Вікіпедія

Реплянчук Дмитро Олександрович

Тема цієї статті може не відповідати загальним критеріям значущості Вікіпедії. Будь ласка, допоможіть підтвердити значущість, додавши посилання на надійні вторинні джерела, які є незалежними для цієї теми. Якщо значущість залишиться непідтвердженою, стаття може бути об'єднана з іншою статтею, перенаправлена на іншу статтю або вилучена. (лютий 2023)

Реплянчук Дмитро Олександрович (нар. 17.10.1994, Київ) — український журналіст, кореспондент телевізійної програми журналістських розслідувань «Слідство.Інфо». Спеціалізується на розслідуваннях корупції та зловживань у правоохоронній системі. До дого, як приєднався до команди «Слідство.Інфо», працював журналістом на «Громадському»[1]. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну Дмитро Реплянчук почав займатися ідентифікацією російських військових, які вчиняли злочини на території України.[2][3][4][5] На основі знахідок журналіста українська прокуратура оголосила підозри кільком російським військовим[6][7].

Реплянчук Дмитро Олександрович

Резонансні журналістські розслідування ред.

  • «Золотий» вагон Медведчука (2022)[8] — після виходу матеріалу Личаківський райсуд Львова наклав арешт на майно Віктора Медведчука, серед якого — і славнозвісний золотий вагон.[9]
  • «Режисери конституційної кризи» (2021)[10] — у розслідуванні розповідається про приховані домовленості задля контролю над одним із найвпливовіших суддів країни, які відбувалися між представником Офісу президента Зеленського Андрієм Богданом, ексчиновником адміністрації Януковича Андрієм Портновим, головою Окружного адмінсуду Києва Павлом Вовком та суддею КСУ Олександром Тупицьким. Завдяки реакції громадянського суспільства на це розслідування[11] призначення суддів до появи вакантних посад у КСУ не відбулося[12]. Це дозволило зберегти легітимність складу суддів КСУ і призначити нових кадрів лише після того, як термін повноважень судді КСУ Олександра Тупицького[13] закінчився. Це допомогло уникнути нелегітимності нових кадрів у КСУ.
  • «Чотири кілери, три копи і наркобарон»[14] (2021) — у фільмі-розслідуванні розповідається про зв'язок балканської мафії та українських правоохоронців, які домогали їм потрапити в Україну. Після виходу матеріалу один із фігурантів цього розслідування — Євген Дейдей, який працював помічником начальника київської поліції, — звільнився з посади.[15] Згодом ДБР зареєструвало кримінальне провадження щодо помічника начальника київської поліції Євгена Дейдея та ще двох поліцейських, які перевозили групу ймовірних кілерів територією України навесні 2020-го року.[16]
  • «Нарадча кімната» (2020)[17][18] — двосерійний фільм-розслідування, у якому розповідається про зловживання суддів Окружного адмінстративного суду Києва, а також — про домовленості людей з Офісу президента Зеленського із головою ОАСК Павлом Вовком. Фільм базується на записах детективів НАБУ, які встановили прослуховуючі присторої у кабінеті голови ОАСК. Факти, оприлюднені у фільмі, стали підставами для численних заяв про зловживання суддів ОАСК до ВРП. [19] Розголос та тиск громадськості змусили президента Зеленського 13 квітня 2021-го зареєструвати у парламенті невідкладний законопроєкт про ліквідацію ОАСК.[20]

Відзнаки ред.

У 2022-му разом із колегами Євгенією Моторевською та Катериною Лихогляд отримав відзнаку у конкурсі журналістських робіт «Суд людською мовою-2021» у номінації «Кращий розслідувальний матеріал» за двосерійний фільм-розслідування «Нарадча кімната».[21]

Є співавтором проєкту «Золото церкви», який увійшов у шорт-лист Національного конкурсу журналістських розслідувань у 2021 році.[22].

У 2020-му увійшов у шорт-лист Thomson Foundation Young Journalist Award.

У тому ж році році разом з колегами Євгенією Моторевською та Василем Бідуном Дмитро Реплянчук отримав найвищу відзнаку Національного конкурсу журналістських розслідувань за фільм «Я – бот»[23].

Примітки ред.

  1. ↑ Дмитро Реплянчук. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 9 лютого 2022.
  2. ↑ Бучанські кати. Журналіст-розслідувач розповів, хто вбивав і ґвалтував українців в передмісті Києва. nv.ua (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  3. ↑ Ukraine: The children's camp that became an execution ground. BBC News (en-GB) . 15 травня 2022. Процитовано 20 липня 2022.
  4. ↑ Il giornalista investigativo Dmytro Replianchuk: "Si vantano sui social dei loro crimini, così do un volto ai torturatori russi”. la Repubblica (італ.). 5 травня 2022. Процитовано 20 липня 2022.
  5. ↑ Куля, Артем (16.05.2022). Ідентифікація російських злочинців: як встановлювались особи, які катували та вбивали українців у Бучі. https://fakty.com.ua/ua/ (Українська) . https://fakty.com.ua/ua/. Процитовано https://fakty.com.ua/ua/ukraine/suspilstvo/20220516-identyfikacziya-rosijskyh-zlochyncziv-yak-vstanovlyuvalys-osoby-yaki-katuvaly-ta-vbyvaly-ukrayincziv-u-buchi/.
  6. ↑ Правоохоронці викрили перших 10 російських окупантів, причетних до злочинів у Бучі. Громадське радіо (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  7. ↑ "Бучанська різанина". Ким є перші підозрювані і як їх знайшли. BBC News Україна (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  8. ↑ «Золотий» вагон Віктора Медведчука. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  9. ↑ Слідчий суддя арештував майно Медведчука В.В. court.gov.ua (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  10. ↑ Режисери конституційної кризи. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  11. ↑ Закликаємо народних депутатів не голосувати законопроєкт про Конституційний Суд без конкурсної процедури. Центр Протидії Корупції (uk-UA) . Процитовано 20 липня 2022.
  12. ↑ Конституційний суд відтермінував присягу суддів, призначених за квотою Зеленського – Совгиря. Радіо Свобода (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  13. ↑ Собенко, Надія (19.05.2022). Новопризначена суддя КСУ Грищук склала присягу. Процитовано https://suspilne.media/241142-novopriznacena-sudda-ksu-grisuk-sklala-prisagu/.
  14. ↑ Чотири кілери, три копи і наркобарон. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  15. ↑ Екснардеп Дейдей звільнився з посади помічника глави поліції Києва. 24 Канал (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  16. ↑ ДБР почало розслідування щодо Дейдея та інших поліцейських, які перевозили балканських кілерів. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  17. ↑ Нарадча кімната-2. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  18. ↑ Нарадча кімната. Slidstvo.info (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  19. ↑ 48 ДРУЗІВ ВОВКА: хто працює в ОАСК, який вирішив ліквідувати президент. dejure.foundation. Процитовано 20 липня 2022.
  20. ↑ Офіційний портал Верховної Ради України. w1.c1.rada.gov.ua. Процитовано 20 липня 2022.
  21. ↑ Переможці Третього щорічного конкурсу журналістських робіт «Суд людською мовою» 2021 року!. hrvector.org (укр.). Процитовано 20 липня 2022.
  22. ↑ Золото церкви | мирський погляд на церковні гроші (укр.). Процитовано 9 лютого 2022.
  23. ↑ thelede (18 вересня 2020). Хто переміг в Національному конкурсі журналістських розслідувань-2020. thelede.media (укр.). Процитовано 9 лютого 2022.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Реплянчук_Дмитро_Олександрович&oldid=41134704