Реалізована есхатологія
Реалізована есхатологія (довершена есхатологія) — богословська есхатологічна концепція, згідно з якою спасіння світу вже настало після воскресіння Христа. В цілісному варіанті розвинута у протестантському богослов'ї XX ст., подібні ідеї наявні в більш давніх богословських роботах.
Історія ред.
У другій половині XIX ст. ліберальна протестантська теологія прагнула пояснити християнство етичними категоріями, відкидаючи містичний зміст. В її межах спасіння пояснювалось в оптимістичному погляді на людський прогрес, в процесі якого людство мало поступово самовдосконалюватися.
Альберт Швейцер звернув увагу, що проповідь Христа мала насамперед есхатологічний, а не етичний характер. Згідно з його думкою, Христос очікував швидкого кінця світу, проте помилився у своїх очікуваннях. Замість кінця світу на вченні Христа виникла церква.
Ідею реалізованої есхатології (англ. realized eschatology) першим запропонував англійський теолог Чарльз Додд у книзі «Притчі про Царство» (англ. The Parables of the Kingdom), яка вийшла у 1935 році.
Концепція ред.
Згідно з концепцією Чарльза Додда, в момент боговтілення божественна дія увійшла в історію, знищила старий занепалий світ та створила новий. Створення нового світу означало довершення біблейських месіанських пророцтв. Додда критикували за нез'ясоване ставлення до футуристичної есхатології, проте в пізніх роботах він визнав, що остаточне спасіння світу ще має відбутись.
Німецький теолог Йохим Ієреміас (1900—1979) уточнив ідею Додда терміном «есхатологія у дії» (нім. sich realisierende eschatologie). Згідно з ним, процес втілення есхатології розпочався з земним життям Христа, він триває і ми можемо очікувати його завершення в майбутньому.
Тематику довершеної есхатології (англ. inaugurated eschatology) детально розробляв євангельський американський теолог Джордж Елдон Ледд[en] (1911—1982).
Американський професор богослов'я Ентоні Хукема (1913—1988) вважав, що більш точно позицію аміленіалістів виражає сполучення «міленіалізм, що виконується» (англ. realized millenialism), оскільки тисячолітнє царство не прерогатива майбутнього, а знаходиться зараз в процесі реалізації[1].
У не протестантському богослов'ї ред.
Мотиви царства Божого, що вже зараз перебуває посеред людей, існують в літургічних текстах, починаючи з давніх редакцій, що досліджується в багатьох роботах з літургіки[2][3]. Своєю чергою, літургічні тексти базуються на багатьох цитатах з Нового Заповіту відповідного змісту[4].
На думку професора Санкт-Петербургської духовної академії Іаннуарія (Івлієва)[ru] після появи гностичних тенденцій у I ст. задля боротьби з ними положення про реалізовану есхатологію зазнало певної критики, і з тих часів більш звичною та нормативною стає есхатологія майбутнього[4].
Примітки ред.
- ↑ Антони Хукэма. Амилленаризм
- ↑ архимандрит Иов (Геча). «Се Жених грядет в полунощи» Богословская конференция Русской Православной Церкви «Эсхатологическое учение Церкви» (Москва, г/к «Даниловский» 14–17 ноября 2005 г.)
- ↑ Церковь, мир, миссия: Мысли о православии на Западе : [Пер. с англ. Ю.С. Терентьева] / Протопресвитер Александр Шмеман; [Вступ. ст. протоиерея В. Асмуса]. — М. : Изд-во Православ. Свято-Тихон. богосл. ин-та, 1996. — 272 с. / Обновление. 174—186 с. ISBN 5-7429-0032-5
- ↑ а б архимандрит Ианнуарий (Ивлиев). Эсхатология в Новом Завете. Богословская конференция Русской Православной Церкви «Эсхатологическое учение Церкви» (Москва, г/к «Даниловский» 14–17 ноября 2005 г.)
Джерела ред.
- George Eldon Ladd. A Theology of the New Testament . ISBN 9780802834430.
- «Осуществле́нная эсхатоло́гия». Александр Мень, Библиологический словарь, том 2 К — П
- Эсхатологическая проблематика в современной библеистике и в творениях отцов Церкви. Александр Тимофеев. Богословская конференция Русской Православной Церкви «Эсхатологическое учение Церкви» (Москва, г/к «Даниловский» 14–17 ноября 2005 г.