Ребуція (Rebutia)
Квітучі ребуції
Квітучі ребуції
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Рослини (Plantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Надклас: Покритонасінні (Magnoliophyta)
Клас: Евдикоти
Порядок: Гвоздикоцвіті (Caryophyllales)
Родина: Кактусові (Cactaceae)
Підродина: Cactoideae
Триба: Trichocereeae
Рід: Ребуція (Rebutia)
K.Schum., 1895
Rebutia minuscula[1]
K.Schum., 1895

Див. Види

Синоніми
Aylostera Speg.;

Digitorebutia Buin.;
Mediolobivia Backeb.;
Spegazzinia Backeb.;
Sulcorebutia Werd.;
Weingartia Werd.

Посилання
Вікісховище: Category:Rebutia
Віківиди: Rebutia
EOL: 5195336
IPNI: 295618-2
ITIS: 906986
NCBI: 432459

Ребу́ція (Rebutia) — рід сукулентних рослин з родини кактусових.

Етимологія та українська назва ред.

 
Типовий вид Rebutia minuscula

Назва роду носить ім'я французького винороба та садовода П'єра Ребю[es] (фр. Pierre Rebut), який в XIX ст. був відомим експертом по кактусам і продавцем.

В українській літературі з кактусної тематики вживається назва «Ребуція»[2][3] та Ребютія[4]. А. О. Буренков у своїй книзі «Кактуси в гостях та вдома» також наводить назву російською — «Ребютия» (укр. «Ребютія»)[5]. Серед кактусистів та в інтернеті також зустрічається назва «Ребюція» (рос. «Ребюция»).[6][7]

Систематика ред.

Рід Rebutia був описаний в 1895 німецьким ботаніком Карлом Шуманом (1851–1904).

Як і багато інших південноамериканських родів, цей рід породив безліч суперечок. В останній чверті XX в цей рід включені види таких раніше самостійних родів, як Aylostera, Digitorebutia (інша звана Mediolobivia), Rebutia, Sulcorebutia і Weingartia, що викликає суперечки і таксономічну плутанину, тому що не всі систематики згодні з таким укрупненням.

Ареал та екологія ред.

Батьківщина рослин цього роду — Болівія і північна Аргентина, де вони ростуть в гірських місцевостях на східній стороні Андських гір на висоті 1500-4000 м над рівнем моря, в умовах різкої зміни денних і нічних температур і підвищеної концентрації ультрафіолетових променів. Часто селяться під притінінням чагарникової рослинності.

Опис ред.

Рослини описуються як невеликі кулясті кактуси, багато з яких формують великі групи. У культурі спостерігаються випадки, коли група ребуцій виростає навіть більше розміром, ніж у дикій природі. Ребуції мають велику різноманітність форм і колючок. Колючки зазвичай не жорсткі. З віком рослини дещо змінюють форму, стаючи з кулястих коротко-циліндричними.

Квітки ред.

Рослини цього роду цвітуть легко і рясно. Самозапильні квітки з'являються з нижніх ареол. За кольором вони різноманітні: фіолетові, рожеві, яскраво-червоні, помаранчеві, жовті і білуваті. Квітки середнього розміру: від 1,5 до 4 см в діаметрі. Квіткова трубка гола.

Види ред.

Згідно систематики Едварда Андерсена до роду Rebutia належить 38 видів. Список видів сайту «The Plant List» включає 22 прийняті назви видів. Списки різняться.

Охорона у природі ред.

29 видів роду Ребуція входять до Червоного списку Міжнародного Союзу Охорони Природи[8], деякі з них відсутні у списках визнаних видів, наведених в монографії Андерсена «The Cactus Family» і на сайті спільного проекту Королівських ботанічних садів у К'ю і Міссурійського ботанічного саду «The Plant List».


Культура ред.

У більшості випадків вважається, що рід досить простий в культурі і рекомендується для початківців. Ґрунт для цих рослин повинен бути проникним і мати слабокислу реакцію. Освітлення має бути сильним — любителя не повинна вводити в оману уявна ніжність цих рослин, однак навесні вони можуть бути схильні до опіків. Полив повинен бути регулярним, але між поливами земляний ком повинен повністю просохнути. Переливу ці рослини не прощають — не варто забувати про те, що на батьківщині рослини часто ростуть на крутих схилах, де вода не затримується, при дощі скочуючись вниз. Вітається розташування ні свіжому повітрі. У зимовий період ребуції здатні витримувати низькі температури, але краще утримувати їх при температурі 6-8 °C. Коли рослини молоді, їх потрібно пересаджувати щорічно. Але з віком їх краще замінити нечастими акуратними перевалками, при яких додається свіжа землесуміш.

Розмноження ребуцій — вегетативне (відростками) або генеративне (насінням). Насіння ребуцій найкраще проростає при температурі 16-18 °C.

Маючи ніжну шкірку, ребуції часто вражаються павутинним кліщем.

Див. також ред.

Примітки ред.

  1. [[https://web.archive.org/web/20170202112808/http://www.tropicos.org/Name/40023192 Архівовано 2 лютого 2017 у Wayback Machine.] Rebutia в базі даних «Tropicos» Міссурійського ботанічного саду] (англ.)
  2. С. М. Приходько. Кактуси. − Видавництво «Наукова думка», 1974 (укр.)
  3. Борисенко Т. И. Кактусы. Справочник, — Киев: Наукова думка, 1986 г., — 286 с., ил. (рос.)
  4. Широбокова Д. Н., Нікітіна В. В., Гайдаржи М. М., Баглай К. М. Кактуси та інші сукулентні рослини. — К. : Українські пропілеї, 2003. — 110 с. — ISBN 966-7015-28-9.
  5. Буренков А. А. Кактусы в гостях и дома, — Феникс, 2007 г., — 472 с. — ISBN 978-966-651-431-1
  6. Азбука кактусовода[недоступне посилання](рос.)[недоступне посилання з липня 2019]
  7. [Кактуси (рос.). Архів оригіналу за 14 березня 2009. Процитовано 13 березня 2011.  Кактуси (рос.)]
  8. Червоний Список Міжнародного Союзу Охорони Природи [Архівовано 2011-08-05 у Wayback Machine.] (англ.)

Джерела ред.

Література ред.

Посилання ред.