Відкрити головне меню

Ри́зине — село в Україні, у Звенигородському районі Черкаської області, центр сільської ради. Населення — 1093 особи, дворів — 550 (2009).

село Ризине
Країна Україна Україна
Область Черкаська область
Район/міськрада Звенигородський район
Рада/громада Ризинська сільська рада
Код КОАТУУ 7121286401
Облікова картка картка 
Основні дані
Засноване перша половина 17 століття
Населення 1093 особи (2009)
Поштовий індекс 20235
Телефонний код +380 4740
Географічні дані
Географічні координати 49°06′10″ пн. ш. 30°35′19″ сх. д. / 49.10278° пн. ш. 30.58861° сх. д. / 49.10278; 30.58861Координати: 49°06′10″ пн. ш. 30°35′19″ сх. д. / 49.10278° пн. ш. 30.58861° сх. д. / 49.10278; 30.58861
Середня висота
над рівнем моря
225 м
Відстань до
обласного центру
112,1 (фізична) км[1]
Відстань до
районного центру
30 км
Місцева влада
Адреса ради с.Ризине,
Сільський голова Яловенко Тетяна Батькивна
Карта
Ризине. Карта розташування: Україна
Ризине
Ризине
Ризине. Карта розташування: Черкаська область
Ризине
Ризине

Зміст

ІсторіяРедагувати

Перша назва села — Різана Криниця. Існування Ризиного відносять до першої половини XVII століття. Перші записи в документах цього періоду зустрічаються польською і навіть латинською мовами. Щодо назви села є дві версії місцевих дослідників: перша — це подвійна топографічна назва, а друга зводиться до легенди, ніби-то в середині 1600 років у балці, що за селом, українські козаки вирізали польську заставу. Від цього і пішла назва «Різана».

У книзі «Киевские епархиальные ведомости» за 1894 рік подані списки православних церков, які в 1768 році перейшли з уній до православних. Тут зазначається й церква с. Різана Криниця. Отже, село на цей час було велике (близько 150 дворів з населенням до 650 осіб). На 1900 рік в селі було 383 двори та 1979 жителів.

Т. Г. Шевченко під час першої подорожі по Україні відвідав Ризине. Під час заслання в солдати в Новопетровському укріпленні поет був особисто знайомий з ризинчанином Андрієм Обеременком. Дружбі двох українців присвятили свої картини художники М. Н. Хазановський та І. Г. Лось (зберігаються в сільському музеї).

Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного окупаційним урядом СССР 1923-1933 та 1946-1947 роках.

552 мешканця села брали участь у боях радянсько-німецької війни, 215 з них загинули, 137 нагороджені орденами й медалями. Уродженцю села В. С. Гришку присвоєно звання Героя Радянського Союзу.

Станом на початок 70-х років ХХ століття в селі розміщувалась центральна садиба колгоспу В. С. Гришка, за яким було закріплено 2,5 тисяч га сільськогосподарських угідь, в тому числі 2,3 тисячі га орної землі. Виробничим напрямком господарства був зерново-тваринницький.

Також на той час працювали середня, восьмирічна і початкова школи, будинок культури з залом на 450 місць, 2 бібліотеки з фондом 16,7 тисяч книг, фельдшерсько-акушерський пункт та пологовий будинок.

На території села виявлено поселення трипільської культури, кургани скіфських часів, поселення і поховання черняхівської культури.

СучасністьРедагувати

На сьогодні в селі функціонують: СТОВ ім. Гришка, Пехівське лісництво, два фермерських господарства та десяток приватних господарств. Жителі села орендують 20 га водного дзеркала ставків для розведення риби.

У селі діють ЗОШ, дитячий садок, Будинок культури, сільська та шкільна бібліотека, сільський історико-краєзнавчий музей «Різана Криниця», фельдшерсько-акушерський пункт, пошта, відділення Ощадбанку, 8 магазинів. Гордістю села та району є сільський духовий оркестр.

ПерсоналіїРедагувати

В селі народились:

  • Г. А. Власюк, П. І. Колісник — кандидати наук;
  • А. А. Гончаренко — доцент, заслужений вчитель України, удостоєний премії ім. Макаренка;
  • А. С. Музиченько — доктор економічних наук, професор;
  • В. В. Любашенко — доктор математичних наук;
  • П. М. Линник — доктор хімічних наук.
  • Яніна Олександрівна Барибіна - кандидат економічних наук

проживають:

ДжерелаРедагувати

ПосиланняРедагувати

ЛітератураРедагувати

Ресурси інтернетуРедагувати