Франца Арнольда Обермаєра, власника процвітаючої таверни[10] і його другої дружини Марі. Розповіді Рози про свою сім'ю, в якій панувала позитивна атмосфера і де її розуміли як особистість, записані в серії щоденникових записів, перший з яких датований 28 квітня 1873 року; на той час дівчинці було 14 років. Її автобіографічні записи в особистому щоденнику охоплювали широке коло тем — від повсякденного життя до почуттів, у тому числі, пов'язаних з війною.

Майредер здобула освіту, типову для людей її кола. Приватні репетитори вчили її грі на фортепіано, співу, французької мови і малюванню. Однак Роза заздрила своїм менш схильним до навчання братам у тому, що у них було більше можливостей здобути кращу освіту[10]. І хоча її батько з консервативними поглядами не вірив в освіту для дівчаток, все ж дозволив Розі бути присутньою на уроках грецької та латинської мов одного з її братів. Пізніше вплив цього навчання стане очевидним, оскільки Майредер повстане проти усталеної системи отримання жіночої освіти у представниць середнього класу. Пізніше Роза також піддасть критиці подвійні сексуальні стандарти та проституцію. Одним із прикладів її бунту було рішення ніколи не носити корсет, яке вона вперше озвучила у 18-річному віці. Цей акт непокори був не тільки соціальним, а й особистим психологічним нападом на її матір, яка вважала, що обов'язок жінки — надихатися почуттям власної гідності від чоловіка і синів.

У дорослому віці Роза Майредер познайомилася із безліччю художників, письменників і філософів[11]. Однією із найвпливовіших подій, які значно вплинули на майбутнє жінки, стали її часті зустрічі з Йозефом Сторком у Віденському університеті прикладних мистецтв, Рудольфом фон Вальдхаймом, Фрідріхом Екштейном, а також з її братами: Карлом, Юліусом і Рудольфом. Крім того, значний вплив на неї справили праці Ніцше, Гете і Канта[10]. Знайомство з такими визначними людьми дозволило Розі Мейредер створити товариство однодумців, які визнавали відмінності між чоловіками і жінками в суспільстві, і заохочувала їх до обговорення актуальних на той час соціальних питань.

У 1881 році Роза вийшла заміж за архітектора Карла Майредера, який згодом став ректором технічного університету у Відні. Шлюб був гармонійним, але бездітним. У 1883 році Роза зробила аборт, а також у неї було два романи, які вона детально описує в своїх щоденниках. Карл внаслідок цього страждав депресіями, починаючи з 1912 року й до своєї смерті в 1935 році.

Фемінізм, мистецтво і літератураРедагувати

 
Ландшафт, 1896, Dorotheum, Австрія
 
Садові лілії з кошенятами, 1891, Dorotheum, Австрія

Роза Майредер була радикальним критиком патріархальних структур суспільства[12]. Впродовж всього свого дорослого життя вона висловлювала особисте розчарування відсутністю справжнього самовираження для жінок протягом всієї історії людства[11]. Значна частина її критичних зауважень на адресу суспільства була спрямована на реформування дисбалансу між чоловіками й жінками і розширення ролей, які жінки могли б займати і виконувати в суспільстві. Майредер вважала боротьбу за права жінок своїм покликанням у житті, і розуміла, що її спроби боротися зі статусом-кво були новаторськими для того часу. Часто її звинувачували в тому, що вона була «синьою панчохою» або вела себе неналежним чином, проте вона продовжувала відкрито критикувати своє оточення[13].

Майредер опублікувала дві літературні праці: Zur Kritik der Weiblichkeit (Критикам жіночності, 1905 рік, збірка есе, де спростовувалися цитати «прийнятих» суспільством філософів і виражалася авторитетна підтримка в стилі ідеалів 17 та 18 століть)[11][14] і Geschlecht und Kultur (Стать і культура, 1923 рік, остання робота Рози, в якій критикувалися подвійні стандарти і дискримінація у відношенні до жінок). Також вийшла друком автобіографія під назвою Das Haus in der Landskrongasse.

Крім письменства, Майредер захоплювалася живописом і стала першою жінкою, допущеною в клуб акварелістів. У 1981 році одна з її акварельних робіт демонструвалася на щорічній виставці у Віденському будинку художників[13]. Крім того, Роза заснувала художню школу для дівчаток і жінок, спільно з Ольгою Праґер, Маріан Хайніш, Тіною Блау і Карлом Федерном.

Роза Майредер стала однією із засновниць Загальної австрійської асоціації жінок (1902)[15]. Активістка руху за права жінок Марі Ланг познайомила Розу з Рудольфом Штайнером, з яким та тривалий час листувалися[16]. У Рози встановилися теплі дружні стосунки з Гуго Вольфом, і вона переробила одне зі своїх оповідань на лібрето до його опери Der Corregidor[17], яка була вперше виконана в Мангаймі в 1896 році. У ці роки Роза опублікувала свій перший роман Aus meiner Jugend (З моєї юності). Пізніше вона познайомилася з Маріанною Хайніш, з якою згодом працювала в австрійській жіночої асоціації «Загальний австрійський жіночий клуб».

Роза Майредер була єдиною жінкою-засновницею соціологічної асоціації Відня, створеної в 1907 році[18]. Під час Першої світової війни брала участь в русі за мир і в 1919 році була обрана головою Міжнародної жіночої ліги за мир і свободу (IFFF).

Погляди на філософію НіцшеРедагувати

У своїх ранніх публікаціях, присвячених різним соціальним питанням, таким як фемінізм та громадянське здоров'я, Майредер з ентузіазмом оцінювала філософські роздуми Ніцше. У більш пізніх своїх роботах наприкінці 1920-тих років вона стала критичніше ставитися до праць Ніцше, а також до ексцесів виникаючого культу навколо його філософії; однак не відмовилася від своєї загальної позитивної оцінки філософських поглядів Ніцше[19].

КнигиРедагувати

  • Аскетизм і чуттєвість
  • Ідол[20]

ПриміткиРедагувати

  1. а б в г WeChangEd
  2. а б в г Deutsche Nationalbibliothek, Staatsbibliothek zu Berlin, Bayerische Staatsbibliothek et al. Record #118732382 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  3. а б в Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  4. Benezit Dictionary of ArtistsOUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
  5. Murau K. Wiener Malerinnen — S. 68–71.
  6. SNAC — 2010.
  7. Schmid-Bortenschlager S., Schnedl-Bubeniček H. Österreichische Schriftstellerinnen 1880–1938: Eine Bio-BibliographieStuttgart: Akademischer Verlag Hans-Dieter Heinz, 1982. — S. 119–120. — ISBN 978-3-88099-123-1
  8. Baumgartner M. 85 // Der Verein der Schriftstellerinnen und Künstlerinnen in WienBöhlau Verlag, 2015. — ISBN 978-3-205-20168-7, 978-3-205-79702-9 — doi:10.7767/9783205201687
  9. Schwartz Agatha. [1]. — 2011. — 1 лютого.
  10. а б в Tanzer Ulrike, Beniston Translated by Judith.  // Austrian Studies. — 2013. — Вип. 21 (3 грудня). — С. 46–61. — DOI:10.5699/austrianstudies.21.2013.0046.
  11. а б в Mittnik Kay Lewis.  // PhD thesis. — 1990.
  12. Solms-Laubach Franz Graf Zu.  // ProQuest Ebook Central. — 2012. — С. 207–208.
  13. а б Teodorescu, R., Ramona Mihaila, and Onorina Botezat, editors. Gender Studies: Women Inside and Outside the Box. Editura Printech, 2013.
  14. Mayreder, Rosa; Scheffauer, Herman, Translator. Survey of the Woman Problem. New York, G.H. Doran Co. Print.
  15. Schwartz, Agatha. «Austrian Fin-De-Siècle Gender Heteroglossia: The Dialogism of Misogyny, Feminism, and Viriphobia.» German Studies Review, vol. 28, no. 2, 2005, pp. 347—366. JSTOR, JSTOR, www.jstor.org/stable/30038153.
  16. Steiner Rudolf.  // Anthroposophic Press. — 1996. — С. xi. — ISBN 0-88010-414-7.
  17. Walker Frank.  // Music & Letters. — Вип. 41. — № 1. — С. 5–12.
  18. Solms-Laubach Franz Graf Zu.  // ProQuest Ebook Central. — 2012. — С. 185.
  19. Solms-Laubach Franz Graf Zu.  // ProQuest Ebook Central. — 2012. — С. 185–197.
  20. Thriftbooks. [2].

ПосиланняРедагувати

ПриміткиРедагувати