Растєгаєв Сергій Олександрович

російський футболіст

Сергій Олександрович Растєгаєв (рос. Сергей Александрович Растегаев; нар. 29 січня 1972, Енгельс, Саратовська область, РРФСР) — радянський та російський футболіст, виступав на позиції захисника та опорного півзахисника. Грав у вищих дивізіонах Росії і Казахстану.

Ф
Сергій Растєгаєв
Особисті дані
Повне ім'я Сергій Олександрович Растєгаєв
Народження 29 січня 1972(1972-01-29) (52 роки)
  Енгельс, Саратовська область, РРФСР
Зріст 190 см
Вага 82 кг
Громадянство СРСР СРСР
Росія Росія
Позиція захисник,
опорний півзахисник
Інформація про клуб
Поточний клуб завершив кар'єру
Юнацькі клуби
СРСР СДЮСШОР (Енгельс)
СРСР СЕПО (Саратов)
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1990 СРСР «Вуглик» (Кр) (КФК)
1990 СРСР «Шахтар» (Д) 0 (0)
1991—1992 СРСР/Україна «Кривбас» 45 (4)
1993 Росія «Діоніс» (Енгельс) (КФК)
1994—1998 Росія «Сокіл» (С) 168 (16)
1998  Росія «Металург» (Л) 24 (1)
1999—2000 Росія «Факел» (В) 48 (3)
2001 Росія «Металург» (Кр) 9 (2)
2002 Росія «Факел» (В) 0 (0)
2002 Росія «Газовик-Газпром» 7 (1)
2003 Казахстан «Єсіль» 15 (0)
2003 Росія «Динамо» (Бр) 17 (0)
Тренерська діяльність**
Сезони Команда Місце
2015 Росія «Балтика»

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

** Тільки на посаді головного тренера.

Життєпис ред.

Вихованець СДЮСШОР міста Енгельса, перший тренер — Олександр Володимирович Стрельцов. З восьмого класу займався в СДЮШОР профкому СЕПО (Саратов). На дорослому рівні розпочав виступати в 1990 році в складі донецького «Шахтаря». Єдиний матч за основний склад гірників зіграв у Кубку Федерації 16 червня 1990 проти «Дніпра»[1], також взяв участь у 13 матчах турніру дублерів.

У 1991 році перейшов у «Кривбас», в його складі брав участь у матчах другої нижчої ліги СРСР, а в 1992 році став переможцем першої ліги України. У 1993 році повернувся в рідне місто і виступав на аматорському рівні за команду «Діоніс». У 1994 році приєднався до саратовського «Соколу», в його складі за наступні п'ять сезонів відіграв 168 матчів у першій лізі. У 1998 році половину сезону провів в оренді в липецкому «Металурзі».

У 1999 році перейшов у воронезький «Факел» і разом з командою вийшов у вищий дивізіон, завоювавши срібні медалі першої ліги. У прем'єр-лізі дебютував 1 квітня 2000 року в матчі проти «Аланії», вийшовши на заміну на 62-й хвилині замість Олександра Гришина[2]. Всього у вищому дивізіоні зіграв 13 матчів й після завершення сезону 2000 року залишив команду.

Після відходу з «Факела» виступав в першому дивізіоні за красноярський «Металург» і «Газовик-Газпром». Влітку 2002 року повертався в «Факел», але зіграв лише один кубковий матч. За свою кар'єру тричі ставав призером першого дивізіону Росії і зіграв в цьому турнірі понад 240 матчів. У 2003 році провів 15 матчів у вищій лізі Казахстану в складі клубу «Єсіль» (Кокчетау). Останньою професійною командою для футболіста стало брянське «Динамо», яке виступало в другому дивізіоні.

Закінчив Волгоградський інститут фізкультури. Після закінчення кар'єри гравця став тренером, працював в енгельській «Іскрі», в тому числі в 2005 році був асистентом в тренерському штабі Вадима Хафізова[3]. Надалі тренував ветеранську команду саратовського «Сокола». У 2015 році працював головним тренером «Іскри», згодом обраний керівником Саратовської обласної федерації футболу[4].

Примітки ред.

Посилання ред.