Вікіпедія

Рассел Оберлін

Рассел Кіз Оберлін (англ. Russell Keys Oberlin; 11 жовтня 1928(1928жовтня11), Акрон, Огайо, США — 25 листопада 2016)[5][6] — американський співак і член-засновник ансамблю «New York Pro Musica Antiqua», один з перших контртенорів США, який отримав визнання на думку «Нью-Йоркер»[7]. Безпосередній учасник відродження стародавньої музики у 1950-х — 1960-х роках. Оберлін співав по обидва боки Атлантики і привніс «повний, теплий, насичений вібрато тон»[8] у свої сольні концерти, записи та виступи, з репертуаром починаючи від літургійної драми XIII століття «П'єса Даниїла» до опери XX століття «Сон літньої ночі».

Рассел Оберлін
Основна інформація
Дата народження11 жовтня 1928(1928-10-11)[1][2][3]
Місце народженняАкрон, Огайо, США
Дата смерті25 листопада 2016(2016-11-25)[2][3] (88 років) або 26 листопада 2016(2016-11-26)[4] (88 років)
Місце смертіНью-Йорк, Нью-Йорк, США
ГромадянствоСША
Професіїмузикант, оперний співак
ОсвітаДжульярдська школа
Співацький голосконтратенор
Інструментивокал[d]
ЗакладГантерський коледж

Біографія

ред.

Народився у 1928 році в Акроні, штат Огайо. Він професійно співав у дитинстві та навчався в Джульярдській школі у Нью-Йорку з 1948 до 1951 рік, почавши кар'єру тенора ще до закінчення навчання. У 1952 році він був одним із засновників нью-йоркської «Pro Musica Antiqua», з якою виступав як соліст з репертуаром музики Середньовіччя та доби Відродження[9], спочатку як високий тенор, але незабаром виконував альтові партії, оскільки проявився його незвичайний вокальний діапазон[10]. Він регулярно виступав з ансамблем до 1959 року, а пізніше — як запрошений соліст. Оберлін знявся в ролях князя Валтасара й ангела-вісника у знаній постановці «Pro Musica» середньовічної літургійної музичної драми «П'єса Даниїла», вперше представленій у Клойстерс у січні 1958 року, виступ який записали, а також у 1965 році версія суспільного телебачення, яка стала щорічною різдвяною телепередачею[11]. «У супроводі багатовікових інструментів, зібраних Ноа Грінбергом, — згадував Джордж Бірнбаум, — я підозрюю, що багато людей, зокрема і я, датують своє особисте входження в цей дивний світ готичного звуку з моменту, коли почули характерний, пронизливий голос Рассела Оберліна у такому діапазоні, який Бйорлінг чи Паваротті ніколи і не спробували б[12]».

«П'єса Даніеля» — «поштовхнула рух стародавньої музики у США та зробила зіркою контртенора Рассела Оберліна», — згадує «Нью-йоркер»[13]. Оберлін став, як писав Пітер Девіс, «протягом багатьох років самотнім практиком будь-якої ноти» «типу голосу, який ніколи раніше не процвітав в Америці»[14]. Оберлін описав себе як контртенора, чий «природно високий теноровий голос» дозволяв співати контртеноровий репертуар без використання фальцету[15]. «У той час, коли термін „контратенор“ передбачав „церковне“ англійське звучання, — писав Айра Сіфф в „Opera News“, — багатий, красивий (і не вільний від вібрато) голос Рассела Оберліна створив бажану альтернативу для любителів стародавньої та барокової музики… Оберлін змінив суспільні уявлення та розширив можливості для сучасних контртенорів»[10].

Оберлін брав участь у записі Леонардом Бернстайном «Месії» Генделя у 1955 році. Він співав партію Оберона (створену Альфредом Деллером на Альдебурзькому фестивалі) на прем'єрі опери Бріттена «Сон літньої ночі» у Ковент-Гардені під диригентством Георга Шолті у 1961 році[16], а також на північноамериканській прем'єрі опери у Ванкувері, Канада, і прем'єрі в США в Опері Сан-Франциско того ж року[8]. Бернстайн написав для нього партію у Чичестерських псалмах (1965)[17]. Він багато записував (включно з альбомами пісень Доуленда та Перселла й аріями Генделя)[18], давав сольні концерти та виступав як соліст з провідними оркестрами США та за кордоном.

У 36 років завершив творчу діяльність і він приєднався до факультету Гантерського коледжу у Нью-Йорку як професор музики, де працював з 1966 до 1994 рік. Як вчений-дослідник Програми Фулбрайта читав лекції у США й Англії. Після перевидання на компакт-диск дев'яти записів «Experiences Anonymes» із серії стародавньої музики Lyrichord — семи томів «Музики середньовіччя», що містить музику Англії, Франції й Іспанії, а також його сольні концерти Берда та Доуленда з «In Nomine Players» і лютніст Джозеф Ядоне, відповідно[19] — Оберлін виступав на радіопрограмах, зокрема «Performance Today» і «Millennium of Music», у яких давав інтерв'ю про своє життя та роботу в музиці[9]. «Penguin Guide to Compact Discs» зазначив, що «голос Оберліна схожий на чудове вино: якщо його спробувати, ніщо інше не здається таким самим»[20].

Оберлін з'явився у фільмі 1962 року під час виконання Кантати № 54 Баха, а Гленн Гулд виконує партію клавесина[21]. Його також можна побачити у телесеріалі-антології «Камера три» 1962 року від Showcase Classic Arts, у якому співає арію з опери Генделя «Роделінда» та арію з «Сну в літню ніч» Бріттена. Ці та інші виступи записані у форматі DVD «Russell Oberlin: America's Legendary Countertenor», який містить дві телепередачі та інтерв'ю 2004 року[22]. Оберлін помер у Нью-Йорку 25 листопада 2016 року у віці 88 років[5].

Примітки

ред.
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ а б Internet Broadway Database — 2000.
  3. ↑ а б Encyclopædia Britannica
  4. ↑ Бібліотека Конгресу — Library of Congress.
  5. ↑ а б Millington, Barry (5 грудня 2016). Russell Oberlin obituary. The Guardian (брит.). ISSN 0261-3077. Процитовано 2 грудня 2023.
  6. ↑ Russell Oberlin (Список розсилки). {{cite mailing list}}: Пропущений або порожній |url= (довідка) Although the message says «Russell Oberlin passed away on Saturday evening», it was posted just after midnight Saturday morning, so is only consistent with a date of Friday evening. This error is presumably the source of conflicting reports which claim a date of the 26th.
  7. ↑ Platt, Russell (15 січня 2013). “The Play of Daniel” at the Cloisters. The New Yorker (амер.). ISSN 0028-792X. Процитовано 2 грудня 2023.
  8. ↑ а б Fox, Margalit (30 листопада 2016). Russell Oberlin, 88, Dies; Led Renaissance of Countertenor in U.S. The New York Times (амер.). ISSN 0362-4331. Процитовано 2 грудня 2023.
  9. ↑ а б Russell Oberlin (Counter-tenor) - Short Biography. www.bach-cantatas.com. Процитовано 2 грудня 2023.
  10. ↑ а б Face to Face: Russell Oberlin and David Daniels.(countertenors)(Interview) | HighBeam Business: Arrive Prepared. web.archive.org. Архів оригіналу за 20 грудня 2016. Процитовано 2 грудня 2023.
  11. ↑ Medieval Drama at The Cloisters. The Metropolitan Museum of Art (англ.). Процитовано 2 грудня 2023.
  12. ↑ Russell Oberlin Interview. web.archive.org. 7 серпня 2004. Архів оригіналу за 7 серпня 2004. Процитовано 2 грудня 2023.
  13. ↑ «Classical Music: Opera: The Play of Daniel», The New Yorker; retrieved December 28, 2016.
  14. ↑ Davis, Peter G., The American Opera Singer. New York: Doubleday, 1997. ISBN 9780385474955[сторінка?]
  15. ↑ Ravens, Simon (2014). The Supernatural Voice: A History of High Male Singing (англ.). Boydell & Brewer Ltd. ISBN 978-1-84383-962-0.
  16. ↑ Royal Opera House Performance Database. Архів оригіналу за 2 грудня 2023. Процитовано 24 квітня 2013.
  17. ↑ «Russell Oberlin.» The Times (London), December 21, 2016.
  18. ↑ Lounge, The Art Music (7 серпня 2016). The Greatest Countertenor of Them All. THE ART MUSIC LOUNGE (англ.). Процитовано 2 грудня 2023.
  19. ↑ Store, World Music. Search: 10 results found for "russell oberlin". World Music Store. Процитовано 2 грудня 2023.
  20. ↑ March, Ivan, ed. The Penguin Guide to Compact Discs and Cassettes, Penguin Books, 1996, p. 395.
  21. ↑ «Russell Oberlin — Bach Cantata BWV 54», Medieval Music & Arts Foundation; retrieved December 11, 2016.
  22. ↑ Yohalem, John. "Recordings: Russell Oberlin: America's Legendary Countertenor, " Opera News, vol. 69, no. 11, May 2005.

Посилання

ред.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Рассел_Оберлін&oldid=43383506