Репс Юрій Петрович

латвійський хокеїст

Юрій Петрович Репс (латис. Juris Reps; нар.. 26 березня 1944, Рига, Латвійська РСР, СРСР) — радянський і латвійський хокеїст, нападник[1]. Майстер спорту СРСР міжнародного класу[2]

Юрій Репс
Особові дані
Повне ім'я Репс Юрій Петрович
Народження 26 березня 1944(1944-03-26) (80 років)
м. Рига, Латвійська РСР, СРСР
Зріст 177 см
Громадянство СРСР СРСРЛатвія Латвія
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1962–1967 СРСР «Даугава» ? (156)
1967–1977 СРСР «Динамо» (Москва) 351 (132)
1978–1981 СРСР «Динамо» (Рига) 151 (24)
1991–1993 Латвія «Вецмейстарс» (Рига) 12 (4)
Національна збірна
Роки Збірна І (г)
1969–1970  СРСР 3 (1)
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1992–1994 Латвія «Динамо» (Рига)
Звання, нагороди
Звання
Майстер спорту СРСР міжнародного класу
Майстер спорту СРСР міжнародного класу

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис

ред.

Юрій Репс — вихованець дитячо-юнацької спортивної школи «Динамо» (Рига), за яку він почав грати в 1957 році. З 1959 року грав за команду «Вагонобудівник» (Рига), а у 1962—1967 роках виступав у чемпіонатах СРСР за ризьку команду «Даугава». За час виступів за команду «Даугава» Юрій Репс закинув 126 шайб у 217 матчах[3] (за іншими даними, він закинув 156 шайб, з яких 15 були у вищій лізі, а решта — в першій лізі чемпіонату СРСР[1]).

У 1967—1977 роках Юрій Репс виступав за команду «Динамо» (Москва), закинувши 134 шайби в матчах чемпіонату СРСР[3] (за іншими даними — 132 або 133 шайби у 351 матчі[1]). За цей час у складі своєї команди він тричі ставав срібним призером і чотири рази бронзовим призером чемпіонату СРСР, у 1969 році був визнаний найкращим нападником чемпіонату країни. Його партнерами по трійці нападу в різні роки були Володимир Юрзінов, Ігор Самочернов, Михайло Титов і Анатолій Мотовилов[4].

Переможець зимової Універсіади 1968 року. Основу студентської збірної Радянського Союзу складали київські «динамівці» (Кульков, Альошин, О. Богінов, Бєлоножкін, Тузик, Серебряков, Шоман, Голембіовський), а очолював Дмитро Богінов.

У складі збірної СРСР у 1969—1970 роках зіграв у трьох товариських матчах (два проти збірної Фінляндії і один проти збірної Швеції), закинувши одну шайбу у ворота фінської команди[5]. Крім цього, у складі збірної команди СРСР-II він брав участь у Міжнародному хокейному турнірі 1967 року в Москві (першому з наступної серії турнірів на призи газети «Ізвєстія»), провівши п'ять ігор і закинувши одну шайбу. У складі збірної СРСР-II він став срібним призером цього турніру[1][6].

У 1977—1981 роках Юрій Репс виступав за команду «Динамо» (Рига), закинувши за цей час 24 шайби в матчах чемпіонату СРСР[1]. За сукупністю виступів за клуби Москви та Риги входив до сотні найрезультативніших гравців чемпіонату країни — «Клуб 100 бомбардирів»[7].

У 1991—1993 роках Юрій Репс грав за команду «Вецмейстарс» («ветерани» або «старі майстри»), яка виступала в хокейному чемпіонаті Латвії[1].

У 1992—1994 роках Юрій Репс працював старшим тренером хокейної команди «Динамо» (Рига)[8].

Досягнення

ред.

Примітки

ред.
  1. а б в г д е ж и к л Юрий Петрович Репс (HTML). www.dynamo-history.ru. Процитовано 02.07.2015.
  2. Репс Юрій Петрович на сайті «Спорт-страна.ру»
  3. а б в г д Хоккей. Справочник. / А. В. Комаров. — Москва: Физкультура и спорт, 1977. — С. 201—202. — 312 с.
  4. Динамо. Энциклопедия. — Москва: ОЛМА-Пресс, 2003. — С. 426. — 477 с. — ISBN 5-224-04399-9.
  5. Юрис Репсис (HTML). www.chidlovski.net. Процитовано 02.07.2015.
  6. а б Московский международный турнир — 1967 (HTML). hockeyarchives.ru. Процитовано 18.08.2015.
  7. Владимир Филатов (3 сентября 2012). Клуб «100 бомбардиров». Потеснит ли Сушинский легенд?. Советский спорт — www.sovsport.ru. Архів оригіналу (HTML) за 4 липня 2015. Процитовано 02.07.2015.
  8. Dinamo Riga — Ice Hockey Club (HTML). sportdream.wix.com. Процитовано 03.07.2015.
  9. Хоккей. Большая энциклопедия / О. И. Беличенко, Ю. С. Лукашин. — Москва: Терра-Спорт, Олимпия-Пресс, 2006. — Т. 1 (А—Р). — С. 48. — 359 с.

Посилання

ред.