Вікіпедія

Роговий Юрій Феодосійович

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Роговий.

Ю́рій Феодо́сійович Рогови́й (нар. 14 жовтня 1957, Устимівка Глобинського району Полтавської області) — український поет і прозаїк. Член Національної спілки письменників України з 2012 року[1].

Роговий Юрій Феодосійович
Народився 14 жовтня 1957(1957-10-14) (66 років)
Глобинський район, Полтавська область, Українська РСР, СРСР
Діяльність письменник
Членство Національна спілка письменників України

Біографія ред.

Народився в сім"ї вчителів 14 жовтня 1957 року в селі Устимівка Глобинського району Полтавської області.

Навчався в Устимівській восьмирічній та Пирогівській середній школах.

У 1980 році закінчив природничий факультет Полтавського педагогічного інституту імені В. Г. Короленка. До 2005 року працював учителем біології та хімії Пирогівської середньої школи Глобинського району Полтавської області.[2] Син українського письменника Рогового Феодосія Кириловича (1925—1992) — лауреата Шевченківської премії(1992).

Творчість ред.

…"Цей чоловік чимсь невловимим нагадує мені симоненківського Хлібороба. Нагадує своєю селянською мудрістю, своїм селянським аристократизмом, своєю селянською впевненістю і відповідальністю за завтрашній день Землі: «Не замулити б// зоряні криниці. Глянь,// онуки ростуть!» (200.Криниці зоряні// Зоряні криниці).

(Євген Баран: "Устимівсько-Пирогівський самурай. Про тривірші-хоку Юрія Рогового.)

…"Юрій Роговий — ловець думки, і його найвища мета чи завдання — спіймати думку і, як метелика на шпильці, пришпилити до паперу. Він має переконання: якщо думка вислизне, то це буде непоправна втрата. Звичайно, вона може повернутися, але це вже буде інша думка, бо кожного разу вона навіює відмінний настрій й особливі неповторні відчуття…"

(Петро Сорока: «Пишеться — наче востаннє…»)

…"Етюди й новелі Юрія Рогового, більш знаного сьогодні як автора кількох оригінальних збірок тривіршів-хоку, — явище в сучасній українській прозі — настільки ж маргінальне, як і небуденне. Марґінальність виявляє себе у кричущій невключеності в літературний процес, у відсутності рецензій і щонайменшого розголосу, врешті-решт, у накладі, що вимірюється ста примірниками, а небуденність — у чистому голосі, в простій природній мові, у вмінні знаходити цікавих персонажів, у гуманістичному ставленні до світу".

(Олег Соловей: «Селянська Атлянтида»)

Автор та упорядник книг, зокрема:

  • «Моє життя — то творення любові» (1999)
  • «Довга дорога до „Свята“ (Слово для Батька)» (2000)
  • «Серед білих снігів» (оповідання, 2001)
  • «Іскра небесна» (вірші, 2001)
  • «Покора-Покара-Покута» (колаж, 2004)
  • «Стиглі вишні» (вірші,2004)
  • «Роса в червону ніч» (2006)
  • «Святвечір» (оповідання, 2007)
  • «Маятник часу» (вірші,2007)
  • «Удосвіта, коли не спалось» (Листи Феодосія Рогового, упорядник Ю.Роговий,2009)
  • «Я світові потрібен як приклад, як можливість» (Із щоденників та записників Феодосія Рогового 1954—1992 р., 2009)
  • «Посульська Тризна» (2009)
  • «Березневий сніг» (тривірші,2010)
  • «Медова повінь» (тривірші,2011) — диплом ІІ ступеня на конкурсі видавців Полтавщини.
  • «Самотній Ангел» (тривірші,2012) — диплом ІІІ ступеня на конкурсі видавців Полтавщини..
  • «Зоряні криниці» (тривірші,2013).
  • «Яблучний Спас» (тривірші,2013) — диплом ІІІ ступеня конкурсу видавців Полтавщини..
  • «Тринадцятий Апостол або Сподівання Добра і Справедливості» (2014).
  • «Мірило часу» (тривірші,2014) — диплом ІІ ступеня на конкурсі видавців Полтавщини..
  • «Задумані вікна»(оповідання Ф.Рогового, упорядник Ю.Роговий2015) — диплом І ступеня на конкурсі видавців Полтавщини.
  • «Свято останнього млива». Романи Феодосія Рогового (упорядник Юрій Роговий, передмова Івана Дзюби)(2015).
  • «Дорога додому» (тривірші,2016).
  • «Добрий день хай буде Вам!» (листи до Феодосія Рогового, упорядник Ю.Роговий, 2016) — диплом І ступеня.
  • «Листи двох поколінь»..2017.
  • «Людина вміла» (тривірші, 2017) — диплом ІІ ступеня на конкурсі видавців Полтавщини.
  • «Листя опале» (тривірші, 2018) — диплом ІІІ ступеня на конкурсі видавців Полтавщини.
  • «Ловець снів»(тривірші, 2019). Полтава. Дивосвіт. - 216с.
  • «Трави некошені», (2020). Полтава, Дивосвіт. - 204с.+16с.вкл. - диплом І ступеня на конкурсі видавців Полтавщини.
  • «Шитво по білому» (тривірші, 2021). Полтава. Дивосвіт. - 208с.+16с.вкл.
  • «В житті я не взяв жодної фальшивої ноти.Біобібліографія.Творчий доробок Ф.Рогового.» Укладач Ю.Роговий. - Житомир: Вид-во "Рута", Київ: "Українська літературна газета", 2021. - 308 с.
  • «Повість для Григора». (Автор-упорядник) - Тернопіль. Золота Пектораль. - 2021. - 96с.
  • «Моє життя - то творення любові». (Автор-упорядник) - Полтава : Дивосвіт, 2022. - 560 с.
  • «Достигаючі хліба». (2022). Полтава. Дивосвіт. - 112с.
  • «Поруки для батька». Романи Феодосія Рогового (2022). (Упорядник) - Харків:Майдан. - 685 с.
  • «Генетика по-нашому». Полтава. Дивосвіт. - 2023. - 172 с. - Премія ім.В.Симоненка.
  • «Смак паляниці». Полтава. Дивосвіт. - 2023. - 112 с.

Нагороди і почесні звання ред.

  • Лауреат премії імені Дмитра Нитченка (2008)[3].
  • Лауреат премії імені І. П. Котляревського (2017).
  • Лауреат премії імені Ф. К. Рогового (2018).
  • Лауреат премії імені В.Симоненка (2023).

Примітки ред.

  1. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 29 жовтня 2013. Процитовано 9 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  2. ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 13 січня 2014. Процитовано 9 жовтня 2012.{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
  3. ↑ http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=5689 Відзначено лауреатів премії імені Дмитра Нитченка
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Роговий_Юрій_Феодосійович&oldid=41653286