Рижов Олександр Іванович

Рижов Олександр Іванович (23 листопада 1895, село Кур'яниха, Російська імперія — 14 грудня 1950, Москва, СРСР) — радянський генерал-лейтенант (1944), Герой Радянського Союзу (1945).

Олександр Іванович Рижов
Александр Иванович Рижов
Народження	23 листопада (5 грудня) 1895 Кур'янихаd, Зіменковська волостьd, Кінешемський повітd, Костромська губернія, Російська імперія
Смерть	16 грудня 1950(1950-12-16) (55 років) Москва, СРСР
Поховання	Новодівичий цвинтар
Країна	СРСР
Приналежність	Червона армія
Вид збройних сил	Сухопутні війська
Освіта	Військова академія Генерального штабу Збройних Сил Російської Федерації
Роки служби	1918–1950
Партія	КПРС
Звання	Генерал-лейтенант
Командування	296-та стрілецька дивізія, 3-й гвардійський стрілецький корпус, 56-та армія (СРСР), 18-та армія (СРСР), 46-та армія (СРСР), 47-ма армія (СРСР), 4-та гвардійська армія (СРСР), 70-та армія (СРСР), 28-й гвардійський стрілецький корпус, 3-тя ударна армія (СРСР)
Війни / битви	Друга світова війна
Нагороди	Медаль «За оборону Кавказу» Медаль «За взяття Берліна» Медаль «30 років Радянській Армії та Флоту»

Біографія

Народився в селянській родині. Пізніше жив у місті Кінешма, де закінчив реальне училище.

Учасник Першої світової війни, дослужився до звання прапорщика. Із 1918 року служив у Червоній армії, брав участь у Громадянській війні в Росії, воював командиром взводу, ад'ютантом (начальником штабу) і командиром батальйону. Учасник радянсько-польської війни, у 1921 році придушував повстання українських селян на півдні України.

У міжвоєнний період командував батальйоном і полком, служив начальником господарської частини 23-ї Харківської стрілецької дивізії. Закінчив 2 курси Військової академії імені М. В. Фрунзе (1935) і курси при Академії Генерального штабу (1940). Із 1940 року – комендант 80-го укріпленого району в Одеському військовому окрузі.

Німецько-радянська війна

З початком німецько-радянської війни продовжував командувати 80-м укріпленим районом. Після розформування укріпрайону був призначений командиром 296-ї стрілецької дивізії, на чолі якої відзначився в боях на Донбасі і під Барвінковим. Із лютого 1942 року – заступник командира, а з травня 1942 року – командир 3-го гвардійського стрілецького корпусу.

Із 1 липня 1942 по 5 січня 1943 року – командувач 56-ї армії на Північно-Кавказькому і Закавказькому фронтах. Брав активну участь у битві за Кавказ, у оборонних боях за Ростов і Краснодар.

Із 5 січня по 11 лютого 1943 року – командувач 18-ї армії. На чолі армії брав участь у наступі на Краснодар.

Із 11 лютого по 15 березня 1943 року – командувач 46-ї армії.

Із 15 березня по 28 липня 1943 року командував 47-ю армією Степового військового округу. Під час битви на Курській дузі був знятий з посади командувачем Степового фронту генерал-полковником І. С. Конєвим. Після цього з 28 липня 1943 по 6 січня 1944 року – заступник командувача 37-ї армії, брав участь у форсуванні Дніпра.

Із 6 січня по 2 лютого 1944 року – командувач 4-ї гвардійської армії. Брав участь у першому етапі Корсунь-Шевченківської операції. Знятий з посади через хворобу.

Із 28 березня по 27 травня 1944 року – командувач 70-ї армії 2-го Білоруського фронту. Під час Поліської операції армія зазнала тяжкої поразки і змушена була відступити. За цю невдачу був знятий з посади.

Із липня 1944 року і до самого кінця війни командував 28-м гвардійським стрілецьким корпусом 8-ї гвардійської армії. На цій посаді проявив себе як успішний та рішучий командир, відзначився під час Вісло-Одерської операції та взяття Берліна. За успішні бойові дії на річці Варта указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 квітня 1945 року удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Після війни

Після війни залишився на тій же посаді командира корпусу. У 1949 році очолив 3-тю ударну армію. В той же час важко захворів і помер у Москві, там же й похований.

Військові звання

• Полковник (24 грудня 1935)
• Комбриг (31 березня 1940)
• Генерал-майор (4 червня 1940)
• Генерал-лейтенант (2 листопада 1944)

Нагороди

• Герой Радянського Союзу (6 квітня 1945) з врученням медалі «Золота Зірка»)
• Чотири ордени Леніна (20 грудня 1943 – за форсування Дніпра; 21 лютого 1945 – за вислугу років; 6 квітня 1945 – до звання Героя Радянського Союзу; 29 травня 1945 – за взяття Берліна)
• Два ордени Червоного Прапора (1944; 1948 – обидва за вислугу років)
• Орден Суворова 2-го ступеня (8 лютого 1943 – за оборону Кавказу)
• Медаль «За оборону Кавказу» (1944)
• Медаль «За перемогу над Німеччиною» (1945)
• Медаль «За взяття Берліна» (1945)
• Медаль «XX років РСЧА» (1938)
• Медаль «30 років Радянської Армії і Флоту» (1948)
• Орден Хрест Грюнвальда (Польща; 1945)

Джерела

• Великая Отечественная. Командармы. Военный биографический словарь. – М.; Жуковский: Кучково поле, 2005. — 408 с.