Родина Ґрітті

Ґрітті (італ. Gritti) — знатна венеційська родина, що веде своє походження найімовірніше з Кандії. У XV столітті один з представників цієї родини — Бенедетто Ґрітті був дожем Кандії протягом року.

Герб родини Ґрітті

Палаццо Пізані-Ґрітті, 1828 р.

Палаццо Ґрітті-Морозіні

Історія

Ґрітті набувають ваги у Венеції у XIII столітті, з огляду на їх вплив в одному з найважливіших венеційських володінь Середземномор'я Криті. Входять до великої ради з 1297. Основними теренами для них була військова справа; вони були воєначальниками республіки і кондотьєрами. Так Мікеле Ґрітті у ранзі кондотьєра брав участь і війні з міланськими Вісконті у 1437 — 1441. Його син Андреа також брав участь у воєнних діях проти Мілану, був проведітором військових сил, направлених проти цієї держави. У 1440 він став капітаном у Віченці, а у 1443 подестою Берґамо. При Тріадано Ґрітті значення родини тільки збільшувалось. Довгий час його діяльність була пов'язана з урядуванням у Падуї, де він був подестою і двічі капітаном (1465, 1473). Наприкінці життя він був командувачем венеційського флоту у війні з османами. Одночасно Тріадано був опікуном свого онука Андреа Ґрітті, що був дипломатом, відомим воєначальником, членом Ради десяти, проведітором армії у Війні Камбрейської ліги та дожем у 1523 — 1538. Найзначнішим для Венеції часу правління дожа Андреа було османське питання і відносини з султаном Сулейманом Пишним. До Стамбула були відправлені посольства, членом одного з яких був Альвізе Грітті, син дожа та невідомої грекині або туркині. Альвізе Ґрітті пов'язав своє життя з Османською імперією, як і інші двоє синів Андреа від тієї ж жінки — Лоренцо і Ґреґоріо. Після них Грітті займаються восновному торгівлею на Сході. Серед представників цієї родини пізнішого часу можна відзначити єпископа Сімоне Ґрітті.

У Венеції Ґрітті володіли значною кількістю нерухомості, а в правління дожа Андреа Ґрітті була проведена перебудова міста в ренесансному стилі. Серед палаццо, що в той чи інший час належали родині були Ка'Ґрітті, палаццо Пізані-Ґрітті, палаццо Ґрітті-Бадоер та інші.

Бібліографія

• Paolo Preto. Art. Gritti. In: Lexikon des Mittelalters. Bretscher-Gisinger, Charlotte/Meier, Thomas (Hrsg.). J.B. Metzler Verlag, Stuttgart u.a 2000. ISBN 3-476-01819-9 (нім.)
• Heinrich Kretschmayr. Geschichte von Venedig. Bd. 2. Friedrich Andreas Perthes: Gotha, 1920 (нім.)
• Kretschmayr Henrik. Gritti Lajos. A Magyar Történelmi Társulat kiadása: Budapest, 1901 (угор.)